У понеділок у пообідню пору Печерський суд Києва мав би приступити до чергових слухань у справі за позовом «тимчасово безробітної» Марії Самбур та помічника заступника глави СДПУ(о) Валерія Воротніка проти «Української правди». «Україна молода» і раніш тримала це судове дійство у фокусі, тому зовсім стисло про претензії пп. Самбур і Воротніка до даного Інтернет-видання. Від «Української правди» вимагалося спростування наступного: відомостей про зв'язок Самбур і Воротнік із СДПУ(о) та Адміністрацією Президента; заяв керівника радіо «Континент» Сергія Шолоха про погрози з їхніх вуст; тверджень, що позивачкою Самбур проводилися маніпуляції з листами Гончарова, аби відвести від Кучми підозру у вбивстві Георгія Гонгадзе.

«Розбір польотів» після втечі шістьох затриманих із Дніпровського райуправління міліції продовжується. Позавчора, за поданням прокуратури, суд прийняв рішення про затримання двох правоохоронців, які чергували в ту злощасну для них ніч. Причинами втечі одразу зацікавилася прокуратура столиці, яка порушила проти співробітників райуправління кримінальну справу за «халатною» 367-ю статтею Кримінального кодексу.

Дніпропетровський метрополітен дотепер залишається найкоротшим у світі. Всього-на-всього шість станцій на дільниці від залізничного вокзалу до житлового масиву Комунар у порівнянні з іншими мегаполісами, що мають підземку, швидше, здаються краплею у морі. Отож амбіційні дніпропетровці наполегливо намагаються свій метрополітен розвивати. Зокрема, нині активно ведуться роботи з будівництва другої черги підземки, тунель якої проляже прямісінько під центральним проспектом Карла Маркса, майже по всій його довжині. І дотепер про це говорилося винятково з пафосом — мовляв, розвиваємося, незважаючи на економічні негаразди в державі.

За інформацією старшого помічника прокурора Мелітополя Ігоря Нетреби, зусиллями місцевих правоохоронців чи не вперше на Запоріжжі задіяно «мертву» статтю Кримінального кодексу України — 303. Досі на лаву підсудних доправляли хіба що сутенерів — тільки не проституток. 30-річна Марина стала першою. Співробітники міської прокуратури за участі міліції назбирали достатньо доказів професійних «польотів нічного метелика». Свого часу її карали в адмінпорядку, попереджували. Однак молода жінка не припиняла своєї бурхливої секс-діяльності. Без огляду як на чинне законодавство, так і на вік і забаганки клієнтів . За свої послуги Марина брала від двадцяти до п'ятдесяти гривень. І тут же їх тринькала на спиртне і цигарки.

Вітчизняний «сержант Петренко» вже не є «монополістом» автошляхів. Відтепер на дорогах до інспекторів ДАІ разом із гавкучими мухтарами приєднаються і прикордонники. Щоправда, лише у прикордонних районах i з іншими завданнями. Відповідні зміни було внесено постановою Кабміну до Положення про прикордонний режим.

Центральний стадіон обласного центру, зведений ще наприкінці 50-х років, не бачив капітального ремонту більше 20 років. Тому має вигляд, далекий від привабливого: зруйновані бігові доріжки, старезні побиті сидіння на трибунах, занедбане адміністративне приміщення. Тепер же взялися й за нього: реконструкція черкаського стадіону, що розпочалася нещодавно, триватиме упродовж чотирьох років.

Дзвіницю Свято-Вознесенського собору в Білгород-Дністровському, яку кiлька днів тому опівночі «завалила» стихія, тепер збираються відбудовувати на державному рівні. 40-метрова споруда, розташована на підвищенні у центрі найстарішого на Одещині міста, впала через... негоду.

По-своєму унікальну знахідку розкопали столичні археологи в самісінькому центрі Полтави, за кілька десятків кроків від діючої Спаської церкви. Маючи намір відбудувати тут дзвіницю, парафіяльна рада згаданої церкви запросила фахівців для своєрідної археологічної розвідки цієї місцини. Останні ж виявили мурований цегляний вхід у підземну галерею, яка, найвірогідніше, вела до іншої, Преображенської церкви, що згоріла в 1805 році.

Ви знаєте, що потрібно зробити, аби отримати нашивку «Робінзон»? Дуже просто: побудувати собі курінь і мешкати саме в ньому, а не в наметі. І, по-друге, прожити добу на автономному перебуванні. «Що таке автономне перебування?» — по-дилетантськи запитую у двох хлопчаків десяти-дванадцяти років у формі скаутів. Виявляється, дуже просто: їм видали продукти на двох, і вони тепер самі готують і годуються. Чи ж смачно виходить? «Такий супчик зварили!.. — запевняють хлопці. — А ще ж можна рибу ловити, ягоди збирати...» Не втримуюсь від ще одного запитання: чи продовжуватимуть варити супчики і вдома, чи відразу по поверненнi перейдуть винятково на мамине обслуговування? Відповідь можна б передати одним словом: «Ображаєте...» Курені у хлопців гарні. Не знаю як під час дощу, а в добру погоду не відмовилася б пожити в такому. Втім, певно, і від дощу вони захищають: нинішнє літо погодою не балує, тож дощ — не несподіванка і до нього готові.

— Доблій день! Як ся маєсь? — обличчя студента Лю Юнь Тао розпливається в усмішці, бо для українця ефект від колоритного «як ся маєш» з вуст представника жовтої раси завжди передбачуваний і стовідсотковий. Юнь Тао, якого одногрупники з Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка звуть просто Юрою, один iз кращих на своєму другому курсі. І не тільки тому, що в заліковці у нього лише «добре» і «відмінно»: у позаурочний час «Юрко» ще випускає ієрогліфами київську газету «Українсько-китайський бізнес» iз тижневим тиражем 3 тисячі примірників.