Відучора в Україні працює (хоча, може, ще й не встигла розпрацюватися) оновлена Центральна виборча комісія. Оперативно й без дискусій парламентарії припинили нарешті повноваження «старої» ЦВК, точніше, 12 її «застарілих» членів, і перейшли до «екзаменації» запропонованих Президентом (зі значним запізненням) кандидатур.
Усі претенденти на високі посади вершителів депутатських, мерських та президентських доль обіцяли чесно й сумлінно працювати на благо держави, дотримуватися законодавства й при виконанні своїх обов'язків бути об'єктивними. Було б значно цікавіше, якби хоч хтось чесно зізнався, що братиме хабарі, дописуватиме нулики до реальної кількості голосів, поданих за «своїх» кандидатів і вірно служитиме Банковій—донецьким—есдекам—тощо, але чомусь ніхто цього не зробив. Вочевидь, за всю свою «контору» згодом відповідатиме наступник Михайла Рябця на посаді голови Центрвиборчкому, але хто ним стане, поки що нібито не відомо, тож нечистим на руку потенційним кандидатам у президенти доведеться поки що носити хабарі всій десятці свіжоспечених центрвиборчкомівців.

День працівників сільського господарства позаторік довелося зустрічати в досить незвичній компанії. Пиятика в колишній колгоспній конторі. Поруч сидять директор СТОВ, його заступники і... — ні, не голова райдержадміністрації і не начальник райсільгоспуправління, бо сільгосппідприємство не належить до «крутих», — керівник районної філії одного з провідних українських банків. Кредитор і позичальник на кшталт тих, що досі вважалися злісними неплатниками, разом піднімають чарки за те, щоб вродило й наступної осені, — чим не картина для пензля художника!
Але я точно знаю, що торік вони разом не пили. І в листопаді, швидше за все, не вип’ють. А все тому, що неврожай змусив 40 відсотків господарств зернової зони не повертати минулорічні кредити, а пролонгувати їх до 1 жовтня 2004 року. Як повідомив міністр аграрної політики Віктор Слаута, йдеться про чималу суму — 875 мільйонів гривень. «Влетіли» в копійку переважно потенційно перспективні господарства-середнячки з досвідченими керівниками, які намагалися «вписатися» в жорсткі умови сучасного бізнесу. Це означає, що нині вони не можуть розраховувати на нові позички. А скоро ж — весна...

Якщо тривалий час живеш у свинарнику, невдовзі перестаєш звертати увагу на його запах і вміст. Якщо живеш в Україні, то поведінці Леоніда Кучми (який любить згадувати свинарники в постановочних інтерв'ю як приклад поворотів інформаційної політики) дивуєшся дедалі менше. Якщо працюєш на провладному телеканалі, ставишся до диктату президентської канцелярії як до вибриків канцелярії небесної, і твоя совість з кожним днем все менше опирається слову «темник». Людина — істота універсальна, вважали мислителі епохи Відродження, і в деякій мірі мали рацію. Але пристосуватися до затхлих запахів зовсім не означає їх побороти: у свинарнику треба прибирати. І якщо тележурналісти припинили галасувати про «темники», як робили це восени позаминулого року, а глядачі звиклися з існуючим ф(о)рматом телевізійних новин, це зовсім не свідчить про те, що «темники» на адресу телеканалів не надходять. І аж ніяк не означає, що з цим явищем треба мовчки миритися.

У Краматорську Донецької області стартувала унікальна в історії нашої країни судова справа. 27-річного львів'янина Станіслава В. звинувачують у злочинах, передбачених статтями 15 та 189 Кримінального кодексу України («Замах на здирництво та здирництво в особливо великих розмірах»). Згідно з передбаченою законом мірою покарання обвинувачуваному «світить» аж 12 років позбавлення волі.
Неповторність надає судовому дійству той факт, що він пов'язаний із гучною історією зникнення півтора року тому синів підприємця Валерія Карпенка, доля яких не відома й понині. До того ж у спостерігачів процесу практично не викликає сумнівів той факт, що навколо справи двох братів-донбасівців зійшлися у протистоянні чималі економічні інтереси. Отож дрібний шахрай Станіслав В. з його егоїстичною мрією «заколотити трохи бабок» на чужому горі, мабуть, сам того не розуміючи, всунув палець у коліщата велетенського та вельми потужного механізму.

