Учора опівдні під час виконання технічного обльоту зазнав катастрофи вертоліт Мі-8 Збройних сил України. Фактично через декілька хвилин після катастрофи на пошуки гвинтокрила з аеропорту Ніжин вилетів вертоліт Мі-8 авіаційного загону МінНС України.

Перший віце-прем'єр Микола Азаров позавчора виступив iз публічним звітом у рамках громадських слухань «Рік діяльності уряду: результати і перспективи».

Основний предмет гордості уряду Януковича — обсяг ВВП. За словами пана Азарова, зростання економіки за 11 місяців з початку року становило приблизно 8 відсотків. З цього приводу аналітики не поспішають висловлювати захоплення. По-перше, у зростаючих економіках цей показник завжди вищий, а по-друге, порівняно з країнами СНД Україна не виглядає успішною: скажімо, у цьому плані набагато привабливішими є показники Вірменії, Азербайджану, Казахстану і навіть Грузії. Крім того, зберігається заборгованість із виплати зарплати працівникам реального сектору економіки та з соціальних виплат, встановилася цінова нестабільність на продовольчому ринку.

Казали мені мама, навчені життям, що перша дитина народжується випадково, бо молоді батьки не дотримали правил безпеки, друга — щоб зберегти шлюб. А вже третя — це та, що народжується в любові та згоді, коханому чоловікові на щастя. Вона буває найрозумніша. З цим життєвим жіночим висновком можна не погоджуватися. Для когось перша і єдина дитина — плід щирої любові, і в неї вкладаються всі сили і надії. А дехто не дбає і про своїх багатьох дітей, невідь навіщо й народжених. Але сліди того, що пізніші діти — вдатніші, знаходимо не тільки в казках, де третій син — найрозумніший (хоч і зветься дурнем чи нечупарою). У давніх релігіях вірили, що, звівши юну дівчину та мудрого старого, якщо він, звичайно, ще при чоловічій силі, можна отримати бога. Батькові Конфуція, людини, яка створила систему ідей, яка живе і процвітає вже понад дві тисячі років — конфуціанство, — було 70 років. Чим не бог? Здавна люди підмітили такий закон життя, що від старішого батька — розумніші діти.

Саме цю закономірність живої системи людства досить простим спершу шляхом виявили дніпропетровські вчені Ігор Алексахін та Олексій Ткаченко. Вони вибрали з великої радянської енциклопедії всіх осіб, імена яких супроводжувались епітетами «великий», «геніальний», «знаменитий» і так далі. Статистичний аналіз біографічних даних видатних представників людства показав, що ймовірність з’яви талантів вищого рівня значно вища у період віку батька від 30 до 50 років. Переважна більшість — близько 80 відсотків — талантів вищого рівня народились від батьків у такому, скажімо, не зовсім молодому віці. Батькові Іоганна Баха, наприклад, було сорок років, Марії Заньковецької — 44, Франкліно Делано Рузвельта — 56 років. Оптимальний же вік відтворення талантів, як показали подальші дослідження — у межах 35-45 років. У батьків цього віку народжується 40 відсотків талантів вищого рівня. По віку матері такої закономірності не виявлено.

У найбільший у нашій державі київський торгово-розважальний комплекс «Універмаг «Україна» вчора знову не пускали людей. Цього разу «Україну» відкривали повністю: всі п'ять поверхів.
Як раніше повідомляла «УМ», перші поверхи після майже дворічного «відстою» та реконструкції універмаг вiдчиняв для оцінки покупців поетапно ще з цієї осені.

Як студенти складають екзамени? Студент першого курсу поспіхом дістає шпаргалку, піддивляється і ховає її у рукав. Студент другого курсу списує зі шпаргалки, прикриваючи її рукою. Студент третього курсу відповідає з «бомбою». Студент четвертого курсу списує з конспекту на колінах. П'ятикурсник гортає книгу перед викладачем: «На цій сторінці?» — «Ні!» «Тут?» — «Ні». «Ну тоді самі шукайте!».

Середньостатистичний студент вивчає протягом семестру 12 предметів, а наприкінці має не менше семи заліків та чотирьох іспитів. Вбити у свою і без того забиту голову таку кількість інформації навіть за наявності чотирьох гігабайтiв оперативної пам'яті не є можливим. (Цікаво, а на що розраховують викладачі?) Отже, як казав мій незабутній викладач із логіки, якщо студент дуже добре відповідає на іспиті, логічно, що він має шпаргалку. А як же без неї?

