Tих, для кого час летить, і тих, для кого він тягнеться, зазвичай відрізняють різні обставини життя. У січні 2003 року «Україна молода» вперше згадала про викрите Службою безпеки «існування конспіративно-терористичної групи». Члени цієї групи, говорилось у постанові про порушення кримінальної справи, «маючи ліво-радикальні погляди, планували повалення конституційного ладу та державної влади». З тих пір минуло без малого півтора року. І якщо для громадськості справа «комсомольців-терористів» призабулася під тлумом швидкоплинних днів та місяців, то самі її фігуранти гостро переживають кожну хвилину, проведену за гратами. Для одного з них — Сергія Бердюгіна — перебування там стало фатальним. Сергій помер у середині листопаду 2003 року. За офіційною версією, його смерть спричинило запалення печінки. (Хоча у свідоцтві про смерть, виданому у міській лікарні, йшлося про малокрів’я внутрішніх органів, позачеревну гематому, розрив печінки та закриту травму живота).
27 травня у «терористичній справі», яка перебуває в руках одеської Феміди, завершилось судове слідство. Це означає, що на черзі в процесі — дебати сторін. На чому робитиме акцент обвинувачення, наразі невідомо. Чи згадуватиметься прокурорами знову «повалення державного ладу», чи на передній план вийдуть суто кримінальні злочини? (Обвинуваченим інкримінують ще й пограбування крамниць і банків із метою придбання всього необхідного для політичного перевороту). Наступне судове засідання відбудеться 10 червня. Шестеро з дев'ятьох підсудних вже зараз оголосили голодування, протестуючи проти «упередженого й беззаконного судового слідства». Поясненням такого кроку слугує те, що більшість клопотань, заявлених підсудними та їхніми адвокатами, була відхилена судом.
Інтернет-видання поширюють лист одного з обвинувачених — Андрія Яковенка, який апелює до правозахисних організацій та політичних партій України, наголошуючи на тому, що все, приписане йому та іншим підсудним, є «брехливим та сфабрикованим обвинуваченням».
«Підсудні Данилов, Алексєєв, Польська, Бердюгін, Семенов, Смирнов були піддані катуванням, — пише Яковенко. — Данилов був при смерті, Алексєєв намагався покінчити із собою, помер Бердюгін... Всіх без винятку комсомольці піддавали ще й моральному терору... Суддя Тополєв не звертає на це ані найменшої уваги. Більше того, він відмовляється приймати від підсудних заяви про численні порушення прав людини. Тополєв заявляє, що все це його не цікавить, бо жодного відношення до кримінальної справи не має...»
Дебати сторін у практиці нашого судочинства не відбирають забагато часу. Виступи, якими обмінюються прокурори та адвокати (після чого слово надається підсудним) займуть максимум кілька судових засідань. Далі судді писатимуть вирок. І оскільки на виправдання підсудних у нас зважуються лише одиниці з суддівсього корпусу, є вірогідність того, що комсомольців таки засудять. От тільки в ім'я чого? В ім'я боротьби з «тероризмом»? Чи для того, щоб святе місце політичних в'язнів довго не лишалось порожнім?
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
