«...Через короткий час ви побачите іншу Донеччину», — запевнив мешканців краю Віктор Ющенко в лютому під час свого першого візиту до регіону в іпостасі глави держави. І в ході чергової робочої поїздки Президента — минулої п'ятниці — деякі зміни таки й справді стали помітні. Щоправда, вигулькнули вони переважно внаслідок професійної запопадливості місцевих чиновників, які в ході підготовки, мабуть, забули народну мудрість «Примусь дурня Богу молитися...»

Важко повірити, але факт залишається фактом: у тому, що пані Юлія так швидко і «позапланово» приїхала до першої столиці, є велика заслуга колишнього «адвоката» «біло-синього» табору Степана Гавриша. Саме він якось зумів «виманити» вкрай заклопотану насущними проблемами Прем'єр-міністра до себе на свято, яке вже четвертий рік поспіль організовує «для людей» — фольклорно-етнічний фестиваль «Печенізьке поле». На превеликий подив невиправних скептиків, Юлія Володимирівна Степану Богдановичу не відмовила, хоча й прибула на концерт уже під кінець доволі напруженого робочого візиту.

Минулої суботи, попри закладену традицію щороку на честь річниці проголошення Декларації України про державний суверенітет підніматися на Говерлу, далеко не всіх соратників Віктора Ющенка спокусило бажання вкотре підкорити найвищу вершину України. Що, зрештою, зрозуміло: після спільної перемоги на президентських виборах більшість політичних сил і політиків тепер працюють уже кожен на себе.

Ось і маківка літа. Для Криму — це масовий наплив відпочивальників звідусіль, забиті їхніми оголеними тілами пляжі та готелі в Утесі, відповідно, кон'юнктура на кожному кроці. Бо це золота пора, коли корінні кримчани, і особливо власники більш-менш пристосованої для ночівлі нерухомості біля моря, намагаються «вичавити» з приїжджого люду грошенят по максимуму. Вірніше, стільки, скільки це їм дозволить прийнятне співвідношення між попитом і пропозицією. А воно наразі таке, що ціни за ліжко-місце чи то в елітному санаторії, чи то в тісному «курятнику» виросли в середньому в півтора-два рази у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Краще Карпат, як кажуть знавці європейських гір, можуть бути тільки Карпати. Переконатися в цьому на власні очі нинішнього року мають можливість громадяни Євросоюзу, Швейцарії та США, для яких встановлено безвізовий в'їзд на територію України. Однак відкрити для себе Гуцульщину та Бойківщину, походити з користю для здоров'я там, «де гори, й полонини, і стрімкі потоки-ріки», вони не поспішають. Принаймні, як повідомили «УМ» в управлінні туризму Івано-Франківської облдержадміністрації, цьогоріч гостей з «євросоюзними» та північноамериканськими паспортами поки що суттєво не побільшало. А даремно. До нинішнього літнього рекреаційного сезону лише в курортному Яремче відкрилися 22 приватні «зелені» садиби та чотири пансіонати, ось-ось відчинить двері реконструйований «Едельвейс».

Найбільший в Україні озерний масив — Шацькі озера на Волині — для багатьох малознайомий, усе більше орієнтуємося на моря. Але суми, які доведеться залишити на берегах найпопулярніших iз майже тридцяти озер — Пісочного та Світязя — все одно приємно здивують. Більшість курортників зупиняється в приватному секторі, місцеві мешканці будують на своїх подвір'ях кілька хат, які здають в оренду, є також пропозиції поселитися у квартирах. Цього року в порівнянні з попереднім ціни зросли не надто — на три-п'ять гривень, отож залежно від погоди (більш сонячно — дорожче) один день проживання для однієї людини без харчування обійдеться в середньому 15—20 гривень. Наприклад, у Пісочному, біля санаторію «Лісова пісня», у приватному секторі можна зняти окремий будиночок на 5 ліжок за 75 грн. за добу.

На звичайному ринку купальник коштує від 30 до 120 гривень, причому купальник за 30 гривень нагадує маленький кольоровий шмат облізлої тканини, витягнутої зі скрині вашої прабабці. Від 80 гривень і вище вже можна придбати щось більш-менш пристойне. З дитиною значно легше — мініатюрний аксесуар жіночого туалету для юної леді на базарі коштує від 30 до 60 гривень. Чоловічі плавки з пейзажем ямайського пляжу витягнуть з гаманця щонайменше 20—30 гривень. Для прибічників якісної і «фірмової» продукції це обійдеться удвічі-тричі дорожче. В магазинах на Хрещатику ціни на вищезгадані речі «стрибають» у межах від 150 гривень, взагалі-то вигляд такий самий, але якість і назва фірми диктує свої ціни.

Особливо гостро в літній період постає питання з квитками у південному напрямку. Найпопулярніший спосіб доїзду — залізницею, тому «УМ» вирішила поцікавитись, які можливості мають відпочивальники влітку 2005-го.

Але якщо скористатися послугами «Укрзалізниці» не вдалося, можна полетіти «АероСвітом», з початком сезону популярності серед внутрішніх напрямків авіакомпанії набули польоти до південних курортів України. Наприклад, якщо влітку 2004 року за маршрутом Київ—Сімферополь—Київ щоденно здійснювалося 2 рейси, то цього року літаки компанії вирушають до Сімферополя тричі на день.

Ще півроку тому 16-річний Сашко був звичайною так званою «дитиною вулиці». У родині стосунки зовсім не складалися: постійні сварки, конфлікти, після яких Сашко просто йшов геть, на вулицю. Там для дитини і починалося справжнє життя. Час від часу хлопчик ходив до школи, ніби для «галочки». Так що про освіту годі й говорити. Нинішнього Сашка навряд чи впізнав би хтось із його колишніх друзів. Тепер він зовсім інший — жвавий, із вогником в очах. Рівно півроку тому від своїх «вуличних» знайомих хлопчик почув про столичний дитячий будинок сімейного типу «Затишок». Після наступної родинної сварки Сашко не витримав і пішов до ще зовсім не знайомих людей. І тут, у дитячому будинку, його зустрів затишок, якого хлопцеві так не вистачало. Через деякий час до закладу Сашко почав приходити зі своїм молодшим братиком-третьокласником. Працівники дитячого будинку і соціальних служб допомогли хлопцеві отримати паспорт і закінчити 9 класів. До речі, Сашко розповів, що за останніх півроку значно покращилися стосунки з вітчимом.