Подейкують, після приїзду в Київ Брегович поставив організаторам дві умови: щоб у його номері обов'язково стояло віскі «Джек Деніел», а в гримерках мають бути сир, молоко і горішки. До Києва Брега (так Бреговича звуть на Батьківщині) прилетів 1 червня зранку. Його привезло громадське об'єднання «Віче України». В одному літаку з культовим композитором і виконавцем були його менеджер, звукорежисер та тринадцятеро музикантів — учасників «Оркестру весіль та поховань». П'ятеро вокалістів, три тромбони, туба, саксофон... Універсальний Бокан Станкович на концерті умудряється грати вiдразу на трубі, флейті і волинках. Ще один «кадр» — Огнєн Радівоєвич, директор групи, грає на барабанах і дарбуці. Брегович скрізь: перед мікрофоном, і з гітарою в руках, за синтезатором і барабанами. Саме цей, зоряний склад, у 1994 році, записав пісні до фільму «Королева Марго» — тоді він здобув «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі за кращу музику. В 1995 році Брега з цим же складом зробив музику для «Андеграунда» Кустуріци ( цей фільм у день концерту Бреговича крутило одразу кілька каналів), він отримав другу «пальму». Потім колектив розпався, музиканти роз'їхалися в різні країни. Минулого року Брегович зібрав усіх у Парижі, і запропонував навколосвітнє турне. Для київських журналістів композитор дав перше і єдине інтерв'ю — в прес-центрі Українського Дому...
...Біля входу «Цирк Кобзов» святкує День захисту дітей. Балканська легенда з цікавістю розглядає сопливих малюків із пищиками, барабанчиками, повітряними кулями і рушає до прес-центру. У Бреговича таке зосереджене обличчя, наче він складає музику до «Аризонської мрії»... а може, думає: «А якщо журналістів буде дуже мало?». Коли Брега увійшов до прес-центру, побачив десятки націлених на себе облич, камер і диктофонів, його малиновий піджак аж підскочив, а чорні кучері затремтіли — музикант явно не очікував стільки народу. Перед прес-конференцією модератор Денис одразу попередив: Горан не любить, коли йому лізуть об'єктивом в обличчя — може розвернутись і піти. Фотографи «послухалися», і, тільки-но співак ступив до зали, оточили його тісним кільцем. Брегович із задоволенням позував. Надто нахабних модератор стукав по голові або по фотоапарату — журналісти ризикували залишити балканську легенду без ока чи зуба.
Як сказала «УМ» засновниця «Віче України» Інна Богословська, для того, щоб привезти в Україну 43 особи з восьми країн світу і заплатити за їх проживання, навіть кількаденне, потрібна була «не астрономічна, але дуже велика сума». «Віче» її знайшло, але на перекладачеві, який допомагав Бреговичу, зекономило. Хлопець, мабуть, знав англійську, але й поняття не мав, що перекладає. Фільми плутав із дисками, Джонні Деппа з Еміром Кустуріцою, а два речення, сказаних Бреговичем, перекладав кількома словами. Кожен журналіст мав право тільки на одне коротке запитання. Отже, якщо з цієї каші виділити читабельний текст і додати до нього те, що опустив перекладач, виходить приблизно така розмова.

13 липня 1985 року ірландський рок-виконавець Боб Гелдоф організував у Лондоні та Філадельфії великий благодійний концерт на користь голодуючих Африки під назвою Live Aid, що можна перекласти і як «Жива допомога, і як «Концертна допомога». Акція була настільки вдалою (було зібрано 40 млн. доларів) і набула такого розголосу у світі, що британська королева Єлизавета ІІ відзначила Гелдофа лицарським титулом. Тепер, у 20-ту річницю першого концерту, сер Боб вирішив вдруге провести подібну акцію, але зробити її ще масштабнішою. 2 липня концертна акція під назвою Live 8 (за звучанням нагадує першу акцію під назвою Live Aid) пройде в Лондоні в Гайд-парку, Філадельфії в парку ім. Бенджаміна Франкліна, Парижі, Берліні біля Бранденбурзьких воріт та Римі в цирку «Максімус». Вхід на всі концерти буде безкоштовним. Боб Гелдоф пояснив: «Ми не хочемо грошей від людей, ми хочемо залучити їх допомогу Африці».

Ви пам'ятаєте, як Руслана з Вакарчуком ледь не побилися, доводячи, чий диск платиновіший? У письменників таке не заведено, але ось днями в одному з кабінетів Комітету з Шевченківських премій, точніше в кабінеті Марії Матіос, господиня презентувала в міру широкому, але вміло дібраному журналістсько-літераторському колу хорошу книжкову новину: видавництво «Піраміда» надрукувало вже третє видання роману «Солодка Даруся».

