У Конгресі США зареєстровано законопроект, який стосується президентських виборів в Україні. Найперше, що слід зауважити, — нечасто американські конгресмени викладають у формі законопроекту свої побоювання щодо можливих порушень громадянських свобод та основ демократії під час виборчих перегонів у якійсь іншій країні. Автор проекту документа, як пише «Українська правда», — депутат-республіканець iз Каліфорнії Дана Рорабахер, який уже восьмий термін перебуває у Палаті представників і наразі працює в Комітеті з міжнародних справ. Якщо вибори Президента України відбудуться з порушеннями, то в разі схвалення цього законопроекту Конгресом Кучму, Януковича та Ко чекають дуже жорсткі санкції.

Днями у Нацбанку заявили, що на рахунках Кабінету Міністрів зосереджено 15 мільярдів гривень, і це не викликає захвату в державних фінансистів: кошти могли б обертатися в економіці. Говорили про накопичення величезних сум в уряду й майже рік тому: тоді, за словами першого віце-прем'єра Миколи Азарова, у банківській системі стався дефіцит гривні через те, що розпорядники бюджетних коштів «не звикли одержувати фінансування з держбюджету вчасно». Але помилка вперто повторюється — зате бюджетні кошти без проблем потрапляють у приватні кишені.

Ніч із 28 на 29 березня для багатьох була безсонною. Хтось чекав третьої ранку, щоб перевести стрілки на годину вперед, а хтось бігав темними вулицями зі стосом наліпок і клеїв їх на все, що потрапляло під руки — стовпи, будинки, адміністрації, відділки міліції тощо. Як результат — ранок після на годину коротшого сну українці зустрічали запитанням: «Що таке «кучмізм»?». У верхньому куточку на цих листівках було слово-заклик — «Пора!», а також емблема — сонце, що сходить у трикутнику.
Так народилася громадянська кампанія, яка за п’ять місяців свого існування встигла добряче полоскотати нерви чиновникам найрізноманітніших рангів. Узяти для прикладу хоча б їхню діяльність у Мукачеві (спостереження за виборами, акції непокори, збір підписів), підтримку бунтівних сумських студентів тощо. «Пора» декларує бажання відіграти не останню роль на грядущих виборах. Словом, влада напередодні 31 жовтня побачила перед собою ще одного опонента. Опонента насправді дуже могутнього, оскільки основну його частину складає прогресивна і свідома молодь — рушій, який найчастіше виступає генератором змін. Мабуть, невипадково напередодні виборів непокірливу структуру вирішили притиснути: активістам «Пори» підкидали вибухівки, тримали у буцегарнях, звинувачували у вбивствах та екстремістських намірах і навіть називали «тіньовим штабом» із підтримки Ющенка, який забезпечить в Україні «югославський» або «грузинський варіант». Та насправді широкому загалу про цю кампанію майже нічого не відомо. Приміром, те, що донедавна, як виявилося, існувало... дві «Пори».

Неймовірно — Брітні знову вдалося обставити всіх папараці й вдруге потайки від них вискочити заміж! Причому якщо «п'яний» шлюб із колишнім однокласником Джейсоном Александером був несподіваним навіть для самих «молодят», які розлучилися вже через 55 годин — щойно протверезіли, то про заручини з екс-учасником своєї підтанцьовки Кевіном Федерлайном Бріт розповідала на кожному кроці й в усіх подробицях.

Майстри пера екс-Союзу, що трудяться в жанрі фентезі, просто обожнюють спільні тусовки. Як говорить письменник-москвич Олег Дивов, на всілякі конференції, семінари і диспути вони можуть збиратися до десяти разів на рік. Тобто фактично щомісяця. Але харківський фестиваль у цьому переліку вже давно посідає тільки йому відведену нішу. «Сюди з великим задоволенням приїжджаєш не лише працювати, а й просто «побалдєть», — резюмує всупереч своєму мовчазному і суворому іміджу метр Василь Головачов. — Адже фестиваль завжди збирає купу особистостей. Ці люди багато знають, iз ними дуже цікаво спілкуватися». Словом, як тільки осінь починає золотити верхівки дерев, фантасти вже інтуїтивно збираються «у вирій».

Сімдесятиріччя театр відзначатиме в грудні — саме цю дату закарбувала історія. Але різні урочистості в найкращих традиціях українського театру відбуватимуться в опереті протягом усього сезону 2004—2005.

Якщо стан сучасного книговидавництва люди знаючі нерідко називають катастрофічним, то ситуація з видавництвом мистецтвознавчої літератури — це катастрофа в кубі. Оскільки поява книги такої тематики сьогодні є явищем надзвичайно рідкісним і прирівнюється до великого дива. Саме таке диво сталося нещодавно в Національній музичній академії імені Чайковського, яка спромоглася видати грунтовну монографію «Академія музичної еліти України» обсягом понад 600 сторінок. Відтепер вся інформація про цей навчальний заклад є систематизованою і доступною.

Перш за все, ми хочемо подякувати всім тим, хто відгукнувся на наш заклик і взяв участь у конкурсі, а також редакції газети, що надала нам унікальну можливість познайомитись iз багатьма людьми по всій Україні, яким виявились близькими наші ідеї та творчі переконання. Ми отримали багато листів, які свідчать про те, що читачами, які надіслали нам листи, керувало не тільки бажання взяти участь у цікавому театральному проекті, а й прагнення «долучитись до відродження української пісні та культури» (Солічук Тетяна, м. Київ). Ми хочемо сказати всім учасникам конкурсу, що незалежно від того, візьмуть вони подальшу участь у роботі над виставою «Ясна» чи ні, нам було надзвичайно важливо дізнатися, що їм не байдужа доля української культури і вони переконані, що «зрозуміти традицію допомагає відчуття власного коріння та пізнання Духовності Предків». (Василь Лютий, Черкаси).

Наша журналістська група вирушала у Криницю Гурську на XIV Економічний форум у польському вагоні. Вагон міжнародного зразка і в ньому українська провідниця — ці «він» і «вона» виявилися дуже невдалою парою. Бо, з одного боку, дивували притаманнi лише нашим вагонам СВ-класу раковини з водою прямо в купе, плюшеві диванні подушки, шафи з дзеркалами, мінеральна вода у спеціальному відсіку і тому подібні «прибамбаси», а з другого — ходила серед усього того багатства якась розгнуздано-хамовита особа, тішилася своєю дрібною владою над спраглими душами і з причин цілковито незрозумілих відмовлялась принести чай (явище, з яким особисто я у потягах стикаюся вперше). Я подумала тоді: чи не виглядатиме саме так Україна у лоні Євросоюзу? Як ця лінькувата і малоприємна пані на тлі європейського вагону? Принаймні переформулюю питання, чи не бачать європейці нас саме такими, говорячи мовою гендерних студій, — «недоістотами», здатними лише на руйнацію позитивних напрацювань? Адже перший висновок, який я зробила, послухавши «чужоземних» промовців на семінарах у Криниці, був такий: Європа не в захваті від України, вона не надто нам довіряє, вона ще вичікує... І говорить Україні, як бюрократи радянських часів: «Зайдіть наступного місяця, числа так після 31-го, от тоді й побачимо, що ми можемо для вас зробити...».

Схоже, незабаром ми з вами почнемо мерзнути: синоптики обіцяють похолодання. Що поробиш — усе-таки осінь надворі. Пощастило нью-йоркцям — у них щойно завершилася весна... Не лякайтеся, Нью-Йорк не переїхав на іншу широту: просто у «модній столиці» США фінішував тиждень моди прет-а-порте сезону весна-2005.