Чинній владі невигідно, аби на плечі потенційного єдиного кандидата від пропрезидентських сил Віктора Януковича падали плями негативу. Тому не дивно, що акцію проти антисоціальної політики уряду «Досить обдирати народ!», яка стартувала у Києві за ініціативи «Нашої України», намагаються припинити.

Позавчора по обіді керівнику штабу «НУ» Роману Безсмертному передали повістку про виклик для участі в судовому процесі, який мав би визнати проведення акції незаконним. При цьому, як інформує прес-служба «Нашої України», повістка не відповідає закону, оскільки її мали вручити не пізніше, як за 5 днів до судового засідання. Тому до суду Безсмертний направив телеграму, в якій висловив прохання відкласти розгляд цієї справи, а також завчасно повідомити його про дату засідання.

«Смерть» мажоритарної системи й перехід на стовідсоткову «пропорційку» — це саме те, про що вже кілька років мріють опозиційні політичні сили. Тому, природно, поведінка «Нашої України» та Блоку Тимошенко, які всіма силами намагалися завадити ухваленню закону про вибори народних депутатів, де йдеться саме про обрання парламентаріїв суто за партійними списками, багатьох прихильників опозиції дещо здивувала. Насправді ж усе дуже просто й логічно. «Зараз пропорційна система — це передумова для конституційної реформи.

Ажіотаж навколо візиту в Україну американського мецената Джорджа Сороса, розпочатий ще «темниковими» анонсами-залякуваннями підконтрольних владі мас-медіа, набув апогею напередодні середи, на яку заплановано побачення збурювача спокою з вищим керівництвом держави. Цікаво, що прес-служби й прес-секретарі Адміністрації Президента та Кабміну в один голос заявляли про необізнаність щодо «начебто запланованої зустрічі». Остаточного розпорядку завтрашнього робочого дня Президента ще немає, повідомили «УМ» учора по обіді в прес-службі АП.

Скандали навколо бізнесмена Костянтина Григоришина є прикладом того, як в Україні не на словах, а насправді діють принципи рівної й прозорої конкуренції та як методом тупої сили здобувають собі «преференції» ті сили, котрі мають свою руку на Банковій. Приклад Григоришина показовий ще й тому, що цей підприємець не є опозиціонером у звичному для нашої політики розумінні — він має в Україні свої бізнес-інтереси, свого часу був партнером нинішніх чільних есдеків на енергетичному ринку, але з тріском розірвав із ними стосунки і вже тривалий час пожинає плоди цього розриву.

У неділю над Черкащиною яскраво світило весняне сонце, й для селян, котрі святкували Явдоху, це стало добрим знаком. Вони знають: така прикмета підтверджує, що весна справді рання, тож треба ворушитися, пам'ятаючи, що весняний день рік годує. На сьогодні в Шевченковому краю вже підживлено третину озимини. В обласному управлінні сільського господарства стверджують, що аміачну селітру купують по 550 гривень за тонну. Загалом області для посівної компанії потрібно 70 тисяч тонн мінеральних добрив. Утім у господарств залишаються питання щодо мінеральних добрив і ціни на них. Як правило, не всім легко доступитися до дешевої селітри безпосередньо на заводі, а тому доводиться купувати її втридорога через посередників.

Великий Сапармурат Туркменбаші, Батько всіх туркменів, який решті світу відомий під іменем Сапармурат Ніязов, минулого тижня кинув черговий виклик силам природи. Він наказав, щоб в Ашгабаті, столиці цієї пустельної країни, попливла ріка, повідомляє інтернетівський сайт NEWSru.com. Сапармурат Ніязов зібрав усіх міністрів і, апелюючи до їхнього патріотизму, нагадав, що «порядні столиці порядних країн», як правило, розташовані над якоюсь річкою. Тож і Ашгабат буде мати «свою Темзу» завдяки зусиллям турецьких та французьких інженерів, яким від минулого тижня доручено це важливе для честі нації завдання. Русло штучної ріки буде вирито просто в центрі Ашгабата, а потім поєднано з «Туркменським озером», яке вже риють у пустелі Каракуми. Ймовірно, у Ніязова особлива любов до води, бо в січні цього року він видав постанову про будівництво на південній околиці Ашгабата окенаріума, який стане частиною парку розваг «Світ туркменських казок». Будівництво здійснюватиме турецька фірма.