Звичка харків'янок народжувати на колесах, схоже, стає традицією. Днями, як і рік тому, в електричці «Харків — Козача Лопань» з'явилося на світ немовля. Причому юним матусям в обох випадках допомогли у скрутну хвилину міліціонери патрульної служби. Як і торік, породіллю «швидка» доставила до районної лікарні і розмістила у вже знайомій за телевізійними сюжетами палаті №4.

Внаслідок аврального прийняття змін до податкового законодавства та до бюджету-04 багато що з цих рішень потонуло у зливі роз'яснень і коментарів. Повної ясності так і немає. Натомість виникла втома і розгубленість: чим же, власне, все це обернеться для економіки країни і кожного українця зокрема? Зрештою, аби ще раз пояснити суть щойно прийнятих рішень, заступник міністра фінансів Вадим Копилов наприкінці минулого тижня провів прес-конференцію. Можливо, він трохи поспішив, тому що закон, про який йшлося («Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» за номером 4000-1), Верховна Рада ухвалила ще 5 лютого, але минув тиждень, а Президент його все ще не підписав.

Кожному рівненцю відомо, у якому стані нині перебуває промисловість міста — найвідоміші за радянських часів підприємства, як-от «Газотрон», радіозавод, завод тракторних агрегатів, льонокомбінат фактично перебувають у колапсуючому стані, а їхні колишні працівники або безробітні, або змушені були податися у «базарний бізнес» чи виїхати на заробітки за кордон. Тому коли чиновництво Рівного починає у звітах оперувати цифрами, які свідчать про промислове зростання, більшість населення обласного центру сприймає їх зі скепсисом чи то й недовірою. Утім не можна не визнати, що певні позитивні зрушення у роботі промисловості таки є.

«Пам'ятаю, ще в Золотоноші у банку працював і, йдучи на роботу, щоранку зустрічав на вулиці такого собі Васю, який нелегально займався обміном валюти. Подзвоню у міліцію, кажу: ну що ж це таке? На тиждень Вася зникне, а потім знову на своєму «робочому місці». Те ж саме й у Черкасах тепер. Заходжу до Будинку торгівлі, а міняйли — назустріч із запитанням: «Долари, євро міняємо?» — обурювався на недавніх зборах черкаських банкірів Олександр Черевко. Як-не-як, йому це не байдуже, адже він — керівник управління Національного банку в Черкаській області, і його не влаштовує, що гроші йдуть повз кишеню держави.

Пухкенька «янгол Чарлі», колишня «погана дитина Голлівуду» Дрю Беррімор вирішила вкотре довести публіці, що з п'яними вибриками та наркотиками покінчено. Це в десять років вона цмулила горілку, у дванадцять — нюхала кокаїн, а в чотирнадцять — намагалася накласти на себе руки й лікувалася у психіатричній лікарні. Тепер Дрю, якій 22 лютого виповниться 29 років, зовсім інакша і зробить усе для того, щоб переконати усіх у своїй «інакшості» та «кращості».

Усіх расистів у питаннях жіночої краси, які вважають, що у темношкірих панночок занадто широкі обличчя й носи, посоромлено! Бо саме афроамериканку (за походженням) названо власницею найтендітнішого й найчарівнішого у світі носика. Щоправда, «оскароносна» Холлі Беррі дійсно красуня, і навряд чи з цим посперечається навіть найзатятіший цінитель «білої» вроди. Між іншим, згідно з опитуванням, яке влаштував західний інтернет-портал Waitrose, присвячений стилю, моді та вроді, Холлі залишила далеко позаду таких популярних осіб, як поп-зірка Кайлі Міноуг та кінодіви Ніколь Кідман, Гвінет Пелтроу й Камерон Діаз. Недаремно ж минулого року 34-річна Беррі стала першою чорношкірою дівчиною, яку чоловічий журнал FHM назвав найсексуальнішою жінкою у світі. І це при тому, що за всі роки оприлюднення такого рейтингу Холлі виявилася найстаршою переможницею «сексуального» переліку.