Шпаргалки, які ще лагідно називають шпорами, з давніх давен були паличкою-виручалочкою для

спудеїв. Ой, як незручно було, мабуть, стародавнім римлянам ховати під туніками велетенські сувої, або прадавнім еллінам — глиняні дощечки. Розвиток науково-технічного прогресу значно полегшив життя тим, хто гризе граніт науки, але ще й як ускладнив його викладачам, що невпинно змушені пильнувати, чи не ховає хтось щось, наприклад, під спідницею або й, перепрошую, в такій інтимній частині жіночої білизни, як бюстгальтер.

Логічно, що студентам технічних навчальних закладів, «фізикам» шпаргалки готувати куди простіше, аніж «лірикам»— написав на руці чи нозі хоч сто формул — і користуйся на здоров'я! А ще простіше дівчатам, бо під не дуже короткою спідницею вміститься чи не весь курс ядерної фізики. Проте навряд чи навіть на найдовших ногах студентки філософського факультету вдасться «закарбувати» позиції Ніцше. Отже, бідненьким філологам, історикам та біологам доводиться вигадувати нові і нові способи, як обвести викладача навколо пальця.

Спро­бу­вав­ши се­бе в ро­лі спі­вач­ки, ак­тор­ки й ди­тя­чої пись­мен­ни­ці, Ма­дон­на пе­рей­ш­ла на но­вий рі­вень: те­пер во­на ста­ла ком­по­зи­то­ром. Щоп­рав­да, са­ма Лу­ї­за Ма­рія Чік­ко­не во­ліє про це не го­во­ри­ти, але вся му­зич­на ту­сов­ка вже в кур­сі, що поп-ді­ва пра­цює над пер­шим влас­ним мю­зик­лом («Еві­ту», в якій Ма­дон­на прос­то зіг­ра­ла го­лов­ну роль, та­кою мож­на не вва­жа­ти). Ро­бо­ча наз­ва но­во­го тво­рін­ня «При­віт, шмар­ка­чі!»

Усі влас­ни­ки ін­тер­нет-сай­тів зма­га­ють­ся за те, аби їх­ні сто­рін­ки яко­мо­га час­ті­ше від­ві­ду­ва­ли ко­рис­ту­ва­чі всес­віт­ньої ме­ре­жі. І ад­мі­ніс­т­ра­то­ри офі­цій­но­го ні­мець­ко­го сай­ту Роб­бі Уїльям­са, схо­же, ви­га­да­ли чу­до­вий спо­сіб при­ва­би­ти яко­мо­га біль­ше «юзе­рів». Згід­но з їх­ні­ми обі­цян­ка­ми, щой­но від­ві­ду­ва­ність сай­ту до­сяг­не міль­йо­н­ної поз­нач­ки, ко­рис­ту­ва­чам від­к­ри­єть­ся зоб­ра­жен­ня по­пу­ляр­но­го ан­г­лій­сь­ко­го спі­ва­ка у кос­тю­мі... Ада­ма. Себ­то го­ло­го, як щой­но на­род­же­не не­мов­ля.

Уві­ко­віч­ни­ти своє ім’я бо­дай яки­мось чи­ном мріє ко­жен: ко­мусь дос­тат­ньо, аби про ньо­го зга­да­ли в ра­йо­н­ній га­зе­ті, хтось праг­не ви­би­ти­ся в пре­зи­ден­ти або всес­віт­ні те­ро­рис­ти, а дех­то ви­ки­дає якісь бо­же­віль­ні ко­ни­ки, аби пот­ра­пи­ти до Кни­ги ре­кор­дів Гін­нес­са. Шев­ці з ко­лум­бій­сь­ко­го міс­та Бу­ка­ра­ман­га вже од­ні­єю но­гою фак­тич­но там. І но­га ця, об­раз­но ка­жу­чи, взу­та у їх­ній ре­корд — ве­ли­чез­ний че­ре­вик.

В Аме­ри­ці че­рез два мі­ся­ці піс­ля ви­бо­рів ще не­ві­до­мо, хто ста­не пре­зи­ден­том. У Ро­сії — за два мі­ся­ці до ви­бо­рів уже ві­до­мо.

На сайті мелітопольської газети «Кур'єр» вміщено інформацію про те, що пішов з життя заступник головного редактора Володимир Карачевцев.