Другою за значимістю (після Нобелівської) літературною премією світу вважають Букерівську, лауреатів якої називають щороку у жовтні. На жаль, до останнього часу Букерівськими преміями відзначали лише англомовних письменників, які мешкають у Великій Британії, Ірландії або інших країнах Британської співдружності націй. Починаючи з 2005 року, цю несправедливість виправлено і встановлено Міжнародну Букерівську премію, лауреатом якої може стати письменник із будь-якої країни світу, який пише будь-якою мовою. Вчора було названо першого переможця Міжнародного Букера. Ним став добре знаний у світі албанський поет та романіст Ізмаїл Кадаре.

Попередні акції молодіжних «Сезонів моди», нашого завтрашнього резерву, надії і тому подібне зазвичай відбувалися у відповідних, естетично адаптованих до молодіжної культури, місцях. VI Національний конкурс молодих дизайнерів одягу «Сезони моди — майбутнє в стилі Light» пройшов у «гламурному» місці — концерт-холі Freedom. Буржуазно одягнені світські левиці і трохи недбало — леви сиділи на м'яких комфортних диванчиках, потягували коктейлі і позували фотографам. Журі на чолі з головою (у піджаку кольору морської хвилі) Сергієм Бизовим отримало найкрутіший столик по центру. Але місце-форма цього разу чудово збіглося з одягом-змістом, бо актуальні тренди сьогодення якраз всуціль гламурні, підкреслено жіночні, кокетливі, і це відбилося навіть на колекціях зазвичай революційно і контркультурно налаштованих молодих дизайнерів. Не сподівалася побачити такої рожевої одностайності...

Ніхто не любить сердешну Віку. І чоловік зраджує, і колишні подруги особливо спілкуватися не прагнуть, і, що найголовніше, публіка відверто ігнорує. Хоч топися. Ви не повірите, саме такий депресивний настрій зараз (ну, принаймні був кілька днів тому) у багатої, красивої й коханої дружини футболіста й поп-зірки Вікторії Бекхем. Найбільше її, каже колишня «спайс гьорл», обурює те, що меломани не цінують її творчості. Віці чомусь здається, що, побачивши її ім'я на обкладинці альбому, люди не купують його принципово, навіть якщо там супервдалі й хітові пісні.

Пол Маккартні ударився в дитинство. Ні, кажуть, звісно, «старе — що мале», але ж колишній «бітл» нібито ще на дідуся зовсім не тягне і в свої 62 виглядає як мужчина в повному розквіті сил. Хоча, з іншого боку, хіба може щось омолодити 60-річного чоловіка більше, ніж народження сина чи доньки? Саме появою на світ маленької Беатріс, очевидно, і можна пояснити раптове бажання Маккартні займатися «дитячою» творчістю. Щоправда, у нього й до народження доньки від другої дружини Хізер Міллз була можливість спілкуватися з малими дітьми, але ж одна справа — онуки, і зовсім інша — власне маля.

У Періс Хілтон черговий пунктик. Тепер спадкоємиця багатомільйонної готельної імперії, організаторка багатьох сексуальних скандалів і любителька чоловіків зібралася заміж. Знаючи характер Періс (а не знати його складно, принаймні на Заході, оскільки тамтешня преса щодня присвячує світській левиці добрячу частину своїх шпальт), важко повірити в її щирі наміри пов'язати себе шлюбом. Тож не виключено, що її оголошення про весілля з грецьким судновласником, а точніше, теж спадкоємцем судноплавної імперії Перісом Лацісом — просто ще один спосіб привабити до себе увагу. Хоча, зрештою, чому б за такого хлопця й не вийти: багатий, симпатичний, та ще й тезка! Та й для бізнесу буде корисно. Уявіть, як класно виглядатиме готель «Хілтон» на воді...

Ох і щастить же людям! Ти тут лотерейні квитки пачками скуповуєш, у всілякі лото-кєно граєш, і хоч би тобі сотню гривень виграв, а він там — ось так запросто 220 мільйонів доларів. Таке, схоже, трапляється тільки у столиці американського штату Айдахо, місті Бойсе. Саме там кілька днів тому 30-річний городянин виграв у лотерею 220 мільйонів 300 тисяч «зелених». Щоправда, на відміну від української лотереї, із цієї суми ще вирахують чималі податки, але ж усе одно — яка купа грошей!

Добросердечний робить те, що просять.
Черствий не робить те, що просять.
Дурний робить те, що не просять.
Розумний не робить те, що не просять.
І лише мудрий робить те, що треба.