Колись люди взагалі ходили без цієї важливої деталі гардеробу і цілком комфортно почувалися. Нині ж яких лишень чудасій не придумують, аби цю суто гігієнічну деталь туалету ми активніше купували. От і винахідник із Боснії долучився до загального комфорту людства, розробивши перші у світі чоловічі труси з вентиляцією і терморегуляцією. Власне, ці «сімейки» не тільки охолоджують і підігрівають, а й лікують. Як стверджує винахідник чудо-трусів, його витвір призначений для профілактики безпліддя. Більше того, ті добровольці, що носили їх, помітили неабиякий приплив чоловічої сили.

У магазині:
— Дівчино, а покажіть-но мені, будь ласка, пилосос.
— Вибачте, я якось не дуже володію мистецтвом пантоміми.

Село Княжичі, що в Броварському районі на Київщині, не схоже на більшість збіднілих і занедбаних українських сіл. Чепурні вулиці, добротна асфальтівка, водогін, газ, доглянуті подвір'я, сучасно вбрані люди, що повертаються надвечір з роботи, — усе свідчить, що це не якийсь глухий кут, а київське передмістя, яке через котрийсь десяток-два років ризикує повністю «влитися» в столицю. Ольга Касьян, голова Княжицької сільської ради, каже, що в селі вже кілька років немає проблеми з відтоком молоді. Тут навіть хату купити складно: селяни бачать перспективу, тому воліють жити в Княжичах, а працювати в Києві, куди маршрутки їздять мало не кожні півгодини.

Але, окрім благ цивілізації, стабільної роботи і високої зарплати, близькість до столиці підкинула місцевим мешканцям спокусу, проти якої важко встояти. У селі різко підвищився попит на землю, який, як для сільської місцевості, дає шанс швидко розбагатіти — одномоментно заробити 10—20 тисяч гривень. Особливо пощастило власникам паїв, тих самих земельних ділянок площею 1,42 гектара, які ще рік тому здавалися нікому не потрібними, бо самотужки їх нічим було обробити, а малої орендної плати — 150 кілограмів зерна на рік — вистачало тiльки щоб прогодувати якусь курку. Тому люди почали швидко пускати землю з молотка.

Із реформуванням Збройних сил України гостро постає питання армійського майна. У даному випадку йдеться про 36-й гарнізонний Будинок офіцерів (ГБО) у Хмельницькому, довкола якого впродовж року точиться жвава полеміка й активне листування між зацікавленими сторонами.

На Черкащині мало не надзвичайна ситуація з омелою. Ця живуча рослина-паразит «прописалася» не тільки на деревах обабіч трас, а й у лісосмугах і навіть у містах. Найбільш враженим омелою є Смілянський район. Кажуть, що в древній Умані цим зеленим недугом вражена навіть славнозвісна Софіївка.

Після так званого «м'якого» пуску, тобто поступового введення в експлуатацію п'ятизіркового готелю «Донбас Палас», нарешті відбулося його офіційне відкриття. Відтепер до послуг постояльців та відвідувачів шикарної споруди посеред міста — 129 номерів, три ресторани, казино, басейн, сауна, конференц-зали та інші невід'ємні атрибути, без яких важко уявити суперсучасний готель.

Цього разу НП сталося у Львові на території військового заводу збірних конструкцій. На щастя, тут уже зберігалися не боєприпаси, а гумотехнічні вироби та промаслені дерев'яні й картонні ящики з підшипниками та приводними ременями (складські приміщення орендує приватне підприємство «Галпідшипник»). Як повідомив начальник прес-центру Головного управління МінНС у Львівській області Павло Василенко, виявивши пожежу, робітники підприємства спробували здолати стихію самотужки — в хід пішли вогнегасники. І лише коли зрозуміли, що самі не впораються, зателефонували на «01».

Про те, що на наших міських звалищах «пасуться» далеко не аристократи, відомо багатьом. Уже майже нікого не дивують і кримінальні витівки завсідників тих «злачних» місць. Однак недавнє вбивство одного з них приголомшило навіть бувалих у бувальцях правоохоронців.

Луганська міліція, мабуть, уперше за багато останніх років зіткнулася з такою крадіжкою: у самісінькому центрі міста, поруч iз будинком обласної держадміністрації, серед білого дня зникли двоє мініатюрних конячок-поні. Зникли разом із візками, в яких каталися маленькі луганчани та гості міста. Потерпілий, місцевий приватний підприємець, звернувся по допомогу не лише до Ленінського райвідділу міліції, а й до відділків, що обслуговують території навколо обласного центру. І ось після кількаденних напружених пошуків Центр громадських зв'язків обласного управління МВС повідомив, що поні знайдено.

Винесена у заголовок фраза — з розповіді фельдшера села Новобогданівка Ірини Зусько. Це вона потім, коли смертельна небезпека відступить — передовсім перед посланою з небес зливою, коли порідшає свист снарядів над головами безневинних людей, — тільки потім Ірина, ніби щойно прокинувшись, піймає себе на спогаді: це ж мені приснилося! А сон її був дійсно пророчим: «Напередодні мені приснилося, ніби я лягаю у вириту могилу. А кажуть, не вір снам!». Слава Богу обійшлося: «їхній» снаряд просвистів мимо хати і впав на ділянку полуниць. І на роботі життя молодої жінки — як, зрештою, і будь-кого з колег Зусько, висіло на волосині випадковості. А один із снарядів упродовж кількох діб стирчав у стіні будинку головного лікаря Алли Маліної.