Розвіялися ефемерні, наївні надії про майбутній мир в Іраку, вибори і повернення країни до нового, освітленого демократією по-східному життя. Повстання, що почалося 4 квітня, не захлинулося в короткочасних сутичках, а розвинулося до масштабів — скажемо чесно — війни. Воно охопило дев'ять найбільших міст країни. Бої і перестрілки приносять щодня нові жертви, рахувати яких у жахливому потоці надходження нових втрат усе складніше. Так, на позавчорашній день, за повідомленням агенції NEWSru.com, в боях у шиїтських районах країни загинули 125 чоловік, 550 отримали поранення; серед загиблих більшість — 110 чоловік — складали іракці.

8 квітня 2003 року. За місяць Джордж Буш оголосить про закінчення фази активних бойових дій в Іраку. А поки там тривають запеклі бої за Багдад. Той день став переломним у свідомості багатьох українців, адже загинув наш молодий відеожурналіст Тарас Процюк, у якого залишилися дружина та син. І хоча для більшості його ім'я не було відомим (Тарас останнім часом жив здебільшого в Польщі і працював на британську інформаційну агенцію «Рейтер»), але обставини його смерті поставили багато питань, які залишилися без відповідей посьогодні.

Як і варто було сподіватись, позавчора Верховна Рада прийняла Закон «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних та міських голів». Цей проект уже близько дев'ятої години вечора підтримало 266 народних депутатів. Тепер громадяни обиратимуть до усіх рад депутатів за партійними списками — в залежності від того, скільки голосів отримає партія, таким і буде її представництво у Раді. Відсотковий бар'єр, котрий належить подолати партіям чи блокам, встановлений, як і в законі про пропорційні вибори, на межі трьох відсотків. Непропорційними, тобто мажоритарними, вибори залишилися до сільських та селищних рад, а також на посаду мерів міст та сіл. Цей проект розкритикували представники опозиції, а також частина мажоритарників. На їхнє переконання, він позбавляє громадян численних прав вибору. Зокрема, те, що кандидатом у міську раду не зможе стати людина без партійного квитка.

Після позавчорашнього візиту Леоніда Кучми на батьківщину Тараса Шевченка в села Моринці та Шевченкове Звенигородського району Черкаської області людям балачок вистачить аж до президентських виборів. Наш гарант так вразив народ своєю простотою, що вони ще довго переварюватимуть те, що він їм наговорив. За словами земляків Тараса Григоровича, про ці «перли» Україна має знати обов'язково.

Не встигли закінчитися спровоковані обласною владою Луганщини позачергові вибори мера Красного Луча, як городяни вирішили ініціювати відкликання нового мера Василя Гоменюка, а також чотирьох депутатів облради від їхнього міста. Підставою для цього стало те, що, попри шалений тиск керманичів області, більшість краснолучан, які прийшли 14 березня на дільниці, проголосувала «проти всіх» — 28 відсотків (на цих виборах із реєстрації було знято двох фаворитів, серед яких був відомий екс-нардеп Олександр Ржавський). Кандидата з екзотичним іменем «Проти всіх» міська виборча комісія переможцем не визнала і зареєструвала міським головою людину, яка показала другий результат (26,6 відсотка голосів) Василя Гоменюка.

Леонід Кучма призначив координатора парламентської більшості Степана Гавриша, постпреда Президента у ВР Олександра Задорожнього та голову Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка членами Вищої ради юстиції, повідомляє «Інтерфакс-Україна». ВРЮ — орган, що подає Президентові пропозиції про призначення і звільнення суддів, розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог про сумісництво, проводить дисциплінарні розслідування стосовно суддів Верховного Суду і суддів вищих спеціалізованих судів, розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів. До Ради входять 20 осіб.

Для близьких рядового Руслана Андрощука війна в Іраку закінчилася непоправним горем — назад, у рідний Новоград-Волинський, що на Житомирщині, хлопця привезуть у цинковій труні — така ціна миру, який несе український контингент у мусульманській країні. Це перша бойова втрата наших миротворців за весь час перебування в Іраку. Як повідомили «УМ» у прес-службі Міністерства оборони України, трагедія сталася під час бою за ріку Тигр: пострілом з ручного протитанкового гранатомета іракські бойовики підбили український бронетранспортер. Внаслідок вибуху отримали поранення шестеро українських військовослужбовців. Один з них, кулеметник Руслан Андрощук, що якраз сидів на броні БТРа, отримав важке поранення і помер під час евакуації в базовий табір.

Дивні дива кояться у нас із роздержавленням майна. Якщо раніше процес ішов, як мокре горить, то тепер, схоже, і мільярд додаткових коштів не становитиме труднощів для приватизаційного відомства. І це на тлі постійної «невезучості» уряду при поданні Програми приватизації. У вересні минулого року Верховна Рада відхилила Програму приватизації, розраховану на 2003—2008 роки. Незважаючи на скандальний провал, глава Фонду держмайна Михайло Чечетов зберіг професійну рівновагу (ще б пак, вона так необхідна чиновнику високого рангу, який працює у сфері роздержавлення, до того ж, у рік президентських виборів). Трохи більше місяця тому Кабінет Міністрів запропонував Верховній Раді затвердити Державну програму приватизацiї, розраховану на 2004—2006 роки, що передбачає надходження за цей період у державний бюджет не менше 6 мільярдів гривень.

Уже менш як три місяці залишилося до справді епохальної дати — 5 липня, коли вулицями Києва пронесуть олімпійський вогонь. Маршрут пересування дорогоцінного полум'я (з аеропорту «Бориспіль» до майдану Незалежності) визначали таким чином, щоб продемонструвати світові всю красу «матері міст руських». Тож нині у столичних чиновників болить голова, як краще продемонструвати київські достоїнства та підправити огріхи.

Стандартний штамп «РОЗСТРІЛ» на документах, написаних від руки, — найбільш моторошний у справах убитих у 1930-ті роки українських педагогів. Носії знань у той час постраждали чи не найбільше. Часто люди з їхнього ж середовища під тиском пропаганди і заохочені винагородою за зраду, вказували на безневинних і вимагали: «Розстріляй!». Злочин тривалий час приховували — спершу за ширмою райдужних байок про «побудову справедливого суспільства», потім — за глухими стінами секретних архівів. Сьогодні майже всі спецсховища відкриті для дослідників, хоча недоступні «нірки» ще залишаються. У 1995 році німецький історик Хілліг Гьотц, який понад 40 років досліджує педагогічну спадщину Антона Макаренка, вперше отримав можливість оглянути у київському центральному архіві невідомий доти фонд — особисті справи педагогів. І підготував книжку про 28 учителів з оточення Макаренка. Виявилося, що кожного другого з них було репресовано. Тоді й виникла ідея разом iз київським істориком Василем Марочком написати книгу про репресії проти педагогів в Україні.