Все ближче той час Х, коли Євросоюз розростеться до кордонів України, і очікування від того в нас не надто райдужні. Перш за все йдеться про розірвання деяких важливих угод між Україною та майбутніми членами ЄС, насамперед із Польщею. Так, після набуття статусу члена Євросоюзу Польща зобов'язана прийняти чинну з 1998 року Угоду про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, яка, за оцінками прозахідних українських політиків, давно вже застаріла. У той же час польська сторона заспокоює: більшість чинних двосторонніх угод, що регулюють економічну співпрацю, не суперечать європейським принципам, отже, діятимуть і надалі. Єдиний негатив — 1 травня 2004 року Польща автоматично розірве міжурядову Угоду про торгівлю та економічне співробітництво, підписану ще в 1991 році, а натомість пропонує підписати нову угоду, яка не перетинатиметься з положеннями спільної торговельної європейської політики. Що ж до вступу Польщі в ЄС, то в цілому для України такий крок не матиме негативних наслідків — таку оцінку висловив посол РП в Україні Марек Зюлковський.

Минулими вихідними «Союз правих сил» провів з'їзд, на якому було прийнято відставки його співголів — Бориса Нємцова, Ірини Хакамади, Анатолія Чубайса і Єгора Гайдара. Це рішення стало виконанням обіцянки, яку дало керівництво партії ще перед виборами в Держдуму: у випадку поразки вони йдуть з керівних посад. Більше того, з'їзд узагалі ліквідував інститут співголів, ввівши посаду лідера партії — голови Федеральної політради. Однак до президентських виборів було вирішено лідера не обирати. «Якщо Ірина Хакамада вийде за результатами виборів на друге місце і набере більше відсотків, ніж СПС на парламентських виборах, то вона — лідер партії де факто», — вважає Борис Нємцов. Якщо ж результат Хакамади в президентській кампанії буде скромним, то пошук лідера партії значно ускладниться.

Нарешті перший віце-прем'єр Микола Азаров привселюдно визнав, що Бюджет-04 відіграв роль своєрідного «малого податкового кодексу». Це при тому, що бюджет було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. Тобто всупереч закону «Про систему оподаткування» і Бюджетному кодексу України. Нагадаємо, що, згідно з цими законодавчими актами, зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися законом про державний бюджет на відповідний рік, а зміни стосовно надання пільг тощо вносяться до згаданого закону не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року. Крім того, закони, які впливають на формування доходної і видаткової частини бюджету, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. Жодної з цих вимог не було дотримано.

Під завершення Року Росії в Україні трапилася подія, по якій дуже точно можна судити, чия ж епоха зараз триває у нашій державі та її економіці.
Йдеться про Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (ІнГЗК). Акціями цього комбінату частково володіє держава, тримаючи 50 відсотків плюс одна акція, та три недержавні компанії: ТОВ «ТС Ltd» (Україна, Панама) — 17,28, Avakorn Trading — 15,24 і Frodo Commercial Limited (обидві — Кіпр) — 15,9 відсотка. Всі панамці та кіпріоти пов'язані з компанією «Смарт Груп», очолюваною громадянином Росії Вадимом Новінським. За версією російських посадовців, Новінський вклав неймовірно великі інвестиції у гірничорудну галузь України, а відтак потрапив під захист впливових урядових кіл своєї країни.

Харковом знову ходять чутки про новий ріст цін на борошняні вироби. Хвилю народної тривоги збурили заяви тієї частини пекарів, які називають випуск так званого «соціального хліба» для себе нерентабельним. Минулого тижня місцевими ЗМІ промайнула інформація, що група «нескорених» навіть скаржилася на свої проблеми Кабміну. Це по-перше. А по-друге, чиновники і не приховують того факту, що з об'єктивних причин не змогли закупити за кордоном сто тисяч необхідних тонн зерна.

Цільове призначення землі — штука, на яку незвиклі до юридичних умовностей власники не завжди звертають увагу. А дарма. Якщо, наприклад, шмат поля сільськогосподарського призначення якимось хитрим чином перетворити на землю несільськогосподарського призначення (зі спритниками, що так чинили, доводилося спілкуватися), то її можна хоч завтра продати. Або якщо ви взяли ділянку під дачу, а натомість засадили усі сотки садом, не спорудивши навіть найменшої халабуди, то все можна втратити. Приватизація землі — в першу чергу маю на увазі городи (тобто присадибні ділянки) і паї (поділені між екс-колгоспниками землі господарств) — триває. Багато хто з вас чекає якщо не на державні акти, то на землеміра, який має готувати документацію.

Не секрет, що багатьох можновладців та їхніх підспівувачів із числа «кабінетних» хліборобів не влаштовує перебування на чолі Асоціації фермерів і приватних землевласників України народного депутата-«нашоукраїнця», голови аграрного парламентського комітету Івана Томича — надто вже хочеться бачити лідером фермерського руху зговірливішу, власне, свою, «приручену» людину. От тільки чи потрібна така людина самим фермерам? Останнім за щоденними клопотами, звичайно, не до політики. Та про те, що саме Іван Томич представляє фактично єдину політичну силу, яка й підтримала фермерський рух ще, так би мовити, в зародку й відстоює права, інтереси вільних селян послідовно, без будь-яких «поправок» на передвиборчу кон'юнктуру, — вони добре пам'ятають.

На останній сесії Рівненської облради її голова Роман Василишин підтвердив, що з нового року таки запрацює давно занедбане підприємство ВАТ «Рівнельон». Як і писала «УМ», у підприємства з'явився новий власник, який пообіцяв вивести льонарів з кризи. Колишній гігант промисловості краю неодноразово переходив з рук в руки. Проте ніяких зрушень на краще не було, виробництво занепадало, доходи становили лише 35—40 тисяч на місяць. Сума заборгованості із виплат заробітної плати сягнула понад півтора мільйона гривень. У гуртожитках комбінату постійно відключали світло за борги.

Про конфліктну ситуацію у Солонянському районі на Дніпропетровщині ми свого часу писали. Її початок сягав ще тих часів, коли повновладним господарем в області почувався Павло Лазаренко. Саме тоді на солонянських землях нібито виявили поклади справжнього золота. Принаймні багато хто став шукати корінь проблеми саме у цьому факті. Навіть робилися відповідні заяви тоді ще монолітного Народного руху України.

Ну хто не пам’ятає гоголівської Оксани з різдвяної ночі! Великі променисті очі, лукава посмішка, сміх і жарти — ми бачимо красуню щоразу, як переглядаємо чорно-білий фільм «Ніч перед Різдвом», знятий Олександром Роу 1961 року. Образ Оксани на екрані втілила українська актриса Людмила Мизнікова, тепер Бєлінська. Не будемо рахувати роки, що розділяють теперішнє і нинішнє, а просто завітаємо до гостинної господи Людмили Миколаївни. Духмяний запах пирога, глечики і прабабусині млинки для кави, крісла з вигнутими спинками — тут мешкає наша актриса. Вона щось говорить-говорить, плівка крутиться, а потім — посмішка — неймовірно! — та ж сама, що запалює вогники в очах, точнісінько як у кіношної Оксани. Вічне, кажуть, часу не підвладне...