Восени 2001 року Проект підтримки приватизації землі в Україні, що діє за сприяння Агентства США з міжнародного розвитку, змушений був згорнути свою програму на території Полтавської області. Причиною припинення роботи з часткового фінансування виготовлення державних актів (ДА) землевласникам було те, що полтавське товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт», з яким Проект уклав угоду на виготовлення ДА, збирало додаткові кошти з населення. У результаті цього люди, які б мали одержати акти безплатно, бо роботи з їх виготовлення були частково профінансовані американською стороною, змушені були платити в середньому 60—80 гривень. Куди поділися зібрані таким чином кошти у величезних розмірах, здогадатися неважко. І ось знову в області ледь не розгорівся скандал. На цей раз у центрі його опинився Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.

Успіх конкурсу на кращі проекти розвитку територіальних громад, який проводився минулого року на Вінниччині й викликав справжній спалах активності на місцях, із закономірністю привів до його продовження. І цьому не слід дивуватись: коли люди побачили, що з двадцяти шести учасників вісім переможців отримали кошти з обласного бюджету на загальну суму 200 тисяч гривень, кількість бажаючих скористатись нагодою для розв'язання актуальних місцевих проблем значно збільшилась. Люди побачили приклади: в одному селі запрацював заготівельний пункт молока, в іншому створено пункт надання послуг населенню з перукарнею, міні-пекарнею, побутовою ремонтною майстернею.

Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про невідкладні заходи щодо розвитку Національного заповідника «Хортиця». Глава держави зреагував на численні сигнали запорізької інтелігенції, передовсім нового керівника «Хортиці» Костянтина Сушка, про катастрофічний стан справ на легендарному острові.

Олексій Берест воював з 22 червня 1941 року. Всі 1418 днів і ночей. Але його шлях до Правди й визнання виявився набагато довшим від шляху до рейхстагу. Як писала «УМ» у номері від 12 травня, нарешті історичну справедливість відновлено: Президент України присвоїв звання Героя України та нагородив орденом «Золота зірка» (посмертно) лейтенанта Олексія Береста, який брав участь у Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом. А нещодавно на могилі українця побувала неофіційна делегація з України: спiввiтчизники привезли на могилу землю з рідної Берестові Горяйстівки та копію Прапора Перемоги і наш український стяг.

Пані Єлизавета — донька графині Ганни Миколаївни Ламсдорф-Галаган, батько якої в 1920 році емігрував з охопленої громадянською війною Росії на Захід. Ламсдорф-Галагани — досить відомий в Росії та Україні дворянський рід. До революції 1917 року він володів декількома маєтками, зокрема, їм належав відомий палац у Сокиринцях на Чернігівщині, що зберігся до нашого часу.

Рівень життя у будь-якій державі визначається, як на мене, не кількістю дорогих бутіків у столиці, не прізвищами мільйонерів і навіть не середньою зарплатою. Про нього можна скласти уявлення, потрапивши в забутий Богом і людьми інтернат для хворих дітей, від'їхавши кілометрів за двісті від Києва. Таких в Україні вистачає. Кореспонденти «УМ» нещодавно відвідали один із них — Ізяславську спецшколу-інтернат для дітей із наслідками поліомієліту та церебральним паралічем... Ми з вами, шановні, так і залишилися у первісному ладі, і Європа нам «не світить», доки існують на карті України такі проігноровані державою дитбудинки, де діти, й без того обділені долею, не мають можливості не тільки нормально лікуватися й вчитися, а й жити — митися, спати і їсти...

Мене одразу вразила ця цифра — 173 здачі крові! А Кіра Луківна вважає, що нічого надзвичайного у цьому немає. Вона, дитина війни, у свої неповні сім років дізналася почім ківш лиха, і тоді з'явилося це прагнення своєю кров'ю оберігати незнайому людину від можливої смерті. «Посвідчення почесного донора Радянського Союзу мені вручили у 1982 році, — розповідає вона. — А приклад мені показала мама, Яніна Доматівна Несчотна, дворазовий почесний донор Радянського Союзу». З 1943 року аж до операції у 1958 Яніна Доматівна здавала кров, естафету перейняла її дочка. Наразі син Кіри Луківни Георгій донорствує, почав ще в армії. А як сталася чорнобильська трагедія, двічі на місяць ходив здавати кров для дітей в «ОХМАТДИТ». Онук ще неповнолітній, але і він прагне продовжити традицію «династії», а поки є волонтером-активістом Київської соціальної служби.

Сьогодні в моді все «натуральне» або «природне» — кому яка назва більш імпонує. Ніби з-під землі вигулькують «бабусі Нюри» з диво-травичками, що допомагають від усіх захворювань, які тільки існують на планеті. От і виникла своєрідна «пастка» для хворих, що надають перевагу саме рідненьким лікарським травам, а не заморським лікам з фантастичними назвами. Як відрізнити справжню лікувальну траву від «бовтанки»?

Холлі Беррі вирішила побігати. Тобто спортом вона й так займається — недарма ж така вся худенька й підтягнута, але переважно у спортзалі на тренажерах. А цього разу вирішила пробігтися вулицями Лос-Анджелеса. Причому зовсім не ховаючись від папараці, а навпаки, всіляко їм позуючи.

Не складається в Роналдо з тривалими стосунками — щойно футбольна зірка доходить до висновку, що цього разу йому трапилося «справжнє кохання», як виявляється, що ніяке воно не справжнє, та й узагалі не кохання — так, захоплення... І третій шлюб знаменитого нападника винятком із цього правила не став.