Скарби на смітнику
Шок від почутого днями підспудно витиснув з пам'яті згадку про період суто совдепівської книгоманії — коли модно було якомога більше видань не читати, а просто мати. Попит перевищував пропозицію: черги, талони, списки, записки... Директриса однієї запорізької книгарні тоді з обуренням прохопилася, що керівник «відомого комбінату» замовив зібрання творів «якого-небудь класика, щоб томи стали на полицi на метр у довжину бажано з червоною палітуркою»! До повного «престижу», вірогідно, чиновникові бракувало заповнити останню полицю... Інший керівник-«книгофіл» «посадив» на арматурні стрижні свою бібліотеку, бо «якусь книжку вкрали».