«Може, його вже давно «прибрали»? — Та ні, мабуть, десь переховується, аби не повторити долю Гонгадзе. — А що, як йому просто соромно, що зрадив честь мундира, от і сховався?». Це лише кілька з численних припущень, які висловлювали журналісти «УМ» та наші колеги ще кілька днів тому, згадуючи про героя вже трохи призабутого скандалу на тлі політреформаторсько-бюджетно-передвиборчої лихоманки в українському політикумі. Про долю генерал-майора Валерія Кравченка, який прославився на початку цього року завдяки гучним заявам про те, що українські спецслужби отримують вказівки стежити за опозиційними політиками під час їхнього перебування за кордоном, нас іноді запитують і читачі. Справді, якщо, скажімо, від майора Мельниченка, котрий отримав політичний притулок у США, з-за океану періодично надходять «привіти» Кучмі й Ко, то про Кравченка нічого не чути відтоді, як «нашоукраїнський» парламентарій Микола Томенко привіз із Німеччини надані ним докази есбеушного стеження за політичними діячами.

Стандарти «напівдемократії» в українському виборчому процесі фактично визнані нормою: позавчора Центральна виборча комісія підтвердила результати довиборів у 136-му окрузі, відмовившись таким чином задовольнити скаргу кандидата в народні депутати Володимира Рондіна.

Ясна річ, що на запитання, винесене у підзаголовок цього матеріалу, краще за все міг би відповісти сам суддя Корчистий. Відставка судді, який свого часу виправдав Юрія Вередюка (обраного на роль убивці журналіста Александрова), сталася 20 травня цього року. Ми довго чекали на приїзд Івана Івановича у Київ, аби поспілкуватися із ним особисто. Проте коли, як нам здавалось, попередньої домовленості про зустріч вже було досягнуто, Іван Корчистий сказав у телефонній розмові, що коментувати мотиви своєї відставки він не буде. «Я звільнився і звільнився... Щось пояснювати — ні, я вважаю, що це буде некоректно».

До п'яти років і десяти місяців ув'язнення засуджено колишнього президента «Градобанку», депутата Верховної Ради позаминулого скликання Віктора Жердицького за привласнення великих сум грошей, що призначалися для відшкодування колишнім остарбайтерам. Суд німецького міста Гілдесхайм засудив на чотири роки і три місяці також співучасника Ігоря Діденка — колишнього керівника компанії «Нафтогаз України».

Tих, для кого час летить, і тих, для кого він тягнеться, зазвичай відрізняють різні обставини життя. У січні 2003 року «Україна молода» вперше згадала про викрите Службою безпеки «існування конспіративно-терористичної групи». Члени цієї групи, говорилось у постанові про порушення кримінальної справи, «маючи ліво-радикальні погляди, планували повалення конституційного ладу та державної влади». З тих пір минуло без малого півтора року. І якщо для громадськості справа «комсомольців-терористів» призабулася під тлумом швидкоплинних днів та місяців, то самі її фігуранти гостро переживають кожну хвилину, проведену за гратами. Для одного з них — Сергія Бердюгіна — перебування там стало фатальним. Сергій помер у середині листопаду 2003 року. За офіційною версією, його смерть спричинило запалення печінки. (Хоча у свідоцтві про смерть, виданому у міській лікарні, йшлося про малокрів’я внутрішніх органів, позачеревну гематому, розрив печінки та закриту травму живота).

Громадянам комуністичної Північної Кореї заборонено користуватися стільниковим зв'язком. Таке рішення було ухвалено Пхеньяном ще наприкінці травня, але лише днями його офіційно підтвердили на прохання Бі-Бі-Сі в уряді КНДР.

300 експертів з 15 країн світу (серед яких, на жаль, немає українців) дегустують у столиці Куби сотні сортів знаменитого кубинського рому. Фестиваль для алкоголестійких проходить у старовинній фортеці, яка залишилася ще з часів іспанських завойовників, — Морро-Кабанья. Найекзотичнішим видом ромових змагань агенція ІТАР-ТАКС, яка розповідає про фестиваль, вважає дегустацію наосліп. Місцеві виробники цьогоріч «прокатають» на конкурсі вісім нових сортів рому, які збираються випускати на експорт.

Про Джона Гальяно світ моди дізнався відразу після випускних екзаменів у лондонській школі мистецтв Святого Мартіна. Його колекцію із 8 одиниць, натхненну французькою революцією, відразу помітили і визнали комерційною. Наступного року він уже показував моделі одягу під власною маркою.
Після того, як ескізи 17-річного вихідця із Алжиру Ів-Сен Лорана надрукував модний паризький журнал, а його післяобідня сукня завоювала першу премію Міжнародної асоціації вовни, за порадою знавців він почав працювати учнем кравця, а навчившись кроїти і шити, поступив помічником до Діора.

У чоловіків теж інколи так буває — нічого одягнути. Або якийсь особливий привід — а в гардеробній нічого особливого. Або особливий настрій — і тоді хоч викликай шоппера, щоб вибрати з усіх можливих магазинів пару комплектів. На задоволення усіх чоловічих примх намагається працювати торгова марка VD-one, як кажуть у таких випадках — від трусів і шкарпеток до пальто. Але для пальто — не сезон, а труси, перепрошую, — одяг всесезонний, тому блок білизни був присутній і на останньому показі колекції від VD-one, який пройшов у ресторані «Орхідея» торгового центру «Мандарин». Директор марки Валерій Родін вибрав правильну маркетингову стратегію — він влаштовує покази, щоб дати журналістам інформаційний привід написати про відкриття нових магазинів мережі у середніх містах, про перехід на франчайзінг, про торгові обороти, а свої абсолютно промислові колекції «упаковує» в такі незвичайні дефіле, що, побачивши їх, промовчати просто неможливо. І головне — він робить це регулярно.

Ви вже так, напевно, звикли до різноманітних днів культури, що неймовірно здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що у Франції донедавна не було Днів української культури. Були окремі свята — концерти пам'яті Горовця та Сержа Лифаря, але не масштабні заходи, каже голова оргкомітету акції «Українські дні на Лазурному узбережжі» Максим Тимошенко. Україна вирішила наверстати згаяне і шиконути за всі роки: від сьогодні протягом чотирьох днів її пізнаватимуть не будь-де, а на канській вулиці Круазет і у монакському Монте-Карло. Цікаво, що ініціатором даної акції виступила французька влада. Приймаюча сторона виявилася настільки люб'язною, що погодилася надавати українському десантові багато послуг безкоштовно. Наприклад, проживання у чотиризірковому готелі «Мартінез» в Канні, те саме обіцяє приймаюча сторона і в Ніцці. Святкові наряди всі підготували фото тут. За такої активності французів не дивно, що презентація акції відбувалася у престижному ресторані Києва «Ле Гранд Кафе».