Каюсь, грішна, іноді — найчастіше таке трапляється в метро — почитую детективи. Власне, там таких багато, тож неповноцінною я себе не відчуваю. А от амплуа білої ворони нещодавно таки довелося на себе приміряти — тоді, як усі прогресивні детективомани змагаються з нудьгою у метро з допомогою книжок Мариніної та Донцової, я якось навіть виклично видобувала зі своєї сумочки томик сучасного українського письменника Євгена Є. Він лише починає свою боротьбу за наш iз вами читацький інтерес, отож не варто напружувати пам'ять щодо такого незвично короткого й водночас надзвичайно образного та життєствердного прізвища. Людина робить перші кроки, але, з усього, що таке амбіції і наскільки вони важливі у літературній кар'єрі, розуміє прекрасно. Два томики Євгена Є — «Гра на роздягання» та «Гра на роздягання — 2», що вийшли нещодавно у серії «Золотий бабай», можна розцінювати як вагому й небезпідставну заявку на популярність у майбутньому.

Ми­ну­лий тиж­день для ро­сій­сь­ких ЗМІ роз­по­чав­ся зi скан­да­лу: як по­ві­до­мив аме­ри­кан­сь­кий те­ле­ка­нал Ей-Бі-Сі, се­ред 270 струк­тур, що вис­ту­па­ли на під­т­рим­ку ре­жи­му Ху­сей­на, а зго­дом от­ри­му­ва­ли за це ви­на­го­ро­ди у виг­ля­ді ве­ли­чез­ної кіль­кос­ті наф­ти, бу­ли: Ко­му­ніс­тич­на пар­тія РФ Зю­га­но­ва (одер­жа­ла 137 міль­йо­нів ба­ре­лів наф­ти), Лі­бе­раль­но-де­мок­ра­тич­на пар­тія Жи­ри­нов­сь­ко­го (79,8 млн.), чи­нов­ни­ки з ад­мі­ніс­т­ра­ції пре­зи­ден­та РФ (90 млн.), Ро­сій­сь­ка пра­вос­лав­на цер­к­ва (5 млн.). Про­тя­гом кіль­кох нас­туп­них днів пред­с­тав­ни­ки цих струк­тур спрос­то­ву­ва­ли по­ши­ре­ну ін­фор­ма­цію.

У переважній більшості пасажирів маршрутів Київ—Ліссабон, Київ—Рим, Київ—Мілан відразу впізнаєш українських заробітчан. Очі, руки, настрій безжально викривають у цих людях не безтурботних туристів — змушених заробітчан. Сьогодні майже кожну восьму українську родину накрила хвиля еміграції, четверта за долю нашого народу в ХХ столітті. Трудова еміграція стала чи не найболючішою проблемою, на яку українська влада сором'язливо закриває очі. За оцінками експертів, лише до Росії на тимчасові заробітки щосезону від'їздять до 3 мільйонів нелегалів з України. Тих, хто їде по копійку в багаті європейські країни, ще більше. Цифри, що характеризують масштабність цього явища, вражають своєю жорстокістю: за експертними оцінками, щодня країну залишає близько 500 чоловік, за останніх 8 років виїхало майже 7 мільйонів працездатного населення.

Позавчора в офісі голови американського Сенату Білла Фріста було знайдено конверт із підозрілим порошком, як невдовзі з'ясувалося — сильною отрутою рицином. Для рицину не існує протидії, і людина, до легень якої потрапить ця отрута, неминуче помре протягом двох діб.

Говард Дін, один з політиків-демократів, які збираються на виборах-2004 конкурувати з нинішнім хазяїном Білого дому, назвав Леоніда Кучму в списку тих «жахливих лідерів, за яких США могли би взятися». Сказавши таке в інтерв'ю телекомпанії Ен-Бi-Сi, п. Дін, як передає «Свобода», зауважив, що він проти силових дій; до того ж і справді, цей діяч Демократичної партії був одним з найпалкіших критиків війни проти Іраку.

З осені 2003 року, коли президент Росії Путін під час зустрічі в Сочі з білоруським президентом Лукашенком привселюдно дав зрозуміти, як мало цікавить його постать власне Олександра Григоровича і як Москва незадоволена тим, що Мінськ «смокче» газ, прикриваючись гаслами союзної з Росією держави, «інтеграційна мрія» виявилася для останнього пасткою. В цю пастку білоруський «бацька» загнав себе сам. 24 січня незадоволена Росія припинила постачання газу в Білорусь.

Нестикування розрекламованої провладними ЗМІ пенсійної реформи з її першими результатами спонукало розлючених пенсіонерів до акцій протесту. У незвичній формі виявили своє обурення мешканці Бердянська. Майже дві тисячі місцевих пенсіонерів одержали кількагривневу надбавку. «Це ж приниження нашої честі і гідності», — вирішив, зокрема, Григорій Москаленко. І відмовився від такої подачки кучмівського режиму. Знайшов ініціатор нестандартної акції протесту однодумців: усі вони електронним переказом переслали по п'ять-шість гривень за адресою: «Кучма Леонід Данилович. Банкова, Київ, 01220». Особисто Григорій Васильович зробив на повідомленні до переказу №28 такий припис: «Дякую за збільшену на п'ять гривень пенсію... За таких цін!.. Будьте здорові!.. Пенсіонер, інвалід II групи».

Українські фінансисти просто-таки примушують громадян вивчати історію держави. Оскільки літературні та політичні постаті минулого століття українцям більш-менш відомі завдяки лицьовим сторонам банкнот, тепер пора вивчати визначні історичні місця. Так, із 29 березня кожен сантехнік та електрик знатиме, що сучасний Будинок учителя на Володимирській є не що інше, як будинок української Центральної Ради. Саме його зображення прикрашатиме зворотний бік купюри у 50 гривень. На аверсі банкноти, як і раніше, красуватиметься Михайло Грушевський. За словами голови Національного банку Сергія Тигіпка, зміна Верховної Ради (завдяки якій він, власне, й обіймає високу посаду) на Центральну — ні в якому разі не неповага до першої. «Ми вважаємо, що це логічно з історичного боку», — сказав він, маючи на увазі, що Грушевський якраз і сидів у теперішньому Будинку вчителя.

Севастопольська влада ухвалила попереднє рішення знищити виявлену в місті донну авіаційну міну LMB часів другої світової війни, повідомляє «Форум». За даними інформагенції, сьогодні спеціальна піротехнічна група морської інженерної групи Військово-морських сил України спробує підірвати небезпечний боєприпас. Водночас в Управлінні з питань надзвичайних ситуацій Севастопольської міськдержадміністрації цю інформацію «УМ» не підтвердили. «Зараз наші фахівці проводять детальні досліження цього об'єкта. Ми припускаємо, що через довге перебування на дні моря боєприпас частково втратив вибухові властивості», — розповів «УМ» заступник начальника Управління з надзвичайних ситуацій Севастополя Сергій Нізин.

Під час учорашнього візиту до Києва міністра закордонних справ Ірану Камаля Харразі, зокрема на його переговорах з українським колегою Костянтином Грищенком та Прем'єр-міністром Віктором Януковичем, йшлося здебільшого про виробництво в Ісфахані літаків Ан-140. Це незначна модифікація нашого пасажирського Ан-140, створеного за українською ліцензією на тамтешньому спеціалізованому заводі за сприяння фахівців Харківського авіазаводу, але для підтримання іранської марки названа інакше — ІрАн-140.