Ми­ну­ло­тиж­не­ві сло­ва Ми­хай­ла Пог­ре­бин­сь­ко­го, ві­до­мо­го по­лі­то­ло­га і рад­ни­ка гла­ви Ад­мі­ніс­т­ра­ції Пре­зи­ден­та, про те, що ус­пі­хи опо­зи­ції на єв­ро­пей­сь­кій аре­ні, зок­ре­ма у ПА­РЄ, по­яс­ню­ють­ся пе­ре­ду­сім кра­щим знан­ням ан­г­лій­сь­кої мо­ви її чле­на­ми, гід­ні всі­ля­кої по­пу­ля­ри­за­ції. Як бу­де на­пи­са­но в ан­а­лах су­час­ної по­лі­тич­ної іс­то­рії, «те­ма важ­ная и ак­ту­аль­ная». Це від­к­рит­тя гід­не за­не­сен­ня до під­руч­ни­ків з між­на­род­них від­но­син та ін­ших пот­ріб­них у на­род­но­му гос­по­дар­с­т­ві на­ук. «Зрі в ко­рєнь!» — Козь­ма Прут­ков був пра­вий, хо­ча «языка­ми не вла­дел». Так ось.

Запаси відносно тонких вугільних пластів (від 0,8 до 1,3 метра) складають у вітчизняному підземеллі більше 70 відсотків. Видавати на-гора паливо за цих умов завжди було непростою справою, однак краматорські машинобудівники впевнені, що завдяки створеному ними комбайну УКН-400 обсяги вуглевидобутку вдасться збільшити вдвічі.

Історичні документи ще треба навчитися читати. Відкриєш, наприклад, «Літопис руський», а там: «Прийшли іноплемінники на Руську землю, безбожні ізмаїльтяни, окаянні агаряни, нечисті виплодки диявола...» За біблійною традицією «агаряни» — це араби, нащадки Ісмаїла та матері його Агарі. Звідки вони могли взятися у причорноморських степах?.. Однак вчитаєшся в текст — а то йдеться про майже рідних половців, які на той час жили поруч із нашими предками вже більше століття і на Землю Руську частіше ходили як союзники Мономаховичів проти Ольговичів. Або навпаки. Очевидно, в конкретній ситуації князю (чи митрополиту) знадобилася саме така «постановка питання». Пропаганда — вона й у Київській Русі пропаганда.

Уже призабулися часи, коли український споживчий ринок вгинався від так званих імпортних м'ясних консервів у жерстяних банках з яскравими глянцевими етикетками. Тоді під виглядом першокласної тушкованої свинини, яловичини та індичатини покупцям підсовували якусь суміш зі шкіри, хрящів та інших важких для перетравлення відходів. Та приклад безсовісних закордонних м'ясоділків виявився заразливим.

Самоуправством на селі сьогодні нікого не здивуєш. Електрострум, підведений до погреба з консервацією, злий пес, здатний загризти кожного перехожого, і сокира за дверима як фактор самозахисту — речі звичні. Бо люди знають: сам себе не захистиш — то ніхто не захистить. Райвідділи міліції, яким із бюджету платять за спокій і безпеку населення, нарікають на брак коштів і дільничних. Але чомусь усе частіше стаються такі випадки, коли якраз правоохоронці, користуючись своєю владою і силою, стають призвідниками серйозних бійок та конфліктів. Наприклад, староноворічні «забавляння» дільничного на Рівненщині вражають своєю жорстокістю, а владі хоч би хни.

Солодкі корені та молоко — найбільш ходовий товар, на якому бізнесмени-шулери традиційно «кидають» довірливих українських селян. Щоправда, останнім часом злодійкуватих заготівельників молока потіснили порядні конкуренти, та й можливості продати цю продукцію значно ширші, ніж прилаштувати буряки. На Івано-Франківщині їх вирощують у багатьох індивідуальних господарствах на площах від кількох соток до кількох гектарів, але ринки збуту буряків в області обмежені двома переробними підприємствами — в Городенківському та Галицькому районах. Отже, або вези сировину туди, або переробляй удома на самогон.

Щоправда, специфічної. Виявили її підпільно у цеху з виробництва горілки на одній із закинутих молочнотоварних ферм Новомиколаївського району на Запоріжжі. Коровами, ясна річ, тут уже й не пахло — доярки забули дорогу до напівзруйнованого приміщення. Проклали її технологи дещо іншого профілю. Подейкують, не без допомоги «орендодавця», екс-керівника колишнього КСП.

Після успішної ділової поїздки тернопільської делегації на чолі з головою облдержадміністрації Іваном Курницьким до Словаччини стала реальною реалізація в регіоні спільного україно-словацького проекту з розвитку птахівництва. Зокрема, в області заплановано запустити курячу ферму продуктивністю десять тисяч тонн м'яса на рік та підприємств з переробки птиці та виробництва кормових сумішей.

Цінна інформація для тих, хто ще не викинув ялинку: новий рік починається. Рік Польщі в Україні. Стартує він аж 30 березня виступом Хенріка Гурецького з Національним оркестром із Катовіц. Найіменитішими слухачами стануть обидва президенти — Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський. Щоправда, остаточно невідомо, де пролунають урочисті акорди (українська сторона ще донедавна порівнювала, почім оренда Опери і Національної філармонії і де б його зручніше заощадити бюджетну гривню), але, схоже, що таки не в Палаці «Україна», з громаддя якого ледь вивітрився аромат «Калінкі-малінкі» від закритого Року Росії.

П'ятиповерхова будівля у центрі Львова, відразу за Оперним театром, протягом декількох місяців була модним «тусовочним» місцем. Перший у місті великий комфортний торговельний центр «Магнус» (ЗАТ «Львівський центральний універмаг») умістив модні бутіки відомих світових фірм, а на горішньому поверсі відкрився ресторан швидкого обслуговування, який відразу став популярним — через великі вікна відкривалася романтична панорама Львова... І от ледве п'ять місяців минуло з дня помпезного відкриття центру, тільки він почав давати прибутки, як навколо «Магнусу» розгорнулася жорстока боротьба.