Про шахтарів і Мавку з Лукашем

12.10.2004
Про шахтарів і Мавку з Лукашем

Спiває Донбас.

      Обласні звіти творчих колективів — окрема сторінка культурного столичного життя. І той, хто ні разу не був на таких концертах, може подумати, що все безнадійно по-радянськи, а той, кому щастило потрапити на добре відрежисовані і творчі шоу, міг порадіти за високий рівень художньої самодіяльності в областях. До того ж це видовище безкоштовне, що теж приємно. Днями в Національному палаці «Україна» виступали кращі професійні та аматорські артисти Донеччини, і вони продемонстрували тут, що з чим-чим, а з мистецтвом у донецьких все в порядку. Це вже третій творчий звіт цього регіону у Києві, але цього разу донеччанам таки вдалося вразити киян — і кількістю, і якістю. До Києва привезли більше ніж 1200 виконавців, у концерті взяли участь 40 мистецьких колективів, 19 солістів усіх видів та жанрів професійного мистецтва та народної творчості. І, як зазначив начальник управління культури Донецької облдержадміністрації Валерій Стасевич на проведеній напередодні звіту прес-конференції, це лише мала частина великого творчого потенціалу Донецької області.

      Донеччанам вповні вдалося реалізувати ідею творчого звіту — показ Донбасу не тільки як важливого економічного регіону, а й культурного... Вразило художнє рішення кожного концертного номера — від музичного прологу «Єдність симфонії життя», який мав на меті показати потенцiал Донбасу, і до хореографічної композиції «Ритм-Енергія». Спеціально для звіту було підготовлено нові тематичні композиції: «Болеро» — сучасний погляд в хореографії на музику М. Равеля, «Молодечі вихиляси» — екстрім-композиція, в якій подається нове трактування народного вокального і хореографічного мистецтва очима молодіжних груп та колективів з їх ритмами, енергетикою та розумінням сучасної української культури. Цікаво, що донецькі не обійшлися розважальними веселенькими номерами, суспільна тема в мистецтві ледь не вперше прозвучала так потужно у серйозній постановці Вадима Писарєва «... І піднесеться молитва моя» про шахтарів у виконанні балетної трупи Донецького академічного державного театру опери та балету ім. А.Солов'яненка, у композиції «Земля надії нашої» з циклу «Екологія природи — екологія душі». Концептуально по-новому було вирішено постановку багатьох номерів: дрібниць не було — від костюма до музичного оформлення та хореографії — все підпорядковано єдності ідеї звіту. Вперше був виконаний міні-мюзикл за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», і багатьох вразило, як це російськомовний, східний донецький люд так точно схопив Лесину ідею, так духовно відтворив внутрішню правду твору.

      Як це завжди буває, у фойє Палацу була представлена виставка творів декоративно-прикладного мистецтва кращих народних майстрів та умільців, живопису з фондів Донецького обласного музею, фотовиставка І.Крупки, присвячена Святогір'ю. Журнали «Українська культура», «Схід», «Флористика», газета «Донеччина» повиходили із донецькими випусками.

      Донбас продемонстрував і високий рівень технічного забезпечення концерту: його супроводжували сучасні звукотехнічні прийоми, «наворочена» комп'ютерна графіка, останні досягнення лазерної та відеотехнології. Донецькі хотіли вразити Київ, і їм це вдалося. Нарешті в доброму сенсі цього слова.

Ольга СУШКО.