Тривожний сигнал у Самарському райвідділі внутрішніх справ міста Дніпропетровська отримали позавчора близько 22-ї години. За повідомленням сусідів, з однієї квартири 5-поверхової «хрущовки» було чути запах чадного газу.

Позавчора по обіді Голова Верховної Ради Володимир Литвин провів прес-конференцію, на якій заявив, що якщо парламент не проведе політреформи, то майбутні президентські вибори проходитимуть у жорсткій політичній боротьбі («Якщо ми цього не зробимо, протистояння нам забезпечене»). На переконання Литвина, політична реформа повинна розосередити владу і створити збалансовану систему відносин між усіма її гілками. Проте на заваді цим благородним намірам можуть стати високі рейтинги деяких кандидатів у президенти, котрі несуть у собі спокусу перехопити у спадок повноваження владної «надлюдини» — Леоніда Кучми.

Конституційна, чи «політична», як її називає Президент, реформа, явно «загрузла». Після відверто провокативного доповнення у вигляді пропозиції обирати главу держави в парламенті й позитивного висновку Конституційного Суду по цьому суперечливому щодо Основного закону пункту ймовірність того, що жодних позитивних змін від «реформаторства по-більшовицькому» чекати не варто, зросла стократ. Оскільки реформа таки потрібна, а для її проведення потрібні депутатські голоси, парламентарії спробували розробити компромісний варіант проекту змін до Конституції. Як повідомив в ефірі програми «Час» «5-го каналу» лідер Соцпартії Олександр Мороз, робота над цим проектом уже фактично завершена.

Є в наших північних сусідів дуже життєва приказка: «Лиха беда начало». Схоже, «більшовикам» українського парламенту вона дуже до вподоби, бо після вдалого «обміну» з комуністами («червоні» голоси за призначення Геннадія Васильєва Генпрокурором — на його ще тепленьке крісло першого віце-спікера для компартійного Адама Мартинюка) у них просто руки засвербіли посадити у президію ВР ще когось «новенького». Власне, в однієї дуже прихильної до троянд партії вони (руки) сверблять уже давно — ще відтоді, як колишній заступник голови СДПУ(о) Олександр Зінченко вийшов спершу з усіх «об'єднаних» керівних органів, а потім і з партії взагалі. Есдеки, як уже розповідала «УМ», ще з місяць тому почали збирати підписи за відкликання свого екс-протеже з посади віце-спікера, але, крім СДПУ(о), жодна фракція особливої активності в цьому питанні досі не проявляла.

Як уже писала «УМ», після минулотижневого виходу із фракції Народно-демократичної партії Олександра Карпова над «двічі народними» нависла загроза розпаду. Чотирнадцятим (а саме стільки потрібно для існування фракції) нардепом від НДП є «злісний сумісник», міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов, якого регламентний комітет рекомендує позбавити мандата в судовому порядку. Нещодавно Толстоухов заявив, що «не тримається за мандат», а хоче максимально відстрочити складення своїх депутатських повноважень, аби пролонгувати діяльність НДП.

За словами народного депутата Ярослава Кендзьора, понад 78 відсотків львів'ян готові проголосувати за відставку міського голови Львова Любомира Буняка. Теперішній мер Львова, на переконання нардепа, виявив цілковиту безпорадність при вирішенні господарських проблем, створив численні конфлікти із студентами, освітянами, таксистами, іншими соціальними групами громадян. Тому «Наша Україна», яка має дві третини депутатських голосів у міськраді, повинна ініціювати та очолити процес відставки Буняка, котрий, вважає Кендзьор, має «взяти приклад із Шеварднадзе».

Долі скинутих лідерів, якими б величними вчинками свого часу не була освітлена їхня біографія, завжди дещо сумні. «Осінь патріарха» спізнав і екс-президент Грузії Едуард Шеварднадзе. Спершу повідомлялося, що він сидітиме на історичній батьківщині, десь у приємній гірській глушині, й писатиме мемуари (а згадати Едуардові Амвросійовичу є про що, адже, не забуваймо: в його житті було ще й крісло міністра закордонних справ СРСР напередодні його розпаду, і Шеварднадзе був першим, хто, ще в січні 1991-го, вголос заявив про можливість серпневого путчу ГКЧП). А позавчора інформагенції УНІАН та РІА «Новости» з посиланням на німецьку ЦДФ сповістили, що колишній грузинський президент прибув у Баден-Баден і має намір певний час пробути у Німеччині, де, до речі, йому готові надати політичний притулок. Однак пізніше це повідомлення не знайшло підтвердження: за даними УНІАН, німецькі прикордонні служби спростували чутки про те, що Шеварднадзе перетнув кордони їхньої країни.

Усі політичні сили України, власне, погоджуються, що грузинський сценарій навряд чи може мати повторення у нашій Вітчизні. Одні, радикально налаштованіші опозиціонери, може, й дещо шкодують з такого відкриття, інші, ті, сорочка яких ближча до тіла влади, тішаться. «Грузинська опозиція, на відміну від української в 2001 році, зуміла довести своє вміння досягти результату», — заздрить у розмові з кореспондентом УНІАН соціаліст Юрій Луценко. А депутата від «Нашої України» Володимира Філенка «надихає відставка Шеварднадзе», позаяк «тепер у Грузії з'являється шанс змінити політичну еліту, на це сподівається і Україна, бо в Україні при владі фактично залишається стара пострадянська номенклатура».

Особливою гордістю голови Луганської облдержадміністрації Олександра Єфремова сьогодні є той непересічний факт, що «в поточному році Луганська область стала другою в Україні після Автономної Республіки Крим з валового збирання зерна озимої пшениці і першою серед областей степової зони зі збирання зернових культур». Про це офіційно повідомила обласна прес-служба. Відомо навіть, скільки саме зібрано збіжжя — близько 560 тисяч тонн, однак чомусь ніхто не згадує, що це менше половини від широко розрекламованого торік плану. Усе зрозуміло: негода є негода. Однак досягнення (утім доволі скромненькі) двох попередніх років керманичі області чомусь приписували собі, мудрим, і зі сприятливою погодою славою не ділилися.