Простіше сказати, що кіно в Україні закінчилося в ХХ столітті, що сучасне — слабке і недолуге, пенсіонери вже не можуть, а молоді ще не вміють знiмати кiно, і піти в наворочений кінотеатр «Україна» на американську ліричну комедію. Що більшість і робить. Але є в державі люди, яким платять гроші за те, щоб вони, попри все, на згарищі, в умовах ніякої державної культурної доктрини розвивали кіно. До 2003 року 7 років поспіль кіногалуззю в Міністерстві культури і мистецтв керувала Ганна Павлівна Чміль, її апетитно «з'їла» група товаришів-кінематографістів, на її місце прийшов кандидат мистецтвознавства з дипломом режисера кіно і телебачення КДІТМ ім. Карпенка-Карого, із знаним у кінематографічних колах прізвищем — Тимофій Кохан. Тимофій Григорович каже, що поки він керував у цьому ж Міністерстві управлінням міжнародного співробітництва та протоколу, його весь час називали наступником Чміль, так воно і вийшло, бо «державний чиновник — є державний чиновник: дали доручення — виконуй». При цьому Тимофій Григорович у міністерстві ще курирує питання міжнародного співробітництва та зарубіжних зв'язків, культури етносів України та української діаспори.

«Ми ніби побували в Україні!» — таким було враження тисяч українок від святкування Дня матері, яке минулого року організувала Українська греко-католицька церква у Римі, а також в Неаполі, Мілані, Перуджі, Болоньї та інших містах Італії. Своїх земляків вітали Павло Дворський та Оксана Білозір, Тарас Курчик, гурт «Піккардійська терція», дует «Писанка», гуморист Микола Савчук (якi, до речi, за свої виступи не вимагали платнi) римський молодіжний гурт українських студентів «Єдині». На концерти у Римі прибули понад 5 тисяч заробітчан iз 28 міст Італії. Наступного такого свята, яке відбудеться на початку травня цього року, чекають як промінчика світла заробітчанки-українки. А їх в Італії — ой як багато! Розповідають, що у Римі нашій людині неможливо заблукати, обов'язково трапиться землячка, яка скерує до потрiбних автобуса чи вулиці. На сьогодні, після 10-ліття міграції, в Італійській Республіці легально проживає 140—160 тисяч наших заробітчан, нелегально — близько 500 тисяч. Переважна більшість iз них — освічені жінки середнього віку, які працюють тепер хатніми робітницями — доглядають літніх, хворих, малих.

Що має трапитися з жінкою, аби в ній назавжди згасла любов до рідної дитини? Мабуть, перед тим, як відмовитися від частинки своєї плоті, вона віддає на поталу власну душу. Життя після материнської зради дуже мало схоже на дитинство. В ньому назавжди зникає золота домашня середина, залишаючи вибір між двома протилежними крайнощами: казенним порядком та вуличним хаосом. І скільки б чужі руки та серця не рятували у сироті повноцінну людину, образ зламаної гілки, як і власна тінь, переслідуватимуть її довіку. Але спочатку обов'язково трапляється велика драма, пережити яку під силу далеко не всім дорослим. Кілька таких трагічних історій переповіла нашим читачам директор Кочетоцької школи-інтернату, що в Чугуївському районі, Неля Іванівна Пєнкіна.

Здається, реноме Мадонни як пропагандистки занять йогою серйозно похитнулося. Зрештою, вона сама винна — геть закинула вправи, які ще кілька років так активно рекламувала, що навіть у кліпах демонструвала йогівські асани. Але святе місце довго порожнім не буває — схоже, зіркою номер один серед знаменитостей-«йогісток» тепер стала американська топ-модель Крісті Тарлінгтон.