«Что ищет он в краю далеком, что кинул он в краю родном?» — це основне питання політичних оглядачів до візиту екс-президента США Джорджа Буша-старшого до Києва. Справді, сьогодні сім'я Бушів не є надто популярною у себе на батьківщині, а тим більше у решті світу, тому навряд чи імідж України покращиться, як мотивує організатор візиту, зять Кучми Віктор Пінчук. З іншого ракурсу, ім'я Буша-старшого не вельми милозвучне для вух патріотично налаштованого українця — екс-президентові Сполучених Штатів не можуть подарувати виступ у Києві в липні 1991 року (тоді Україна була ще в складі СРСР), у якому той закликав українців не виборювати незалежність і погодитися на «ліберальні реформи» у складі Союзу.

Дещо зарано грибний сезон цьогоріч відкрила Одещина: за кілька днів до Ізмаїльської районної лікарні з отруєнням госпіталізовано шiстьох любителів лісових дарів.

Патріарх Київський і Всія України-Руси Філарет освятив меморіальну дошку пам'яті Тараса Шевченка, яку відкрили вчора на відновленій церкві Різдва Христового у Києві — 143 роки тому під час перепоховання Шевченка тут стояла домовина з його тілом. Тоді тисячі людей приходили попрощатися з поетом, а після панахиди і молитви за упокій душі Кобзаря труну з Тарасом понесли до Канева.

Днями Німеччина передала Україні банк даних, що містить особисті відомості та інформацію про місце поховання понад 57 тисяч радянських військовополонених, які загинули в нацистському полоні під час Другої світової війни. Понад 10 тисяч цих справ стосуються українців, уточнюють у посольстві ФРН в Україні. Обмін такими базами даних — це спільний проект Німеччини, Росії та Білорусі, до якого віднедавна долучилася українська сторона. «У лютому цього року в Берліні було підписано угоду про співпрацю між Державним комітетом архівів України та німецьким об'єднанням «Саксонські меморіали», що передбачає обмін інформацією про місця поховання військовополонених — як колишніх радянських, так і німецьких, які перебували у полоні в 1941—1945 роках», — повідомила завсектором зв'язків з громадськістю Державного комітету архівів України Людмила Апанович. Уже кілька років цей проект проводиться під егідою Мінкультури і засобів масової інформації та Міністерства внутрішнніх справ Німеччини.

Iсторія митарств для Володимира Слєднєва почалася у 1994 році. Проте її фактичний старт відбувся на рік раніше, у 1993-му. Слєднєв, тоді депутат Верховної Ради (до речі, один із кандидатів на прем’єрську посаду у 1992 році, для затвердження якого не вистачило буквально кількох голосів) виступив на сесії ВР проти продовження термiну надзвичайних повноважень тодішнього голови уряду Леоніда Кучми. «Ставши Прем’єр-міністром України, Леонід Кучма на додачу до слабкого чиновницького апарату Кабміну, від якого в радянські часи вимагалося лише бездумне виконання вказівок та своєчасна звітність у Москву, почав створювати аналогічні міністерства з управління промисловим комплексом. На керівних посадах закріпилися некомпетентні та безвідповідальні люди. Замість того, аби розв’язувати питання технології, якості, конкурентоспроможності продукції, зниження затрат на виробництво, вони взялися за матеріально-технічне постачання, почали створювати різні комерційні структури, сприяючи перетіканню фінансових ресурсів у тіньовий сектор», — так характеризував діяльність Кучми Володимир Слєднєв. Подальша доля Прем’єра Кучми відома — у 1993 році він подає у відставку, і, власне, цим згадку про нього можна було б і обмежити, якби не та фатальна роль, яку відіграла нездатність Слєднєва йти на компроміси з владою в цілому і з Леонідом Даниловичем зокрема.

Що ви знаєте про таку собі громадянку Канади Барбару Роуз Копецьки, уродженку провінції Британська Колумбія? Підозрюєте в ній, з огляду на прізвище, українське чи польське коріння? А варто було б думати про її... бюст, адже це — не хто інший, як секс-бомба Памела Андерсон. Саме під таким псевдо відома світові ця скандальна моделька-актриса. Так і хочеться уточнити — «американська», але ж ні, виявляється, постійна мешканка Голлівуду досі залишається громадянкою Країни Кленового Листя. І, власне, з цим пов'язана чергова «світська новина» від Памели.

Якщо вірити рекламі, то яких тільки див не творить жувальна гумка в нашому роті! І роль зубної щітки виконує, і мікроби «ганяє», і подих освіжає. Недарма цей гумовий виріб користується такою шаленою популярністю. Втім, не менші дива можуть творити і її пережовані «відходи». В жуйку можна вступити або сісти й отримати після цього масу емоцій та адреналіну. Особливо щастить прибиральницям та двірникам, яким підступні кульки доводиться віддирати з крісел, лавок, тротуарів тощо. За приблизними оцінками прискіпливих англійців, щороку на цю марудну справу в усій Британії викидається 150 мільйонів фунтів.

Дивні спостереження зі спортивних змагань.
Якщо програють українці (латиші, білоруси, литовці...), в російських новинах пишуть: «Програш українців (латишів, білорусів, литовців...)»
Якщо ж вони виграють, у російських новинах пишуть: «Перемога радянської школи».

Зранку трибуну Верховної Ради намагалися блокувати представники Комуністичної партії та соціалісти, вимагаючи повернутися до розгляду незакритого «іракського» питання (позавчора законодавці не підтримали жодного проекту постанови щодо виведення нашого військового контингенту з Іраку). Проте у відповідь на спроби лівих блокувати трибуну віце-спікер Адам Мартинюк оголошував перерву. Цікаво, що нікого, крім комуністів, соціалістів та нашоукраїнців, це питання не хвилювало, адже коли віце-спікер поставив на голосування повернення до розгляду цього питання, «за» проголосували лише ці фракції, набравши всього 157 голосів.

Апатія — ось найвлучніше визначення результатів соціологічного опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» та дослідницьким центром «СОЦІС» щодо передбачень українцями жовтневих президентських виборів. За цими опитуваннями, 37,8 відсотка наших співвітчизників вважають, що результати народного волевиявлення будуть повністю сфальсифіковані.