Дві слов'янські країни — Словенія і Словаччина — для решти світу подібні, немов сестри-близнюки. Обидві розташованi на півдні Європи, обидві здобули незалежність на початку 90-х років, обох нещодавно разом прийняли до НАТО і обидві разом приєднаються 1 травня до Європейського Союзу. І це ще не все — прапори двох країн майже цілком ідентичні. В обох випадках це біло-синьо-червоні триколори з такою самою послідовністю кольорів та так само розташованими великими національними гербами на них у формі щитів, які розміщені з лівого боку прапора. Зображення на гербах також схожі: у словаків — три сині гори у нижній частині герба з білим хрестом над ними на червоному тлі, у словенців — три білі гори з трьома жовтими зірками над ними на синьому тлі.

Із 192 ціл­ком ро­бо­чих цук­ро­вих за­во­дів, які пра­цю­ва­ли ще кіль­ка ро­ків то­му, сьо­год­ні в Ук­ра­ї­ні за­ли­ши­ло­ся 140. «34 під­п­ри­єм­с­т­ва вже де­мон­то­ва­ні», — кон­с­та­ту­вав на прес-кон­фе­рен­ції у п'ят­ни­цю Єв­ген Лав­ров, го­ло­ва Дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту про­до­воль­с­т­ва Мі­наг­ро­по­лі­ти­ки. Ще близь­ко 20 за­во­дів, за йо­го сло­ва­ми, влас­ни­ки са­ме за­раз ак­тив­но рі­жуть і зда­ють на ме­та­лоб­рухт. А це оз­на­чає, що у по­над 50 тра­ди­цій­но «со­лод­ких» міс­теч­ках Ук­ра­ї­ни цук­ро­ва­ри з ді­да-пра­ді­да за­ли­ши­ли­ся не прос­то без ро­бо­ти, а й без теп­ла, світ­ла, шкіл і са­доч­ків, сло­вом, без жод­них за­со­бів для іс­ну­ван­ня, ад­же сис­те­ма пра­цю­ва­ла так, що жит­тя міс­це­вих меш­кан­ців пов­ніс­тю за­ле­жа­ло від ро­бо­ти бу­ря­ко­пе­ре­роб­но­го за­во­ду.

Чи полягає повага до читача у тому, щоб, не залишаючи його на самоті з його питаннями, розтлумачити відразу, з перших рядків, хто такий був Сергій Набока? Чи, навпаки, це було б приниженням рівня його поінформованості? Бо насправді навряд чи той, хто взагалі бере до рук газету, ніколи не чув про Набоку. Мені, приміром, хотілося б почати не зі стандартних, як надгробок на цвинтарі, слів про те, що такого-то числа і такого-то місяця Набоці виповнилося б стільки-то років. Звісно, подібне тло вимагають закони жанру... Але набагато яскравіше малюють Сергія не така ось життєва арифметика, а розповідь його матері — Катерини Зеленської (сьогоднішньої гості «УМ») — про те, як вона, приходячи на синову могилу, застає там свіжі квіти... Ось так: мати йде до сина і бачить, що втрата його болить не лише їй одній. Іще хтось пам'ятає, знає, дбає... Хто? На могилі не лежать вінки від «партії та уряду», там просто посаджені ранні весняні квіти, там догорають квітом снопи гвоздик... Хай твоя ліва рука не відає, що робить права... То чи треба ще довго теревенити на тему, ким був Сергій Набока? Він був людиною, яку пам'ятають після його смерті.

Виявляється, у губернатора Каліфорнії, голлівудського актора Арнольда Шварценеггера однакові смаки з... тренером футбольної збірної України, народним депутатом Олег Блохіним. Ідеться про їхнє захоплення джипами «Хаммер», що більше схожі на танки, аніж на машини. І в обох через це проблеми. Але Шварц, на відміну від Блохи, в аварії на «Хаммерах» не потрапляє й «Таврії» в паркани не втрамбовує. Просто під час передвиборчої кампанії майбутній губернатор усіляко підкреслював свою прихильність до ідей екології та захисту навколишнього середовища, на що незмінно отримував і отримує іронічні уколи від «зелених»: природоохоронці нагадують Термінатору про його захоплення ненажерливими позашляховиками, котрі неабияк забруднюють атмосферу. Тож тепер Арні оголосив про свій намір... перевести один зі своїх шести джипів на екологічно чисте пальне — водень.

