Говерла відтепер буде не лише найвищою, а й найчистішою вершиною України. І не доведеться «зеленим» на догоду владі й підконтрольним «темникам» телеканалам протестувати проти чудової традиції, започаткованої Віктором Ющенком і підхопленої багатьма його прихильниками, щороку в день підписання Декларації про державний суверенітет України (16 липня) підніматися на Говерлу, відзначаючи таким чином річницю першого офіційного кроку до Незалежності. Пам'ятаєте, минулого року заяву лідера Партії зелених Віталія Кононова про те, що після сходження кількох тисяч послідовників лідера «Нашої України» на найвищу точку українських Карпат гора «перетворилася на смітник», «порушився екологічний баланс» тощо? Так-от, хоча, як свідчать очевидці походу на Говерлу, розповіді про тонни сміття на горі — повна маячня, все ж таки якісь папірці чи кілька порожніх пляшок (до речі, зовсім не обов'язково залишених «ющенківцями», адже в Карпатах бродить чимало туристів) на кількакілометровому шляху траплялися. Тому цього року 16 та 17 липня коаліція «Сила народу» проведе перший етап екологічної акції «Очистимо Україну від бруду!», під час якого, як повідомляє прес-служба Віктора Ющенка, Говерлу буде очищено від бруду.

Завтра увесь світ відзначає День народонаселення, який цьогоріч збiгається з річницею Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку, що відбулась під егідою Організації Об'єднаних Націй у Каїрі десять років тому. Хоч програму дій оонівської конференції, спрямовану на поліпшення показників відтворення нації, Україна прийняла до відома ще у 1994 році, це таки не підняло народжуваність на достатньо високий рівень. Хоча, за даними Мінсім'ї, торік в Україні народилось 408 000 дітей, що майже на 5 відсотків більше, ніж за попередній, 2002 рік, все одно показники смертності вдвічі перевищують показники народжуваності. Для порівняння: у 1989 році смертність населення у містах складала 9,8 коефіцієнта, а в 2002 році цей показник сягав уже 14,0 коефіцієнта. Що стосується того, як довго ми живемо — у 1989 році тривалість життя чоловіків у середньому складала 66,7, жінок — 75,2, у 2002 році тривалість чоловічого життя зменшилася до 62,0, жіночого — до 73,5.

Після руйнації Катериною II Запорозької січі (1775 р.) частина козаків «кинула якір» у таврійських степах і Подніпров'ї, хтось, виявивши спротив, потрапив до в'язниці чи під кулю російських солдатів; багато ж опинилося на берегах Дунаю, де зорганізували нову Січ — Задунайську (вона існувала аж до 1828 року, півстоліття), розповідає краєзнавець Володимир Орленко. Слава про неї рознеслася теренами розшматованої України, і за Дунай тікали селяни, як посполиті, так і закріпачені на землях, розданих симпатикам Катерини II.

Своє майже професійне свято — День рибалки — імпортери риби відзначать невесело. Цього тижня Асоціація рибопромисловців заявила про припинення своєї роботи. Річ у тім, пояснюють в асоціації, що вітчизняні ветеринарні служби фактично блокують їхню роботу, відмовляючись видавати довідки та ветвисновки на вантажі з рибою. Зараз, кажуть представники асоціації, кораблі з рибою та іншими морепродуктами простоюють у портах і не можуть розвантажитись. Тим часом ветеринари пояснюють свою принципову позицію тим, що якість імпортної риби не відповідає українським нормам. У зв'язку з цим імпортери поступово відмовляються від постачання риби в Україну. Імпортна ж риба наповнює більше половини внутрішнього ринку: з 600 тисяч тонн, які українці з'їдають за рік, 350 тисяч — закордонна риба, в основному норвезька.

Сумські студенти, які десять днів страйкували у наметовому містечку в сквері Шевченка, вирішили згорнути табір протесту, залишивши лише кілька символічних наметів, що нагадуватимуть: студентський протест триває. Тим часом вони вирішили зосередитися на інших формах боротьби.

