Ішов у президенти — піде й у депутати?

Ішов у президенти — піде й у депутати?

«Віктор Ющенко очолить список коаліції на виборах 2006 року». Так на вчорашній прес-конференції заявив голова політради президентської партії «Народний союз «Наша Україна» Роман Безсмертний. Заявив дуже категорично. Чи то віце-прем'єру з адмінтерреформи вже набридли запитання про можливе лідерство Президента у списку, чи то це питання вже вирішене остаточно.

Джексон не «любив» дітей

Джексон не «любив» дітей

«Невинний за всіма десятьма висунутими звинуваченнями», — такий вердикт видала після майже тижня роздумів лава присяжних у складі чотирьох чоловіків та восьми жінок y суді каліфорнійського міста Санта-Марія після розгляду справи американського співака Майкла Джексона.

Кавказький бранець

Кавказький бранець

Тільки в 1998 році Яків Рись із Зінькова Полтавської області дізнався, що Радянський Союз розпався, а Україна стала незалежною державою. Зникнувши з дому 37-річним чоловіком у повному розквіті сил, назад він повернувся, по суті, стариком. Але всі дев'ять років, доки Яків перебував у рабстві, він надійно ховав у шкарпетках зароблені півтори тисячі рублів. І коли посол України в Грузії порадив їх викинути, обурився: «Півтори тисячі рублів, по-вашому, не гроші?».

Гламурний шарм чарівності

Гламурний шарм чарівності

Як кожен сучасний музикант, щойно взявши до рук гітару або мікрофон, починає мріяти про «Греммі» — все ж таки найпрестижніша у світі музичного шоу-бізнесу — так кожна зірка, яка хоче вважати себе гламурною (а це поняття у світських левиць дуже котується), снить відзнакою журналу Glamour. Бо якщо вже комусь дали «Глеммі» (так «гламурна» редакція називає вигадану нею відзнаку), значить, шику-блиску цій особі точно не позичати.

Сам удома. Ширяюся...

Сам удома. Ширяюся...

Такий був гарний хлопчик Макалей Калкін — пам'ятаєте серію фільмів «Сам удома», де він зіграв головну роль, — так усі його любили й хвалили... А що, справді талановита була дитина. Шкода, що виріс із неї такий безвідповідальний, егоїстичний і хуліганистий хлоп. Талановитим він, можливо, залишився й зараз, але жодному режисерові не спало б на думку перевірити, так це чи ні. Бо з п'яницею і наркоманом зв'язуватися навряд чи хтось захоче.

Щастя не в грошах, а в їх кількості...

Щастя не в грошах, а в їх кількості...

Виявляється, щастя не в грошах. Якщо ви в цьому сумніваєтеся, спитайте в Мадонни — вона вам популярно розкаже чому. Точніше, вже розказала — саме про це йдеться у новій (п'ятій і заключній у цій серії) дитячій книжечці поп-королеви з дивною назвою Lotsa de Casha (дехто перекладає як «Лоца-капшук», хоча, швидше, вже підходить «Лоца Готівковий»). Розповідається у цій історії про найбагатшого у світі, але дуже нещасливого чоловіка, який втрачає все своє добро, зате знаходить друга.

Ти ж моя солоденька!

Ти ж моя солоденька!

«Так би і з'їв», — кажуть, мабуть, ласуни, дивлячись на фото цієї китайської кралі. Ні-ні, ви зовсім не те подумали! Відвідувачі Першого шоу шоколадної моди, яке наприкінці минулого тижня проходило в Пекіні, облизувалися зовсім не на дівчат, а на їхнє вбрання.

Анекдоти

Двоє ведмедів розмовляють:

— Я вчора когось з'їв, кого, не знаю, — спинка чорна, пузо біле, лапки брудні...

— Це ж дачник!!!

Чуття пекторалі

Чуття пекторалі

21 червня — велике свято для нашої історичної науки. У цей день 1971 року українська скарбниця збагатилася знахідкою, яку називають «найбільшим археологічним відкриттям ХХ століття» на наших теренах. Українська земля подарувала нам, нащадкам давніх степових народів, дивовижне творіння людських рук, духу й натхнення — золоту скіфську пектораль середини IV століття до н.е., знайдену в кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. «Батько» цього відкриття, археолог і поет Борис Мозолевський, назавжди заслужив пошану і захоплений подив нащадків.

Крилатий конфлікт

Крилатий конфлікт

За останні дев'ять місяців про харківське авіапідприємство (ХДАВП) у засобах масової інформації згадували майже дві тисячі разів. І щоразу лише для того, аби переконати вітчизняну і світову громадськість у його повному виробничому занепаді і фінансовому банкрутстві. Нездорову увагу до заводу його директор Павло Науменко увесь цей час коментував більш ніж розважливо. Мовляв, випади наших опонентів — суцільне непорозуміння, невдовзі все владнається, і ми знову потиснемо один одному руки. Але днями Павло Олегович дозволив собі більш відвертий коментар, на що було одразу дві причини.