Здавалося, як ніколи раніше, казково і щедро цвіли-пінилися наші сади. В ті останні вихідні квітня 86-го ми милувалися цим дивом, їхали з дітьми на дачі й городи, на «маївку» до лісу і не здогадувалися, що саме в ці дні вже зробили крок у вічність перші шестеро молодих київських пожежників, які буквально своїми тілами захищали нас, що вже 2-го травня був сформований зведений загін пожежної охорони області, якому належало проводити складні роботи з дезактивації техніки, яка працювала в зоні, відкачувати воду з-під зруйнованого реактора. Ми ще не відали, що десятки, сотні, тисячі людей вже гасили Чорнобиль власним життям, що ланка, очолювана тоді капітаном внутрішньої служби Анатолієм Івановичем Григоренком — першою з чернігівських — уже виконувала спеціальне завдання в зоні четвертого реактора, змиваючи з його даху смертоносні графітові уламки.

Промайнув XIV Міжнародний фестиваль «Музичні прем'єри сезону», який залишив після себе не лише приємні спогади та враження, а й низку питань. Наприклад, чому в програмі одного з найрезонансніших проектів — «Жінки в музиці», що проходив у рамках цього фестивалю, не фігурувало ім'я Алли Загайкевич? Адже творчість цієї композиторки, відомої багатьом прихильникам сучасної музики по фільму «Мамай» і вражаючим електроакустичним експериментам, заслуговує на особливу увагу. Чи це була політика організаторів, чи власна позиція автора? На це та низку інших питань відповіла сама Алла Загайкевич.

Порпатися у чужій білизні, щедро здобрюючи цей процес примітивно-масними жартами та крутими слівцями, — заняття для театру не нове. У цьому форматі навіть авторські орієнтири вималювалися: Микола Коляда робить це прямолінійно й по-простому, Роман Віктюк — із таким собі естетсько-блакитним епатажем, який останнім частом усе частіше скочується до вульгарщини, Дмитро Нагієв в «Еротиконі», не мудруючи лукаво, ходить у спущених лосинах. Це давно вже не тягне на сенсацію чи театральний експеримент, не шокує, не дратує і навіть не псує настрій. Надивилися. Звикли. Йдемо далі. Але питання: «Навіщо знову?» — залишається. Особливо коли до таких «мазків» на сцені вдаються митці, яких знають, люблять і поважають завдяки виставам, що з подібним лексиконом та прийомами не мають нічого спільного.

«Янголиця Чарлі» виходить заміж. Як не дивно, цього разу йдеться не про вічну наречену Дрю Беррімор, яка вже й сама втратила лік своїм численним шлюбам, і навіть не про Камерон Діаз, котру постійно кличе під вінець її юний бойфренд Джастін Тімберлейк, а про азіатську красуню Люсі Ліу. Люсі нарешті наважилася ухвалити дуже важливе для себе рішення й тепер готується до весілля зі своїм коханим, симпатягою Заком Хелмом. Парочка зустрічається вже понад рік, але узаконювати свої стосунки Хелм із Ліу не поспішали. Бо як люди розумні й помірковані цілком слушно вважали, що треба краще пізнати одне одного, перевірити свої почуття і переконатися, що це не просто один із багатьох романчиків, а справжнє кохання.

Велике журі присяжних Санта-Барбари (штат Каліфорнія) висунуло нові звинувачення проти Майкла Джексона. Як повідомляє телекомпанія FoxNews, рішення присяжних означає, що судові слухання у справі обвинуваченої в педофілії поп-зірки тепер можуть початися без підготовчого етапу. Очікується, що 30 квітня Джексон буде викликаний до суду, де йому офіційно пред'являть факти звинувачень. Адвокати співака вже заявили, що Джексон і за цим фрагментом справи також відмовиться визнати себе винним.

Поки київська публіка розмітає останні квитки на концерт солодкоголосого Енріке Іглесіаса, його подружка збирається судитися з... власними батьками. З огляду на неприємний сюрприз, який влаштували прекрасній Анні містер і місіс Курникови (сімейство російської тенісистки-моделі вже давно отаборилося в Америці), в Україну білява краля, вочевидь, не завітає. Хоча раніше нібито збиралася супроводжувати свого бойфренда й до Києва, адже в Москві вони постійно були поруч — жили в одному готельному номері, разом їздили у гості до дідуся з бабусею, Курні показувала Енріке місто...