Десять останніх років незалежності залишили Україні гіркий спадок — сто тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Така офіційна статистика. Окремі ж спеціалісти ведуть мову про всі сто п'ятдесят тисяч, дві третини з яких ще й безпритульні. 10—12 тисяч дітей стають сиротами за живих батьків, втрачають батьківське і материнське піклування через розлучення, насильство в родинах, алкоголізм, позбавлення батьківських прав. Щороку близько двох тисяч дітей стають сиротами в пологових будинках, від них відмовляються матері. Маємо і банальних «трьох китів», на яких міцно тримається це ганебне явище, — бідність, безробіття та соціальна незахищеність. Так, за даними Держкомстату, 40 відсотків сімей із двома дітьми живуть за межею бідності, з трьома і більше — 64 відсотки. У середньому 3,7 відсотка працездатного населення не мають постійного місця роботи. Чи вдасться нам найближчим часом це явище і «китів» побороти, — питання риторичне, а от що робити з дітьми, які сьогодні залишилися віч-на-віч із суворим життям — проблема, яка потребує негайного розв’язання.

Московський кінофестиваль має статус класу «А», одначе нині займає нішу цілком периферійну. Про це я вже писав, а повторюю з єдиною метою: означена ситуація значною мірою відбиває ставлення Заходу до Росії і російського кіно. Мода — як у політиці, так і в культурі — річ жорстока, і от нині в Європі від російського товару модно відвертатися.

Сьогодні акордеоністи в Україні — як рідкісний вид метелика: про них мало хто знає, але вони є. Якщо запитати на Хрещатику в перехожого, кого з наших акордеоністів ви знаєте, відповідь буде в кращому випадку: «Ян Табачник». Ні дисків, ні якісної розкрутки, а симфонічний оркестр у великій залі — як недоступна мрія. Ви не уявляєте, наскільки приємно було ввечері перед Трійцею, в холодну зливу, прибігти на концерт Ігоря Завадського в Будинок актора і побачити повну залу. На вході нас зустрічали дівчата, що рекламували якийсь смачний, а головне — гарячий чай. Усі квитки (по тридцять гривень) уже розкупили. Під скляними дверима тулилися «зайці», що сподівалися, хоч стоячи, почути молодого й амбіційного акордеоніста.

Як запевняють мистецтвознавці, всі великі цивілізації Євразії нової ери мали в історії своєї культури синьо-білі фрагменти чи періоди. Китайський Цзіндечжень, іранські Кашан, Йєзд та Керман, турецький Ізнік, голландський Дельф ... (До речі, у цей список від нас цілком вписалася б й минулорічна біло-блакитна агітація одного кандидата — а що, це ж також приклад культури нації). І пересвідчитися у цьому можна, відвідавши виставку «Магометанський синій»: кобальт у кераміці Сходу і Заходу 12—19 століть», що відкрилася у Музеї мистецтв Богдана та Варвари Ханенків.

Не щастить щось останнім часом Памелі Андерсон. Тобто ще недавно щастило: і до першої півсотні рейтингу найсексуальніших жінок від журналу FHM її включили, і в кінокомедії на студії «ХХ століття Фокс» вона знялася (а це вам уже не якісь там «Пляжі»!). Однак невдовзі почалися невдачі. Так, зокрема, після п'яти місяців романтичних стосунків Пам порвала зі своїм хлопцем — Стівеном Дорфом, визнавши, що в них «немає спільного майбутнього». Знову вільна акторка, мабуть, розчарувалася в чоловіках узагалі, якщо заявила журналістам, що тепер шукатиме не бойфренда до душі, а просто «донора», за допомогою якого можна народити ще одну дитину, і бажано до того, як «стукне» 40 (зараз Памелі 37 років, а двоє синів у неї — від скандального шлюбу з рокером Томмі Лі).

Американський красунчик Орландо Блум має вже «законне» місце у верхній частині рейтингів акторської популярності й привабливості. Постійним є успіх хлопця і в кіно — він стабільно збирає «касу» і як Леголас із «Володаря перснів», і як «пірат Карибського моря», і Паріс із «Трої», і тепер уже хрестоносець Бейлан Ібелін із «Царства небесного». А ось у особистому житті Блум, далебі, не такий постійний.

Судове шоу за обвинуваченням Майкла Джексона в розтлінні малолітніх скінчилося — шоу має тривати. Для багатостраждального співака, якого таки виправдали гуманні американські присяжні, справа ніби закінчена, однак цю «хлібну» тему не бажають закінчувати телевізійники. Тож тепер Джексон та його родина можуть стати героями нового реаліті-шоу.

Холодним душем у буквальному сенсі цих слів зустріли Тома Круза на лондонській прем'єрі нового фільму за його участю — «Війна світів». До показу стрічки, знятої за мотивами однойменного фантастичного роману Герберта Уеллса, американський актор роздавав інтерв'ю, автографи і спілкувався з публікою, доки знімальна бригада британського «4-го каналу» (Channel-4) облила зірку струменем води зі шланга, замаскованого під мікрофон.

У ресторані.
Офіціантка:
— Можу вам запропонувати черепаховий суп.
— Він що, справді з черепах?
— Ні, просто він готується дві години.

За два дні до відкриття на Личакові меморіалу польським військовим, які загинули тут у 1918—19 рр., та меморіалу воїнам Української галицької армії, Верховна Рада влаштувала демарш — ухвалила постанову, в якій рекомендувала Львівській міськраді відмовитися від її рішення від 13 червня, котрим, власне, і було дано добро на відкриття цвинтаря Орлят. За постанову ВР, підготовлену Олегом Тягнибоком, учора проголосували 239 нардепів. У пояснювальній записці до постанови ВР вказано, що міськрада перевищила свої повноваження, затвердивши без дозволу центрального органу з охорони культурної спадщини текст написів на меморіальних таблицях (вони, нагадаємо, шляхом важкого компромісу були узгоджені з польською стороною). Мовляв, таким чином львівські депутати порушили Закон «Про охорону культурної спадщини», адже цвинтар Орлят розташовано на території історико-культурного заповідника «Личаківський цвинтар».