Епістолярний жанр сьогодні — прерогатива відділу листів якогось сумлінного видання, що ще не втратило хисту і потреби підтримувати зв'язок зі своїми читачами. У житті ж буденному ми, на відміну від, наприклад, Тетяни з «Євгенія Онєгіна» чи бідолашного Ваньки Жукова, дедалі рідше схиляємося над аркушем паперу, вкладаючи в слова свої думки й образи. Швидкості нині значно стрімкіші, та Інтернет свою комунікативну функцію виконує — словом, не до епістоляріїв. Альберт Герні жив трохи раніше, а тому одну зі своїх п'єс він назвав «Листи кохання». І ні на йоту не відійшов від заданої вже в заголовку форми подачі цієї сумної історії про те, як кохали, але розминулися у цьому житті Меліса Гарднер та Ендрю Мейпіс.

Українською мовою до читача заговорив Жан Бодріяр — сучасний французький філософ, один iз критиків постмодерну. Одна книга щойно вийшла з друку у видавництві «Кальварія». Перший переклад «Символічного обміну і смерті» здійснив відомий український письменник та перекладач Леонід Кононович. Утім не менше шансів на нашу з вами увагу і в іншої знакової книги філософа. Видавництво Соломії Павличко «Основи» взялося за переклад уже більш ніж класичної роботи Бодріяра. За двадцять років після виходу у світ книга «Симулякри та симуляція» нарешті дочекалася й українського перекладу.
Найвидатніший ідеолог постмодернізму останньої чверті минулого сторіччя, автор «Прозорості зла», «Війни в Перській затоці не було», «Спокуси», «Системи речей», «Екстазу комунікації» та ін. давно переріс формат критичного філософа. Жан Бодріяр — ідол глобального інформаційного суспільства. Його провокаційні та часто суперечливі ідеї нині потребують переосмислення. А можливо, і забуття...

Фольклорних фестивалів останнім часом помітно побільшало: «Ялта», «Шешори», «Країна мрій» та інші — приємна і доречна складова сучасної української культури. І, схоже, це ще не остаточна кількість фольклорних «прапорців» на мапі фестивального руху. 18-19 липня пройде ще один етно-фест — «Фольклорний дивосвіт», у якому візьмуть участь представники п'яти континентів. Надбання та традиції своєї культури презентуватимуть творчі колективи з Алжиру, Індії, США, Таїланду, Туреччини, Польщі, Сербії і, звісно, України.

Позавчора донецький «Шахтар» здійснив ще два гучні трансфери як на таке коротке, здавалося б, міжсезоння. Гірники підписали контракти ще з двома новачками, зокрема, 23-річним півзахисником збірної Чехії Томашем Губшманном, котрий разом зі своєю національною командою став півфіналістом Євро-2004 в Португалії. У першості Чехії цей гравець виступав за «Яблонець» (29 матчів) та «Спарту» (81), у складі пражан став дворазовим чемпіоном Чехії (2002, 2003), а цього року здобув срібну медаль. На юніорському чемпіонаті світу 2001 року Губшманн був капітаном збірної Чехії, а з «молодіжкою» виграв першість Європи 2002 року. За попередіними даними, чех, на якого також нібито претендували московський «Спартак» і «Ювентус», обійшовся «Шахтареві» 3 мільйони євро.

Без цього велетня збірну України уявити важко. Він разом із національною «синьо-жовтою» командою пройшов шлях із групи С до 9-го місця на чемпіонаті світу в класі найсильніших збірних та участі в Олімпійських іграх, і скрізь його внесок у загальнокомандний успіх був дуже вагомим. Надворі літо, нібито не час говорити про хокейні справи, адже всі можливі турніри вже завершено. Але всі легіонери якраз приїхали з далеких країн додому, і є можливість поговорити по щирості, без прив'язки до конкретних матчів. А Шахрайчук до того ж щойно відзначив у Києві 30-річчя. З нагоди ювілейного дня народження ми розмовляли з Шахом, як називають Вадима друзі та вболівальники, і про приємні речі, і про проблеми, бо куди ж без цього...