Скидається на те, що по дві команди від України в груповий турнір Ліги чемпіонів потрапляють лише в «олімпійські» роки. Принаймні «Шахтар» разом із «Динамо» пробився в найбільш представницьку стадію головного євротурніру в 2000-му, і зараз, через чотири роки, має чудовий шанс забезпечити путівку на осінь до одного з восьми суперквартетів. Звісно, для цього ще потрібно подолати бар’єр не лише третього, а й другого раунду відбору, але ж ми вже пересвідчилися в явній перевазі гірників над «Пюніком» (на виїзді підопічні Луческу обіграли вірменів з рахунком 2:0 і навряд чи «відпустять» удома). Учора в штаб-квартирі УЄФА в Ньоні (Швейцарія) відбувалося жеребкування, яке цілком могло підсунути «несіяним» донеччанам наступного суперника у формі «Реала», «МЮ», «Депортиво», «Ювентуса», «Ліверпуля», «Монако» чи «Інтеру». Але футбольний бог змилувався, і переможець пари «Пюнік» — «Шахтар» зіграє за вихід до групового турніру з делегатом пари «Брюгге» — «Локомотив» (Пловдив). У першому матчі вдома команда українця Сергія Серебренникова довела свою зверхність — 2:0, але це вже зовсім не той колектив, який у серії пенальті здолав наших гірників на цій самій стадії минулого року (обидва матчі завершилися з рахунком 1:1, а за 11-метровими більше пощастило «синьо-чорним» — 4:1).

Усіх успішних моделей (з прикладкою «топ» і без неї) чомусь рано чи пізно обов'язково тягне в кіно. Причому більшість із них чомусь переконані, що якщо вже виходило артистично позувати перед фотокамерою, то й на знімальному майданчику все буде о'кей. Як правило, сердешні дівчата гірко розчаровуються: після акторського дебюту їх більше в кіно не запрошують. А якщо й запрошують, як, скажімо, Клаудію Шиффер, то лише для того, щоб зайвий раз переконатися у повній відсутності таланту. Саме тому кар'єра «кінозірок» для топ-моделей завершується дуже швидко. Винятків із цього правила майже немає: досить вдало впоралася з новим амплуа хіба що Летиція Каста й так-сяк, тобто терпимо, зіграла кілька невеликих ролей Наомі Кемпбелл. Однак перша на деякий час зав'язала зі зйомками й «працює» винятково в ролі мами, а другій поки що нових ролей ніхто не пропонує.

Якщо проводяться щорічні чемпіонати зі швидкісного поїдання хот-догів (і рекорд становить 53 пиріжки з сосисками за 12 хвилин), то чому б не позмагатися і в уминанні чогось смачнішого? Відтак в італійському місті Парма днями відбувся чемпіонат світу з поїдання кавунів. Щоправда, учасники цієї першості повинні були поглинати червону м’якоть досить короткий проміжок часу — лише впродовж однієї хвилини. Відтак переможцем серед чоловіків став італієць Роберто Бондзаї, який встиг проковтнути 840 грамів кавуна, а серед жінок — ще одна представниця країни-господарки Джанна Яскі, котра увіпхнула в себе за 60 секунд 516 грамів.

Вихідними днями ми з друзями вирішили піти на шашлики — традиційний літній відпочинок. Зазвичай у суботу-неділю у «злачних» місцях — пляжах, лісках, парках відпочинку — від таких, як ми, шашличників нема проходу. Всюди стоять мангали, смачно пахне смаженим м'ясцем, сосисками, курятиною. Проте цього року, прибувши на звичне місце, ми здивувалися: кількість народу не змінилась, у лісі, як завжди, нема де пройти через відпочиваючих, проте запах м'яса чомусь не лоскотав ніс.

ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» успішно пройшов щорічний наглядовий аудит, який проводила компанія ТЮФ Рейланд Берлін-Брандербург у рамках функціонування на підприємстві інтегрованої системи керування ISO 9001 й ISO 14001. Особливим є той факт, що «Славутич» був першим і залишається поки що єдиним підприємством у пивній галузі України, яке отримало міжнародне визнання у сферах керування екологією й охорони навколишнього середовища. Так, у системі цінностей компанії золотими літерами написано: «Ми — частина суспільства. Турбота про добробут, культуру, здоров'я нації й екологію — наш громадянський обов'язок». Ці, здавалося б, прості прописні істини набувають усе більшого значення для нашого суспільства

Гурт Mad Heads видав на-гора новий кліп на пісню «Не по пути». Це третя пісня зі свіженького альбому «Контакт», яку хлопці вирішили екранізувати (дві попередні — «Отрута» і «Не чекай»). Музиканти змогли собі зробити відео, достойне Голлівуду: мотогонки нічним містом, фатальне кохання, брудні танці, а також курс молодого бійця для рокерів-початківців. Якби це було ігрове відео, воно коштувало б шалених грошей, але хлопці зробили все в анімаційному вигляді.

Окрім заангажованих випусків новин, російських серіалів та безмежних американських бойовиків, телебачення України пропонує шоу. Вже довгий час найрейтинговішими в цьому плані залишаються так звані інтерактивні, або ж реальні шоу: варто згадати наприклад «iнтерiвський» «Шанс», російську «Фабрику зірок» або німецьке Deutschland sucht die Superstar («Німеччина шукає зірки»). Таку шалену популярність тут забезпечують, мабуть, справді реальні емоції учасників, коли ті довго плачуть в камеру, не подолавши якийсь етап відбору, розповідаючи при цьому брутальні подробиці з життя інших конкурсантів, або ж сам інтерактив, коли кожен із глядачів має право якось вплинути на кінцевий результат змагань, відчувши себе при цьому на якусь мить важливим. Звертають увагу на такі проекти і самі юні таланти, бо для них — амбітних і співочих — це, часто, єдина можливість «засвітитись».

Недавно у багатьох ЗМІ з'явилася інформація про виступ гурту «Скрябін» у Португалії. Звістка про концерт улюбленців української публіки зацікавила читачів. Значить, недаремно казала Руслана, що порвем Європу (до речі, саме Руслана порекомендувала португальцям запросити Кузьму). Проте, як виявилося, концерт, про який так багато говорили... не відбувся.

Презентація «Ліги» відбулася десь iз півроку тому — тоді ця некомерційна та недержавна структура на всю країну заявила про своє палке бажання нарешті впорядкувати відповідно до чинного законодавства використання фонограм та вiдео підприємствами громадського харчування, розважальними закладами, траспортними компаніями тощо. Від цієї ідеї, у шляхетності якої сумніватися не доводилося, власники барів-ресторанів та маршруток-електричок були, м'яко кажучи, не у захваті. Зрозуміло, що перейти з режиму шари на режим якихось там виплат не так уже й просто. Але ж і закони поважати треба! Ось приблизно у такому протистоянні гаманця та законослухняності й розпочалася ця історія, перші позитивні наслідки якої й були оприлюднені днями на прес-конференції, скликаної «Українською лігою музичних прав».