Цієї неділі всі українці прокинуться на годину пізніше звичайного: о 2-й годині ночі 28 березня ми перейдемо на «літній» час. Тому не забудьте перекрутити стрілки своїх годинників на одну позначку вперед.

Про чотири дні «Сезонів моди», які закінчилися в цей понеділок, а точніше у середу, бо після показів у Міжнародному виставковому центрі ще були два шоу-руми в Подільському універмазі, залишилася яскрава купка запрошень на покази (я їх обожнюю), непереможне бажання будь-що придбати сумку з колекції Ірини Каравай і обов'язок написати в рідну газету, як це було.
А було це так... У великому і діловому приміщенні виставкового центру натягли чорний прямокутник залу, проклали довгий язик подіуму з якогось новомодного будівельного матеріалу і поставили чотири ряди стільців, у так званому фойє встановили круглу стійку з кавовими автоматами Nescafe Gold, а перед входом у кожний зал і за лаштунки подіуму «вкопали» суворих охоронців. І всі найяскравіші метелики світського Києва полетіли на престижний вогник дизайнерської моди. Якщо раніше я для себе розмежовувала український тиждень прет-а-порте на покази дизайнерів першої і другої категорії, як жорстоко це не звучить, то сьогодні поділ на «групи» і «фракції» відбувається за багатьма критеріями і геометрія вітчизняного фешн-бізнесу стала набагато вигадливішою. По-перше, я виділила «групу товаришів», які маніакально точно і жорстко ставляться до стилістичної і концептуальної єдності своїх колекцій — жодної випадкової речі, жодного стороннього аксесуару, жодного невідповідного елементу.

Невідомий убивця (чи убивці?) ні за що застрелив двох жінок. Кількість жертв «невловимих» у Карлівському районі на Полтавщині сягнула 14. А тим часом міліція шукає, на кого б «повісити» серійні вбивства, і вже знаходить місцевих «Юріїв Мозол»

Новину з відтінком сенсаційності повідомив місцевим ЗМІ Руслан Жаботинський, син знаменитого важковаговика, найсильнішої людини світу. З'ясувалося, що нинішній губернатор штату Каліфорнія (США) є давнім шанувальником спортсмена з унікальними здібностями. Перша зустріч Леоніда Жаботинського та юного тоді Арнольда Шварценеггера відбулася у 1970-х роках в Австрії на одному з молодіжних спортивних фестивалів. Тоді юний австрієць ледь пробився до атлета з України, аби взяти у нього автограф. Це була не остання зустріч знаменитостей. Цього місяця Леонід Жаботинський та його син гостювали у Каліфорнії на запрошення губернатора — той організовував спортивну фієсту богатирів «Арнольд класик».

У Роббі Уїльямса — важка пора. Незабаром англійський сексі-поп-кумир відзначатиме свій 30-й день народження, і, як справжня мега-зірка, планує влаштувати з цього приводу не просто вечірку, а грандіозний святковий марафон. Планується, що «ювілейне» шоу для друзів та знайомих триватиме протягом п'яти днів.

Люди, які заповідають, аби після смерті їхнє тіло не закопували в землю, зазвичай мають на це якісь причини. Хтось віддає власний труп науці, комусь, приміром, морякам, просто хочеться, аби його прах потопили в морі, є й такі кадри, які просять їх кремувати, аби не діставатися на обід червам... Але, мабуть, навряд чи багато хто захоче, аби його останки повторили долю потенційного небіжчика німця Карла Фрідріха Ленце. Поки що Карл іще живий і здоровий, однак уже подумує про смерть. А оскільки цей тип — особа досить богемна (що з художника візьмеш), то й спосіб «поховання» для себе вигадав вельми дивний: митець написав до зоопарку Кельна листа, у якому просить, аби після відходу в інший світ його тіло... згодували піраньям.

— Що ти більше любиш — вино чи жінок?

— Це залежить від року виготовлення.

Аби далі не було ніякої плутанини — попереджаємо відразу: раніше «Дикими танцями» народ називав пісню Руслани «Ой заграй ми музиченьку», наразі ж співачка написала нову композицію «Дикі танці». І саме на неї днями, згідно з положенням про «Євробачення», невгамовна гуцулка разом зі своєю командою відзняла кліп.
Знімали відео, що має презентувати нашого делегата у всій красі на «Євробаченні-2004», у Києві, в покинутому приміщенні Льодового палацу, який дотепні учасники дійства, натрусившись через холоднечу, охрестили «льодовиковим». Щоправда, трусилися вони недовго — слідуючи букві сценарію, який, до речі, писала Руслана, на майданчику розпалювали вогнища у бочках, палили смолоскипи на трибунах, не шкодували піротехнічного вогню і навіть притягнули справжній військовий вогнемет. Ну і, зрозуміло, власне дикі танці, які не розхолоджують аж ніяк.

У неділю в БК КПІ столична публіка (далеко не лише студентська, були навіть бабці з онуками) святкувала День народження пітерського рок-гурту «АукцЫон». Незмінним складом, із традиційним блочком мінералки, а автор текстів (він же — клавішник, він же — перкусист, він же — трубач) Дмитро Озерський, як завше, зі зворушливим пакетом кефірчику, вони, мов уперше, самовіддано й до сьомого поту відпрацьовували концерт. Власне, до «АукцЫону» слово «відпрацьовували» якось і не клеїться. Навряд чи їм вдалося склепати своєю творчістю капітал. Коли після чергового концерту бачиш футболку Леоніда Фьодорова, мокру, хоч викрути, починаєш краще розуміти (ні, не музичний авангард) працю шахтарів з металургами. А на постсовєтських теренах що працівників важкої промисловості, що справжніх митців не надто розбещують.

Останнім часом баян (читай інакше — кнопковий акордеон) здобувся на прицільну увагу. То «Бульвар» друкує розгромне інтерв'ю про справи музичні — чесні й не дуже — з Володимиром Безфамільновим, яскравим представником української баянної школи; то Володимир Рунчак вшановує пам'ять Олександра Ємця суперавангардовим концертом зі своїх баянних творів у виконанні Павла Фенюка. То «Афіша» дає блискучий анонс на польське акордеонне тріо «Motion», що вихлюпує на голови шанувальників гримучий коктейль з авангарду та джазу; а між польськими акордеонами є-таки баяни...