Барбекю, якщо перекласти дослівно, означає «варварське». Ще в ті часи, коли люди харчувалися мамонтятиною, вже користувалися методом барбекю, звісно, не знаючи цього красивого слова. Льодовиковий період вніс свої корективи, і людство перейшло на інші види м'яса, проте спосіб приготування його залишився незмінним — запікали на вогні, з'їдали ще гарячим, з приємним запахом диму.

Навіть не віриться, що колись поняття «мода» викликало асоціації тільки з Парижем, Міланом чи Лондоном, трохи згодом — іще й iз Нью-Йорком та, вже зовсім згодом, із Токіо. Тепер демонстрації модних колекцій, ба, навіть пишні шоу в рамках справжнісіньких тижнів моди проходять не лише в Україні, не кажучи вже про Росію, Чехію, Польщу, Бразилію, Аргентину та Мексику, а й в Азії та навіть Африці. Скажімо, модні тижні в Гонконгу вже стали доброю традицією: під час цих яскравих свят до колишньої британської колонії, а нині — регіону Китайської Народної Республіки, з'їжджаються тисячі шанувальників гарного одягу та стилю. Серед них трапляються навіть любителі високої моди, до якої гонконгівські дизайнери, які «виставляються» в себе на батьківщині, поки що не доросли.

Як ви думаєте, хто в шоу-бізнесі цього року заробив найбільше грошей у концертних турне? Мадонна? Брітні Спірз? Крістіна Агілера? А от і ні. Усі вони, крім Брітні, ледве нашкребли якісь жалюгідні «копійки», тому навіть у перелік найуспішніших гастролерів першого півріччя 2004-го не потрапили. А найсолідніший шмат урвав, як не дивно, Девід Боуї. І це при тому, що через сильні болі в плечі Девідові довелося перервати турне й скасувати з десяток концертів!

У вересні Голлівуд стане пусткою. Не те щоб там зовсім нікого не залишилось, але без значної частини найяскравіших зірок «фабрика мрій» виглядатиме осиротілою. Щоправда, триватиме це недовго — всього лише кілька днів, поки добра третина голлівудських «мешканців» зустрічатиме... єврейський Новий рік.

У Нью-Йорку з'явився новий бізнес — мабуть, надивившись футуристичних фільмів, колишній банкір Аршад Чоударі почав торгувати... сном. Просто в будівлі хмарочоса Емпайр-Стейт-Білдінг, на 24-му поверсі, кожен бажаючий може скористатися послугою фірми «Метронепс» і аж 20 хвилин просто спокійно поспати.

Оголошення: «Досвідчені тимурівці поллють город, винесуть сміття і сходять у магазин за право користування квартирою».

Спе­ци­фі­ка шах­тар­сь­кої пра­ці, на жаль, аж ні­як не вик­лю­чає не­без­пе­ки пот­рап­лян­ня лю­дей пря­мі­сінь­ко в пек­ло, на яке мит­тє­во пе­рет­во­рю­ють­ся під­зем­ні ви­роб­ки піс­ля ви­бу­ху. Са­ме та­ка дра­ма ро­зіг­ра­ла­ся у по­не­ді­лок вве­че­рі на гли­би­ні шах­ти «Крас­но­ли­ман­сь­ка» міс­та Ро­дін­сь­ке.
Як по­ві­до­мив опе­ра­тив­ний чер­го­вий цен­т­раль­но­го шта­бу дер­жав­ної во­є­ні­зо­ва­ної гір­ни­чо­ря­ту­валь­ної служ­би, ви­бух став­ся о 20.13. на го­ри­зон­ті 997 мет­рів у 11-й пів­ден­ній ла­ві, де на цей мо­мент на діль­ни­ці пе­ре­бу­ва­ли 48 гір­ни­ків. На міс­це ава­рії при­бу­ли 54 від­ді­лен­ня гір­ни­чо­ря­ту­валь­ни­ків, од­нак ме­ди­ки двох де­сят­ків бри­гад «швид­кої», які чер­гу­ва­ли на по­вер­х­ні, за­ли­ши­ли­ся май­же без ро­бо­ти. Із 12 вці­лі­лих і під­ня­тих на-го­ра шах­та­рів тіль­ки один пот­ре­бу­вав гос­пі­та­лі­за­ції. За­те до ін­ших ко­лег під зем­лею до­ля ви­я­ви­ла­ся не та­кою поб­лаж­ли­вою — до­сі гір­ни­чо­ря­ту­валь­ни­ки ви­я­ви­ли ті­ла 31 за­гиб­ло­го, а до­ля ще 5 жертв ви­бу­ху по­ки не ві­до­ма. По­шу­ко­во-ря­ту­валь­ні ро­бо­ти не при­пи­ня­ють, од­нак во­ни ус­к­лад­ню­ють­ся силь­ною по­же­жею та ве­ли­кою за­дим­ле­ніс­тю ви­ро­бок, і то­му за по­діб­них умов шан­си на по­ря­ту­нок лю­дей за­ли­ша­ють­ся при­мар­ни­ми.

Лідер «Нашої України» прибув на Івано-Франківщину по полудні минулої п'ятниці, аби саме тут, за традицією, відсвяткувати день проголошення Декларації про державний суверенітет України і здійснити черговий — тридцятий за своє життя — ритуал сходження на Говерлу. Між прес-конференцією в івано-франківському аеропорту та вечірнім прямим ефіром на місцевому телебаченні «Галичина» В. Ю. встиг поспілкуватися з понад десятьма тисячами учасників двох вічів — у Коломиї та обласному центрі Прикарпаття. Простий народ тут завжди зустрічав його з любов'ю, а тепер, після старту президентських перегонів, щира любов поєдналася з надією.

Без російських політтехнологів вибори в Україні проходили б нудно й нецікаво. Щоправда, вітчизняні гельмани й павловські виявилися непоганими учнями й активно переймають досвід російських колег, але масштаби не ті, та й «для душі» від них нічого не дочекаєшся. Хоч би тобі магазинчик сувенірів хтось відкрив, якщо вже на художню галерею, як у Марата Гельмана, коштів не вистачає...

«Мені наснилася моя Оля, я нібито запитувала її уві сні: «Донечко, скажи мені, хто тебе вбив?». Але вона тільки подивилася на мене сумно-сумно, розвернулась і пішла...». Жінка, яка розказує це, ридає так відчайдушно, що мимоволі починаєш плакати разом із нею. «Ви б бачили її рученьки...», — каже вона. 31 липня 2002 року шістнадцятирічній Ользі Анісіфоровій нанесли 53 удари ножем. Жоден із них не вбив її відразу, тож, за висновком судмедексперта, вона помирала протягом тривалого часу. І поки тривала агонія дівчини, вбивця Ольги то сидів поруч із нею, то походжав квартирою, гортаючи її зошити та щоденник і лишаючи на сторінках її ж кров, то зазирав у ванну, де навіть устиг вимитися...