«Ефектом Шварценеггера» назвали вражені російські політологи перемогу відомого комедійного артиста Михайла Євдокимова на виборах губернатора Алтайського краю. Коли гуморист вийшов у другий тур разом із діючим главою крайової адміністрації Олександром Суриковим, експерти доброзичливо посміхалися — мовляв, зрозуміло, що шансів на перемогу в артиста немає, бо Суриков в області вже має відповідний авторитет, та й господар він непоганий, а що з коміка візьмеш... Тим паче що Євдокимов добряче від свого суперника відстав. Але виборці вирішили влаштувати всім: і політичним оглядачам, і журналістам, і самим кандидатам — справжній сюрприз. І з відривом у майже 5 відсотків голосів (50 проти 45 «з копійками») вибрали губернатором зірку естради!

Років із п'ятнадцять тому ім'я Мадонни гриміло на весь світ. І хоча її тодішній імідж розкутої (м'яко кажучи) секс-бомби сприймався далеко не однозначно, факт залишається фактом: про цю фарбовану блондинку у вельми відвертому вбранні не чув хіба глухий. Відтоді Луїза Марія Чікконе дуже змінилася — стала порядною дружиною й матір'ю двох дітей, почала одягатися у класичному стилі й замість зніматися в еротичних кліпах пише дитячі казки. І хоча, безперечно, серед її прихильників є чимало тих, хто сумує за розбещеною дівою Мадонною, все-таки у своєму нинішньому образі поп-королева викликає значно більше поваги.

Паталогічна пристрасть німців до чистоти відома, мабуть, кожному, хто хоч раз відвідував країну бюргерів: на тротуарах не валяється фактично жодного папірця, а за приліплену на ліхтарний стовп жуйку можна заробити чималий прочухан. Але цим маніякам усе мало: тепер вони вигадали новий спосіб призвичаїти перехожих до чистоти. Тож незабаром на вулицях Берліна з'являться урни, які кількома різними мовами і кількома різними способами дякуватимуть тим, хто кидатиме в них сміття.

— Мамо, незважаючи на те, що я чищу зуби «Бленд-а-медом», їх у мене все менше й менше, також я мию волосся «Пантіном 2 в 1», а вони в мене все одно випадають. Це значить, що реклама бреше?

— Ні, синку, просто ми живемо в Чорнобилі...

Я не хочу ходити до церкви, якщо вона є прикриттям для мирських справ її керманичів, — сказала молода парафіянка одного з київських греко-католицьких храмів, дізнавшись про зустріч кардинала Вальтера Каспера і патріарха Алексія. — Вони ділять нас між собою разом з «канонічними територіями», і де в такому разі шукати християнську духовність?». Хоча нічого ще остаточно не відомо про долю Патріархату УГКЦ, люди тривожаться. Багатьом несподіване намагання представника Ватикану вирішити з московським патріархом «українське питання» нагадує поділ України між Москвою та Варшавою (який, врешті, призвів до падіння Варшави)... Перша думка — відраза до церкви — пронизує багатьох людей, у яких «пастирі», що служать «отєчеству», мимохіть відбирають віру і надію.

В одному з найстаріших і найкрасивіших храмів Тернополя, що розташований у самому його центрі — катедральному соборі Непорочного Зачаття Богородиці, — почали відправляти служби англійською мовою. Як повідомили кореспондента «УМ» у єпархії Греко-католицької церкви, якій належить храм, така новація впроваджена на прохання іноземних студентів Тернопільської медакадемії, центральний корпус якої розташований неподалік собору.

Заснування Українського наукового інституту Гарвардського університету було по-своєму унікальним. Ідея виникла ще в 50-ті роки, коли студенти-українці з різних університетів у різних кінцях Америки висловили незадоволення викладанням історії України, яка подавалася або з російсько-імперських, або з прорадянських позицій. Реалізацією задуму створити кафедру українознавства ініціатори зайнялися всерйоз, буквально пішовши з простягнутою рукою по всій тамтешній діаспорі. На шляхетну справу жертвували хто скільки міг, аж поки не набралася необхідна сума, щоб заснувати спершу одну кафедру, а згодом ще дві, які й склали інститут, уфундований у статут Гарварду. Це означає, що він існуватиме стільки часу, скільки й сам університет!

Я вже давно майже не дивлюсь телевізор. Бо тамтешнє життя мене не стосується. І я до нього відношення не маю. Воно лисниться щоками, котить округлі, наче більярдні кулі, кістяні слова про бюджет і валовий продукт, про зростання і наростання, придихає в рекламних павзах і верещить «пєснями», а навкруги — так мені здається — мертвіє повітря.
Плюшева опозиція, вишикувавшись клином, на вістрі якого — кулаки і золоті «гайки» найбойовитіших олігархів, врізається в «свиню» парламентської більшості, теж з відчайдухами-олігархами на чолі. І від того зудару змінюються не контури майбуття, а хіба бездоганний обрис «версачевських» піджаків. Ну, може, ще лінія черги до буфету ВР.

Вибороти путівку в перший дивізіон, судячи з рахунків, з якими команда України обігрувала суперників на турнірі п'яти збірних гравців віком до 18 років в угорському місті Дебрецен, для підопічних Івана Правилова виявилося легким завданням. Змагання Д-2 в групі А українські юнаки закінчували матчами з Голландією та Угорщиною, і навіть господарі не створили для «синьо-жовтих» якихось суттєвих проблем. В передостанньому турі наші переграли голландських опонентів — 11:1 (4:0, 2:1, 5:0; шайби: Найда — 3, Єгоров і Кривда — по 2, Благий, Романенко, Борисенко, Войцеховський).

Позавчора закінчився 82-матчевий марафон під назвою регулярний чемпіонат Національної хокейної ліги. Маємо те, що маємо, — команди розрахувалися на першу-п'ятнадцяту в підсумкових турнірних таблицях найсильнішої першості планети. Серед очевидних фіаско — повний крах «клубу мільйонерів» «Нью-Йорк рейнджерс», прогнозований, утім, ще з середини сезону. Цікаві «обломи» — місця команд-«попелюшок» минулого сезону, котрі цього разу не зможуть позмагатися за Кубок Стенлі («Анахайм» тощо).