Останнім часом дніпропетровські мами, насамперед на лівобережжі, з острахом відпускали своїх доньок на вулицю. Чутка про те, що у місті з'явився маніяк-педофіл, не давала спокою. Адже почерк у збоченця був один і той самий. Серед білого дня, випивши, він виходив на полювання. Об'єктом його інтересу були 10—13-річні дівчатка. Підходив до них із напускною серйозністю — мовляв, такі, як ви, побили мою доньку. Тому пропонував піти до дитини «для розпізнання». Збентежені таким натиском дівчатка погоджувалися. Заводив він їх до безлюдного місця, де й перевтілювався — знімав окуляри, брудно лаявся, змушував негайно роздягатися. До смерті перелякані дівчатка чинити якийсь опір не наважувалися.

«Третій міжнародний фестиваль дитячої творчості «Золота рибка» запрошує вас на концерт кращих дитячих колективів з України», — звучало три дні поспіль із літнього майданчика в центрі болгарського курортного містечка Созопол українською та болгарською мовами. Почувши з динаміків Русланині «Дикі танці», «Коломийку» та інші пісні з «Гуцульського проекту», вальяжні відпочивальники уповільнювали крок, усе-таки Руслана сьогодні в Європі — безпрограшний піар усього українського. Першого дня ті, хто переминався з ноги на ногу біля фестивальної сцени (літній театр зi зручними лавками до початку «Золотої рибки» відремонтувати не встигли), приглядалися до артистів, другого — зустрічали знайомі номери з ентузіазмом, а третього — підходили до організаторів і просили, щоб діти станцювали той чи той уже улюблений (!) танець. «Мама, запам'ятай, мої улюблені танці називаються «Аркан» і «Чикаго в Парижі», доповідав мені п'ятирічний син, а 14-річний Міша з київського ансамблю «Славутич» став просто кумиром на два тижні відпочинку. А місцеві пані шкодували в розмові з нами, що фестиваль тривав усього три дні.

У літньому фестивальному графіку традиційно привертає увагу народу «Слов'янський базар у Вітебську». Раніше українська делегація на фестивалі була численною, преси набирали вагон, щоб із пафосом описати наші успіхи, але з того часу, як Росія взяла на себе левову частку фінансування і турботи із «замовлення музики», стало очевидно, що сили нерівні і вбухувати в білоруську тусовку шалені державні гроші немає сенсу. Фінанси вкладаються скромніші, на пресу їх узагалі немає, і тим більше не вистачає на умаслювання журі.

Незважаючи на очевидну різницю у класі «Іллічівця» та «Бананца», напередодні повторного поєдинку цих команд у Єревані ніхто не поспішав визнавати, що долю протистояння на цьому етапі Кубка УЄФА вже вирішено. Український тренер Микола Павлов був обережним у прогнозах, швидше, щоб не наврочити. А вірменин Оганес Заназян сподівався, що його підопічні скористаються непереконливістю оборони маріупольців. Також господарі сподівалися на підтримку «дванадцятого гравця», але навіть вільний вхід на Республіканський стадіон привабив лише 5 тисяч глядачів. Мабуть, вірмени просто втомилися від українського футболу. Крім того, що жереб постійно зводить наші збірні в усіх можливих відбіркових турнірах, цього разу зіткнулися в єврокубках одразу дві пари клубів. Лише двома днями раніше на тому ж стадіоні грав донецький «Шахтар». Додамо, що телетрансляція цього матчу не зацікавила жоден із загальноукраїнських каналів. Воно й зрозуміло: якщо вже зустріч чемпіонів двох країн не була привабливою, то що вже казати про гру команд нижчого класу.

Незважаючи на заяву військового керівництва Польщі щодо завершення їхньої миротворчої місії в Іраку наприкінці року, про виведення нашого контингенту поки що не йдеться. Чергова ротація українських миротворців в Іраку, як повідомив міністр оборони Євген Марчук, планується у вересні-жовтні. Зараз Міністерство оборони України веде переговори з керівництвом коаліції щодо визначення терміну присутності українцiв в Іраку. «Ми не можемо там перебувати безкінечно», — каже Євген Марчук. Поки що Міноборони виводить роту військових із кордону Іраку з Іраном і переводить її на місце постійного базування основного складу українських миротворців до міста Аль-Кут, а місію охорони ірано-іракського кордону з 1 серпня буде передано іракцям. Крім того, за словами міністра, українці в Іраку поступово скорочують кількість об'єктів, які вони охороняли, а також маршрути патрулювання, і теж передають усе це іракським підрозділам.

Їх уже 22. Кандидати у президенти множаться просто на очах, і перелякані такою кількістю своїх «підопічних» працівники Центрвиборчкому вже, мабуть, подумки підраховують, чи окупляться витрати ЦВК на цю виборчу кампанію сумою «реквізованих» кандидатських застав. З одного боку, за таких темпів із півмільйонних внесків тих базилюків-козаків, які не назбирають не те що семи, а й одного відсотка голосів, до державної каси може надійти 8-9 мільйонів гривень. З іншого, чимало «пилососів» можуть відсіятися ще до дня голосування, і заставлені 500 тисяч їм доведеться повертати, а мороки все одно вистачатиме.

Уже від завтрашнього дня українські пенсіонери, які одержують пенсії, нижчі від прожиткового мінімуму (а це 284 гривні 60 копійок), зможуть розраховувати на збільшення допомоги від держави на 30 гривень. Принаймні так обіцяє Кабінет Міністрів. Таким чином, кількість пенсіонерів, які тепер «дотягуватимуть» до заповітної цифри, після проведених доплат зменшиться на 400—500 тисяч, пише УНІАН.

Генеральні прокурори і народні депутати, схоже, просто приречені на вічне протистояння. Чи то керівникам ГП муляє очі наявність у державі осіб, яких вони не можуть просто так засадити за грати, чи просто так склалося, але «мешканці» кругловерхого будинку на Грушевського й висотки на Різницькій категорично одне одного недолюблюють. Відповідно, навряд чи можна було сподіватися, що інцидент із парламентарієм Олексієм Козаченком, на якого в Одесі напали двоє зловмисників, в обох відомствах отримає однакову оцінку. Козаченкові пощастило – він не лише залишився живим, а й чинив достойний опір супротивникам, змусивши одного накивати п'ятами, а другого... Другий уже ні на кого ніколи не нападе. Природно, убивство, та ще й скоєне народним депутатом, одразу потрапило в центр уваги українського політикуму. І, судячи з розповсюдженої прес-службою Генпрокурора Геннадія Васильєва заяви, увага ця аж надто пильна: як сказано в документі, ГП виступає проти «нагнітання політичних пристрастей» навколо нападу на народного депутата України Олексія Козаченка.