Уряд прийняв рішення про підвищення розміру мінімальних пенсій з 1 січня 2004 року на 12 відсотків, а не на 4,2, як було вирішено раніше. Про це йшлося у виступі Прем'єра Віктора Януковича на позавчорашньому з'їзді Організації ветеранів України. А ще раніше Кабмін заявляв, що прийняті Верховною Радою закони про пенсійну реформу дадуть змогу з 2004 року в середньому збільшити пенсії на 25 відсотків.

Події навколо зірваного в Донецьку наприкінці жовтня минулого року з'їзду «Нашої України» самі мешканці краю розцінюють по-різному. Одні вважають, що влада тоді продемонструвала свою силу. Інші — слабкість. Ще інші — дурість. А ось гості області, яким теж доводиться ближче знайомитися з методами роботи місцевих керівників, все частіше зізнаються, що у психологічному плані вони почуваються так, ніби побували не в одній з областей держави, а в... Північній Кореї. Тому поле діяльності тут для опозиції навіть не широке, а широченне, а роботи взагалі — непочатий край. Хоча ні, таки вже початий. А ось як саме і за яких умов вдається це робити, розповідає керівник донецького регіонального штабу «Нашої України» та обласної організації «За Україну! За Ющенка!» Павло ЖОВНІРЕНКО.

Проблема всезростаючої дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств загалом якось мало хвилювала керівництво Луганщини, і в цьому воно, швидше за все, наслідувало своїх київських начальникiв. Пригадую, три роки тому обидві «перші особи» області зібрали журналістів на прес-конференцію, аби похизуватися з приводу нечуваного зростання промислового виробництва в краї. До того воно (виробництво) разом зі всією Україною котилося вниз, і треба було якомога урочистіше відзначити довгоочікуваний злет. Представникам мас-медіа навіть роздали брошури з цифровими показниками нечуваних успіхів. Серед іншого там стояли й такі дані: сукупна дебіторська заборгованість підприємств — приблизно 5 млрд. грн., кредиторська — понад 10 мільярдів. Однак, коли я попросив прокоментувати це, на мій погляд, не зовсім нормальне становище, з'ясувалося, що «вожді» навіть не чули про нього. Вони довго шукали відповідний розділ у брошурі, але коли й знайшли такий, на більш-менш розбірливу відповідь не спромоглися.

Недавно на Черкащині ввели в дію Лисянську гідроелектростанцію. Це четверта ГЕС, яку відновили фахівці черкаської філії зовнішньо-економічної асоціації «НовоСвіт». За словами директора філії Анатолія Ярового, якби цього не відбулося, то малі ГЕС і далі дихали б на ладан. Тепер гідроелектростанції дають Черкащині 100 — 110 тисяч кіловат-годин енергії щодня. Завдяки цьому такі солідні підприємства, як ЗАТ «Юрія», «Графія — Україна», «Світ ласощів», «Черкаське пиво», «БілоСвіт», Звенигородський сироробний комбінат та Золотоніський машинобудівний завод, використовують у своїй роботі дешеву електроенергію.

Ринковий збір донині залишається на Рівненщині основним джерелом наповнення місцевих бюджетів з питомою вагою 58,1 відсотка від усіх надходжень. Тож і не дивно, що саме «базарній» діяльності податківці області приділяють чи не найбільшу увагу. Тим більше що ринки самі по собі внаслідок організаційних проблем є невичерпним джерелом порушень з боку торговельників, а отже, і таким самим невичерпним джерелом для накладення різноманітних штрафів, які нині є чи не найвагомішим показником активності роботи Державної податкової адмiнiстрацiї (ДПА).

Цього року Президент з міністрами дали волю емоціям за зачиненими від преси дверима. Замість шести планових хвилин Леонід Кучма говорив годину, а потім довго слухав обтяжених відповідальністю фахівців. Слава Богу, поспішати було нікуди — глава держави приїздив у Харків з ночівлею. Грів серце і формат розмови «по-мужськи» — може ж, таки нарешті станеться диво і державні мужі поступляться корпоративними інтересами заради спільної справи. Але, схоже, не сталося. Принаймні у Харкові. Адже в ході прес-конференції стало зрозуміло, що другого березня (замалим не у переддень виходу тракторів у поле) державна рать приїздила не з готовим рішенням (тобто конкретними грошима), а всього лише порадитися, як жити далі. На скільки місяців чи років вони запізнилися і на якому відрізку часу нескінченні розмови та палкі надії нарешті втіляться у щось матеріальне — і сьогодні сказати важко.

Першотравенськ на перший погляд може здатися звичайним містом. Таких суто шахтарських поселень у Донбасі вистачає. Найголовніша їх особливість: комунальні проблеми — чи подача тепла, чи води, чи ремонт шляхів — є головним болем вугільних підприємств. Їм же підпорядковані і заклади освіти, і медицини... Та й левову частку міського бюджету складають надходження від прибуткового податку працюючих, знову насамперед шахтарів. Отже, й влада перед гірниками несе відповідальність особливу.
Певна річ, у вугільних підприємств і своїх проблем вистачає, як кажуть, по самісіньке горло. Чи не найнаочнішою їх ілюстрацією став безпрецедентний піший перехід шахтарів Західного Донбасу до столичного Києва у 1998 році з єдиною метою: привернути увагу високої влади до наболілого — насамперед значної затримки з виплатою зарплати. Нині ситуація дещо стабілізувалася, але не настільки, щоб вважати її безхмарною. Побувавши на приписаних територіально до Першотравенська шахтах імені Сташкова, «Степовій» та «Ювілейній», переконаєшся мимоволі, що проблем, за великим рахунком, і не поменшало. Навіть навпаки — очікувана приватизація вугільних підприємств у людей викликає більше запитань, аніж відповідей.

Про те, що серед нашого люду є чимало тих, котрі люблять на халяву посмакувати картопелькою, помідорами та кавунами з чужого городу, відомо багатьом. Але чи не вперше на Черкащині такого злодія засудили. Вісім років позбавлення волі одержав 65-річний Микола Половинка, мешканець села Білозір'я Черкаського району, який у вересні того року забрався на чужий город по капусту й заодно поранив ножем господаря.

Позавчора у конференц-залі стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського в Києві відбулося засідання виконкому Федерації футболу. Безумовно, «цвяхом програми» зібрання футбольних чиновників став Олег Блохін. Яким він був цілеспрямованим форвардом, таким є й наставником національної збірної. Черговий «гол», який Блохін обіцяє забити, вочевидь, вартує того. «Я вам не обіцяю, що ми виграємо чемпіонат світу, але те, що Україна потрапить на ЧС-2006, я підтверджую», — офіційно оголосив Олег Володимирович.