Робота виборчого перфоратора ще не очевидна, але відчутна вібрація вже пішла.

Одноосібний гвинт владної вертикалі вкручується все глибше і гостріше просто в тім’я громадянського суспільства.

Рік, що минає, для України став надзвичайно складним, важким і найтрагічнішим з початку війни України за незалежність із путінською росією, з 2014 року.

Черговий розрив шаблону: провідні міжнародні ЗМІ віншують президента України Володимира Зеленського як людину 2022 року, а в нас вирують підозри в зрадах персонажів як на найвищих щаблях (котрих призначав сам президент), так і на низовому рівні.

Усе кардинально змінилось за останні дев’ять місяців у нашому житті.

Сумнівів у тому, що українська армія вийде з війни однією з найсильніших у світі, в нас немає.

Війна війною, а рейтингові заміри — за розкладом, бо ж вибори все одно прийдуть.

Третього листопада Верховна Рада ухвалила закон про Державний бюджет України на 2023 рік.

Наша країна в стані війни — це територія, де переплітаються буквальне й метафоричне, де абстрактні слова набувають кривавої реальності, а фізичні об’єкти наповнюються символізмом.

Чому в час найвищої точки битви за українську істину, за свою долю доводиться ще раз нагадувати азбучні істини про роль і місце журналістики?