Ні господиня, ні випадковий «гість», який за дивним збігом обставин опинився в потрібний час у потрібному місці, вочевидь, не сподівалися, що фортуна утне з ними таку дивну штуку. 31-річна іванофранківчанка, не зачинивши помешкання в багатоквартирному будинку, побігла на хвильку до сусідки перемовитися кількома словами. Та, як це часто буває між жінками, розмова неждано-негадано затягнулася на цілу годину. Коли господиня незачиненої квартири спохопилася, то вже було пізно. За час її відсутності в оселі хтось побував. Щоправда, далеко в кімнати він не заглиблювався, та й не було потреби.

Якщо бюджетні негаразди починають впливати навіть на життя силових структур, дивуватися не доводиться вже нічому. Навіть настільки незвичному факту, що на службу до правоохоронних органів було «призвано»... «Запорожець».

Небувалий квартирний скандал збурив скромне селище Царичанка, що на Дніпропетровщині. Спричинив його розподіл житла у новозбудованому сорокаквартирному будинку по вулиці Комсомольській, 108а. Дісталося воно без будь-яких законних підстав на те працівникам Царичанської райдержадміністрації, міжрайонної податкової інспекції, родичам працівників районної влади. Тоді як на квартирному обліку у селищі перебувають понад 100 осіб, 61 з яких має право на отримання житла позачергово.

Слідчий підрозділ управління СБУ в Сумській області направив до суду кримінальну справу, порушену стосовно семи осіб, яких звинувачують у шахрайстві. Здавалося б, заняття цілком банальне як на наш сповнений шахрайства час. Утім означена компанія, судячи з матеріалів слідства, виявила у своєму «фахові» неабияку спритність та розмах. Недарма й сума позову за кримінальною справою складає майже 510 тисяч гривень.

У прикарпатському місті Долина правоохоронці пов'язали групу львів'ян, котрі в досить оригінальний шахрайський спосіб полегшували гаманці тамтешніх жителів. Зрозуміло, що перед виходом на люди львівська кримінальна трійця (двоє затриманих — із тюремним стажем) тривалий час присвятила репетиціям, аби розігрувати дійство так, що збоку було «любо-дорого» подивитися.

Передбачається, що цього року літню Олімпіаду відвідає близько п'яти тисяч українців. Такою великою кількістю вболівальників наша країна була представлена лише на Іграх 1980 року в Москві. А ось на минулу Олімпіаду в Сідней приїхало лише 50 українців.

Чоловік — футболіст, а жінка — гімнастка. Прикладів таких спортивних союзів у нас вистачає. Ці шлюби бувають тривалими й недовгими, щасливими й не дуже — у цьому «футбольно-гімнастичні» сім'ї навряд чи відрізняються від «звичайних» родин. Олімпійській чемпіонці 1980-го Стеллі Захаровій та її чоловіку Вікторовi Хлусу пощастило — цей спортивний тандем уже багато років іде по життю пліч-о-пліч, живучи у злагоді та любові. Почалося все з того, що тренувальні бази спортсменів розташовувалися поруч. Звісно, футболісти не могли не помітити струнких, тендітних дівчаток-гімнасток, а останні, у свою чергу, звертали увагу на мужніх та вродливих «сусідів». Саме гуляючи затишними лісами Кончі-Заспи, наша героїня й знайшла свого принца, з яким не могла наговоритися, адже він не лише розумів її спортивні проблеми, а й виявився напрочуд цікавим співрозмовником. З Віктором, який, зрештою, став її чоловіком, Стелла разом уже понад 20 років. Однак запитань про секрети її сімейного щастя та довголіття Захарова не любить. Бо ніяких секретів насправді немає. «Ми завжди розуміли один одного, іноді й слів не потрібно, — пояснює моя співрозмовниця. — Адже ми обоє знаємо, що це таке бути спортсменом».

Єдиний український клуб, який продовжує боротьбу в баскетбольних єврокубках, — маріупольський «Азовмаш» — позавчора у першому поєдинку 1/8 фіналу Євроліги ФІБА поступився грецькому «Маруссі». Попри азовську «перевагу власного майданчика» та переповнені трибуни спорткомплексу, команди упродовж матчу демонстрували гру майже на рівних, причому відчувалося, що підопічні Андрія Підковирова дещо нервують. Причиною того, що гості пішли у відрив, стали передусім помилки українських розігруючих, особливо Леоніда Яйла. У другій чверті кожен із суперників зробив наголос на напад, нехтуючи обороною, так що іноді шлях до чужого кошика був цілком відкритим. Бойовий настрій афінян дещо дисонував із незібраністю чемпіонів України, й тоді Підковиров застосував прийом, який мав би спрацювати, — зонний захист. Спочатку все йшло добре, відрив «Маруссі» у рахунку скорочувався. Проте низький процент реалізації кидків із гри звів нанівець усі ходи наставника маріупольців — третя 10-хвилинка закінчилася з відставанням у 13 очок (51:64).

Bід самого початку всі знаки вказували на те, що Маріїнський палац — не те місце, куди варто прямувати зі своїми журналістськими планами. Саме такий вердикт виніс би мудрий Алхімік, що відслідковує кругообіг всесвіту в мінливих пісках Єгипту. За логікою оракула, постійні перешкоди у спробах записатися на звичайну екскурсію до Маріїнки (проходять ці заходи двічі на тиждень за умови, що не збігаються з проведенням у резиденції урочистостей) протягом декількох тижнів нічого доброго не віщували. Але переважила впертість і цікавість, адже у зв'язку із запланованою реконструкцією потік екскурсантів можуть будь-якого дня призупинити. Зрештою, були і благородні професійні мотиви — донести цікавий матеріал до тих українців, які не мають щасливої нагоди проживати в столиці і щовікенду прогулюватися галереями-музеями.