Фонд держмайна оголосив конкурс із продажу 93-відсоткового пакета акцій ВАТ «Криворіжсталь». Це рішення прийнято всупереч рішучим запереченням з боку парламентської Спеціальної контрольної комісії, яка виношувала намір повторно внести це підприємство до переліку тих, які не підлягають приватизації, а також незважаючи на заклик «нашоукраїнців» тимчасово припинити продаж об'єктів державної власності.

Провладні телеканали люблять показувати, як народні депутати духопелять один одного в сесійній залі. Звісно, за умови, що серед учасників фізичних «дебатів» «засвітився» хтось з опозиції — це ж просто задоволення, проїхатися по «невихованості й безкультур'ю» «наших українців», БЮТівців або й (залежно від політичної доцільності такої критики на даний момент) соціалістів із комуністами. Однак такі «цікавинки», на жаль, для любителів «гарячих» фактів та їхніх господарів, трапляються нечасто. Хоч бери та проси нардепів битися частіше! Можливо, саме з метою допомогти телевізійникам з інформаційним приводом народний депутат Петро Писарчук (фракція СДПУ(о)) й вирішив вдатися до непарламентських методів з'ясування стосунків. Хоч поза стінами ВР такі «розборки» навряд чи кого зацікавлять. Та й по телебаченню такого не покажуть, бо навряд чи іміджу «об'єднаних» есдеків допоможе демонстрація побитого їхнім однопартійцем громадянина, читай — виборця. А пан Писарчук нібито доклав руку до обличчя саме «пересічного» українця, львівського перукаря Арама Каракова.

Те, що керівником виборчого штабу «Нашої України» у Дніпропетровській області минулого року було призначено колишнього народного депутата України, професора кафедри технологічного проектування Національної металургійної академії, доктора технічних наук Сергія Чукмасова, дехто сприйняв як несподіванку. А опоненти навіть вхопилися роздмухувати «компромат» з приводу його показової непостійності у політичній орієнтації. Тож, природно, у бесіді з Сергієм Олександровичем і кореспондент «УМ» таку тему обійти не міг.

Учора в Гуляйполі відбулася ще одна скандальна сесія міськради — третє упродовж місяця зібрання депутатів, налаштованих змістити Олександра Жигалка з посади міського голови. Мотивація? У рік президентських виборів містом повинен керувати чиновник, здатний якщо не організувати, то бодай закрити очі на будь-яку наругу над демократією — на кшталт того, як це зробив «губернатор» Закарпаття Різак під час виборів у Мукачеві. Жигалко ж не приховує своїх симпатій до «Нашої України», очолює філію партії київського мера Олександра Омельченка — «Єдність», підтримує видання опозиційної газети «Майдан», котру заснував місцевий осередок партії «Собор». Після призначення першим заступником голови Запорізької облдержадміністрації висуванця СДПУ(о) Анатолія Світлицького в регіоні побільшало кадрових пертурбацій. Годі сумніватися, що значилася у владному «темнику» й гуляйпільська «проблема».

Наша газета вже повідомляла про недавнє прискорене переселення на той світ обтяженого хворобами й віком мешканця Лубен. Тільки-но бідолаха, котрий залишився наодинці зі своїми бідами після смерті першої дружини, офіційно оформив другий шлюб і «переписав» на нову обраницю власне помешкання, як остання не без допомоги дорослої дочки підшукала доморощених кілерів: за помірну плату двоє молодиків погодилися «звільнити» квартиру від тепер уже «зайвого» господаря...

Ця трагедія розігралася в селі Лемешівка Городнянського району на Чернігівщині. В одному з будинків на вулиці Попудренка мешкали 27-річна Надія К. із 26-річним Олександром та шестеро дітей — хлопчик і п'ятеро дівчаток. Перший чоловік жінки — батько 10-річної Жені, 8-річного Михайлика і 7-річної Тетянки — загинув сім років тому. А через чотири роки в Надії з'явився новий чоловік. У них народилися троє дівчаток: Олександра, Анастасія, Ірина. Фатальний перебіг подій і підступний вогонь забрали життя найменших.

Йдеться про Державну службу охорони (ДСО) — потужний підрозділ у структурі органів внутрішніх справ. Адже реалії фінансування сучасної української міліції є такими, що «не бюджетом єдиним», саме тому правоохоронці-професіонали готові охороняти-супроводжувати клієнта і за дзвінку монету. Попит на послуги дужих богатирів існував зажди, а тим більше зараз — у період «дикого капіталізму», який переживає країна.

Коли десятикласнику однієї зі шкіл Ленінського району Дніпропетровська Ігорю Козлову стали ввижатися «мультики», стурбовані батьки негайно доставили хлопчину до лікарні. Там він і зізнався, що біду підхопив на стихійному звалищі промислових та побутових відходів по вулиці Черкаській. Воно здавна було чи не найулюбленішим місцем розваг школярів, які завжди могли тут знайти щось для себе цікаве. Цього ж разу діти й взагалі натрапили на справжній Клондайк — хтось вивіз на звалище цілу вантажівку аптечок індивідуального захисту в пластмасових коробках. Школярі, певна річ, відразу оцінили їх вміст. Найбільше вони вподобали таблетки «Тарен» у капсулах, що призначені для протихімічного та протирадіаційного захисту.

Новий сезон роботи Рівненського зоопарку з настанням травня засмутив мешканців обласного центру підняттям цін на вхідні квитки. Відтепер помилуватися 150 видами тварин, 24 з яких занесено до Червоної книги (і саме завдяки яким у 1998 році зоопарку було надано статус природно-заповідного фонду загальнодержавного значення), дорослі можуть за 6 гривень (торік було 4), а малюки — за 3 (2 гривні платили минулоріч).

15 травня 1943 року селом Бечаль, що на березі Горині, багатотисячною рікою рухалася жалобна процесія. За козацьким звичаєм, три юнаки-повстанці вели за вуздечку трьох скакових коней. За хоругвами разом iз церковним хором ішов священик Микола Теодорович, а далі в одностроях УПА — сотня українських повстанців, чота якої несла на плечах три труни, вкриті жовто-блакитними стягами.