Дивні дива кояться у нас із роздержавленням майна. Якщо раніше процес ішов, як мокре горить, то тепер, схоже, і мільярд додаткових коштів не становитиме труднощів для приватизаційного відомства. І це на тлі постійної «невезучості» уряду при поданні Програми приватизації. У вересні минулого року Верховна Рада відхилила Програму приватизації, розраховану на 2003—2008 роки. Незважаючи на скандальний провал, глава Фонду держмайна Михайло Чечетов зберіг професійну рівновагу (ще б пак, вона так необхідна чиновнику високого рангу, який працює у сфері роздержавлення, до того ж, у рік президентських виборів). Трохи більше місяця тому Кабінет Міністрів запропонував Верховній Раді затвердити Державну програму приватизацiї, розраховану на 2004—2006 роки, що передбачає надходження за цей період у державний бюджет не менше 6 мільярдів гривень.

Уже менш як три місяці залишилося до справді епохальної дати — 5 липня, коли вулицями Києва пронесуть олімпійський вогонь. Маршрут пересування дорогоцінного полум'я (з аеропорту «Бориспіль» до майдану Незалежності) визначали таким чином, щоб продемонструвати світові всю красу «матері міст руських». Тож нині у столичних чиновників болить голова, як краще продемонструвати київські достоїнства та підправити огріхи.

Стандартний штамп «РОЗСТРІЛ» на документах, написаних від руки, — найбільш моторошний у справах убитих у 1930-ті роки українських педагогів. Носії знань у той час постраждали чи не найбільше. Часто люди з їхнього ж середовища під тиском пропаганди і заохочені винагородою за зраду, вказували на безневинних і вимагали: «Розстріляй!». Злочин тривалий час приховували — спершу за ширмою райдужних байок про «побудову справедливого суспільства», потім — за глухими стінами секретних архівів. Сьогодні майже всі спецсховища відкриті для дослідників, хоча недоступні «нірки» ще залишаються. У 1995 році німецький історик Хілліг Гьотц, який понад 40 років досліджує педагогічну спадщину Антона Макаренка, вперше отримав можливість оглянути у київському центральному архіві невідомий доти фонд — особисті справи педагогів. І підготував книжку про 28 учителів з оточення Макаренка. Виявилося, що кожного другого з них було репресовано. Тоді й виникла ідея разом iз київським істориком Василем Марочком написати книгу про репресії проти педагогів в Україні.

Доки Девід Бекхем, найпопулярніший (не за професійними, а за зовнішніми даними) футболіст у світі, вкотре знімається в рекламі темних окулярів «Поліс», його дружина теж вирішила перейнятися корисною, читай — прибутковою, справою. Оскільки своєю безпосередньою «професією» Віка Бекхем заробити на прожиття не може — як колишня «спайс гьорл» не старається, зі співацькою соло-кар'єрою в неї не дуже складається, довелося вигадувати собі інше заняття. І Вікуся таки вигадала: тепер вона займеться створенням власної лінії прикрас для ювелірного будинку «Даміані».

«Ефектом Шварценеггера» назвали вражені російські політологи перемогу відомого комедійного артиста Михайла Євдокимова на виборах губернатора Алтайського краю. Коли гуморист вийшов у другий тур разом із діючим главою крайової адміністрації Олександром Суриковим, експерти доброзичливо посміхалися — мовляв, зрозуміло, що шансів на перемогу в артиста немає, бо Суриков в області вже має відповідний авторитет, та й господар він непоганий, а що з коміка візьмеш... Тим паче що Євдокимов добряче від свого суперника відстав. Але виборці вирішили влаштувати всім: і політичним оглядачам, і журналістам, і самим кандидатам — справжній сюрприз. І з відривом у майже 5 відсотків голосів (50 проти 45 «з копійками») вибрали губернатором зірку естради!

Років із п'ятнадцять тому ім'я Мадонни гриміло на весь світ. І хоча її тодішній імідж розкутої (м'яко кажучи) секс-бомби сприймався далеко не однозначно, факт залишається фактом: про цю фарбовану блондинку у вельми відвертому вбранні не чув хіба глухий. Відтоді Луїза Марія Чікконе дуже змінилася — стала порядною дружиною й матір'ю двох дітей, почала одягатися у класичному стилі й замість зніматися в еротичних кліпах пише дитячі казки. І хоча, безперечно, серед її прихильників є чимало тих, хто сумує за розбещеною дівою Мадонною, все-таки у своєму нинішньому образі поп-королева викликає значно більше поваги.

Паталогічна пристрасть німців до чистоти відома, мабуть, кожному, хто хоч раз відвідував країну бюргерів: на тротуарах не валяється фактично жодного папірця, а за приліплену на ліхтарний стовп жуйку можна заробити чималий прочухан. Але цим маніякам усе мало: тепер вони вигадали новий спосіб призвичаїти перехожих до чистоти. Тож незабаром на вулицях Берліна з'являться урни, які кількома різними мовами і кількома різними способами дякуватимуть тим, хто кидатиме в них сміття.

— Мамо, незважаючи на те, що я чищу зуби «Бленд-а-медом», їх у мене все менше й менше, також я мию волосся «Пантіном 2 в 1», а вони в мене все одно випадають. Це значить, що реклама бреше?

— Ні, синку, просто ми живемо в Чорнобилі...

Я не хочу ходити до церкви, якщо вона є прикриттям для мирських справ її керманичів, — сказала молода парафіянка одного з київських греко-католицьких храмів, дізнавшись про зустріч кардинала Вальтера Каспера і патріарха Алексія. — Вони ділять нас між собою разом з «канонічними територіями», і де в такому разі шукати християнську духовність?». Хоча нічого ще остаточно не відомо про долю Патріархату УГКЦ, люди тривожаться. Багатьом несподіване намагання представника Ватикану вирішити з московським патріархом «українське питання» нагадує поділ України між Москвою та Варшавою (який, врешті, призвів до падіння Варшави)... Перша думка — відраза до церкви — пронизує багатьох людей, у яких «пастирі», що служать «отєчеству», мимохіть відбирають віру і надію.

В одному з найстаріших і найкрасивіших храмів Тернополя, що розташований у самому його центрі — катедральному соборі Непорочного Зачаття Богородиці, — почали відправляти служби англійською мовою. Як повідомили кореспондента «УМ» у єпархії Греко-католицької церкви, якій належить храм, така новація впроваджена на прохання іноземних студентів Тернопільської медакадемії, центральний корпус якої розташований неподалік собору.