Напруга в Центральній виборчій комісії зростає з кожним днем: звідусіль до ЦВК йдуть і їдуть потенційні президенти України. Часу в них залишається дуже мало — документи на реєстрацію кандидатом у гаранти претендент на це високе звання або уповноважена особа партії, що його висунула, має подати не пізніше, ніж 2 серпня. До речі, саме цього дня будуть остаточно спростовані (або підтверджені) чутки про ймовірне висунення Леоніда Кучми, якого нібито дуже вмовляє йти на дозволений Конституційним Судом третій (другий) термін оточення. Бо, хоча останній термін, відведений Центрвиборчкомом на висування кандидатів, минув іще 27 липня, усі, хто встиг до цього дня належним чином завірити свої документи в нотаріуса, ще мають можливість віддати їх на суворий суд Сергія Ківалова та його підлеглих. І якщо, скажімо, нинішній Президент тишком-нишком таки сходив до нотаріальної контори й «оформився» як самовисуванець, то він іще дуже навіть встигне попсувати нерви Вікторові Януковичу, який уже освоївся у ролі «єдиного кандидата».

Ну й багато ж у нас бажаючих стати главою держави! Навіть якщо ЦВК не зареєструє більше жодного (а це сумнівно, з огляду на те, що без посвідчень поки ще залишаються такі досвідчені політичні діячі, як Олександр Омельченко і Віталій Кононов), наявна двадцятка б'є рекорди президентських виборів в історії незалежної України. Скажімо, 1994-го у першому турі змагалися семеро, а у 1999-му — тринадцятеро кандидатів. Звісно, до 31 жовтня можуть «не дожити» й чимало тих, хто наразі вже озброївся посвідченням кандидата і прагне штурмувати президентську вершину. Хтось може відсіятися вже до 20 вересня, коли минає останній термін подачі до ЦВК 500 тисяч зібраних на підтримку кандидата підписів, хтось «зніметься» перед самим днем голосування... Але, найімовірніше, всі кандидати битимуться до кінця. Не обов'язково переможного — якщо «серйозні» претенденти й справді ставлять перед собою мету перемогти, то в численних кандидатиків-«мальків» завдання дещо інше. Для чого вся ця дрібнота плутається під ногами гігантів, журналістам пояснив на прес-конференції директор Інституту політики, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, народний депутат від «Нашої України» Микола Томенко.

21 квітня у парламенті по гарячих слідах слухали ситуацію, пов'язану з виборами міського голови у Мукачеві. «Події, які відбулися 18 квітня, засвідчують, що в Україні МВС, СБУ, місцева влада злилися з бандитами. Для Закарпаття тотожні поняття «місцева влада» і «бандитські формування»... В Україні стався кримінальний заколот, у Мукачеві владу силою захопили представники СДПУ(о) за допомогою криміналітету... Натхненниками й організаторами всіх тих злодіянь, які були в Мукачеві, є Соціал-демократична партія України (об'єднана), і тому по всіх ознаках, які там чинилися, я стверджую, що СДПУ(о) — партія фашистської спрямованості, яка працює з бандитами». Ці слова належали Віктору Ющенку — керівнику політичної сили, у якої на виборах у Мукачеві невигадливо і брудно відібрали перемогу. Певна річ, така заява не могла сподобатись СДПУ(о). І не в останню чергу тому, що ярлик «фашиста», який проесдеківські ЗМІ намагаються повісити на Ющенка, після цієї заяви ліпився саме до «тіла» партії Віктора Медведчука. Тож не дивно, що есдеки вирішили через «найсправедливіший у світі» суд відкараскатися від цього, а також від вірогідної причетності до організації «мукачівського шабашу».

Позавчора з'явилося повідомлення про те, що «нашоукраїнці» у Прилуках на Чернігівщині викрали у штабі свого головного виборчого опонента, Віктора Януковича, півдесятка листів із підписами громадян. Самі «нападники» — а це керівник чернігівської облорганізації НРУ Віталій Лабазов, голова міського осередку Руху Володимир Манько та підприємець Микола Кирєєв (усі троє є помічниками депутатки-«нашоукраїнки» Лілії Григорович) — кажуть, що діяли законно. І додають, що у міськштабі Януковича їх ще й побили.

Відразу дві корони привезла додому з Праги, де проходив всесвітній конкурс краси серед дівчат, які не чують, чернігівчанка Тетяна Приходько: титули «Віце-міс» і «Міс глядацьких симпатій». «УМ» уже розповідала про перемогу Тані на всеукраїнському конкурсі краси і здобуття нею титулу «Міс Україна» та путівки на конкурс до столиці Чехії. І ось новий успіх чарівної чернігівчанки.

Позавчора місцевий суд Орджонікідзевського району Запоріжжя знову марнував час на розгляд уже двічі юридично з'ясованого питання — про статус російської мови. Проблема в тому, що у міськраді склалася деструктивна більшість, яка марнує час на реалізацію безперспективних проектів. Упродовж останніх років прокуратура Запоріжжя вносила протести на низку рішень сесії міської ради, і місцева Феміда їх задовольняла.

До відкриття Олімпійських ігор лишається рівно два тижні. Багатьох уболівальників цікавить, як головні старти чотириріччя будуть представлені в наших телевізорах. На прес-конференції, що відбулася у НТКУ позавчора, віце-президент Національної телекомпанії Євген Каленський детально розповів про висвітлення Олімпіади в Афінах на УТ.

Часи зараз такі, що без «калаша» чи «Узі» на вулиці часто буває якось незатишно. Незахищено якось. Утім зброя є звичним атрибутом лише для бандитів та народних депутатів. А пересічним громадянам лишається сподіватися на швидкі ноги та на долю — раптом пронесе. Та ще мрійливо пригадувати сюжети з бойовиків, коли вправний хороший хлопець голіруч укладає в штабелі купи поганих «бойз». «Кійя-а!» — подумки шепоче добропорядний громадянин і, зібравшись з духом, вирушає до найближчої секції карате. Або ушу. Чи кунгфу. Чи айкідо. Де його ждуть сенсей, кімоно і маківара...

Що робить із матеріальними цінностями та промисловими підприємствами одна з ворогуючих сторін у війні, змушена відступати під наступом противника? Тут усе просто: щось із важливого майна евакуюють, щось ліквідують, аби не дісталося супостатові... А якщо йдеться про політичну війну, в даному випадку — про вибори нового Президента? В управлінні нинішніх господарів Банкової є чимало державних потужностей, які забрати з собою на Кіпр неможливо фізично, висадити в повітря — шкода, зате можна... Так, приватизувати. І якщо раніше про такий розв'язок гадалося передусім у контексті всіляких Криворіжсталей та Укртелекомів, то сьогодні документи, які потрапили в розпорядження «УМ», дають підстави робити схожі висновки щодо святая святих держмайна — Державного управління справами. Інакше як тріумф цинізму цю бюрократично-бізнесову операцію кваліфікувати важко. Схоже, Віктор Медведчук не просто спалює за собою всі мости, готуючись «здати пост» глави Адміністрації Президента, а й поспішає перетягнути через ці мости на інший, приватний, бік якомога більше матеріальних цінностей, що перебувають нині у віданні ДУС — підпорядкованого Адміністрації Президента «спеціального державного органу з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших органів».