Як не крути, а Запоріжжя претендує на статус регіону, показового у контексті протистояння між учорашніми однодумцями по Майдану. Наприкінці червня «УМ» «накаркала», сумніваючись у примиренні місцевих соціалістів із головою обласної держадміністрації Юрієм Артеменком. «Війна» скінчиться 22 червня?» — так називався матеріал про конфлікт, взаємні образи та чергову дату судового розгляду. Не 22-го, а 29 червня Юрій Артеменко таки захистив у місцевому суді Комунарського району Запоріжжя свої честь і гідність, на які зазіхнув перший секретар обкому СПУ Сергій Кузьменко. Але той не квапиться вибачатися за поширену у ЗМІ «дезу» про «губернатора». Ще не висохло чорнило на апеляції, як Кузьменко скликав журналістську братію для нових вельми епатажних заяв.

Так звана «новітня» опозиція не втомлюється лити крокодилячі сльози з приводу кадрових «репресій» нової влади за політичною ознакою. Мовляв, переможці помаранчевої революції повсюдно виживають, видавлюють ледь не з усіх керівних посад досвідчених профі лише задля того, щоб самим зайняти їхні тепленькі місця. А як насправді почувають себе «помаранчеві» у вчорашніх «заповідниках» кучмізму? І кого там сьогодні підвищують у званнях, посадах?

Євроатлантична інтеграція України стала чи не провідною темою суспільного обговорення в Криму. Першу хвилю дискусій спричинило масштабне травневе святкування Днів Європи в Україні та приїзд Віктора Ющенка до Севастополя. Тоді ліві партії організували масові протести проти перебування в порту закордонних кораблів, мотивуючи це тим, що єдиний ратифікований договір про введення на територію України іноземних військ — це угода з Російською Федерацією, чиї судна стоятимуть тут до 2017 року.

Коли Італія 1861 року здобула незалежність, із-понад 25 млн. населення італійською мовою в ній розмовляли тільки 600 тисяч (2,4 відсотка). «Услід за єдністю управління, збройних сил і законів єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зробити єдність нації міцною й благотворною... Ми не будемо вільні, якщо не будемо єдині», — стверджувалося в програмi «Про єдність мови і засоби її поширення». І в Італії було все зроблено для того, щоб усі італійці незалежно від свого етнічного походження оволоділи й користувалися на всій території держави єдиною італійською мовою.

Коли майже сорок років тому я почав вивчати історію України, в мене склалося таке враження, що ця країна ніби постала аж після Жовтневої революції 1917 року. Тоді я ще не знав, чому Київ переважно не розмовляє рідною мовою, чому в травні столичні студенти бояться проходити біля пам'ятника Шевченку, чому в місті стільки пам'ятників людям у шинелях і з гвинтівкою в руці, а імена багатьох уславлених земляків люди вимовляють пошепки, сполохано озираючись навколо. Якби тоді, нехай навіть у самвидаві, я мав би під рукою книгу на кшталт «Світочі і лжепророки» (Видавництво М. П. Коць. — Львів, 2004) заслуженого вчителя України, письменника Віктора Лупейка, такі питання в мене, звичайно, не виникали б.

Відомо, що гольф — гра елітна, а отже, недешева. Мабуть, навіть делекі від цього виду спорту вболівальники бачили посмішку темношкірого американця Тайгера Вуда — чемпіона світу й найбагатшого спортсмена планети. В Україні ж справжніх полів для гольфу немає взагалі. Зелена галявина для найпростішого варіанта «дорогої» гри займає площу в три гектари, а облаштувати її «по повній програмі» коштує близько ста тисяч доларів. Повноцінне ж поле розміститься на території у 100 га, і витратити на нього треба кілька мільйонів.

Величезне колесо огляду зі смугастими кабінками, агрегати для перевірки сили кулаків, новенькі гойдалки та каруселі з кониками, слониками та іншими пластмасовими тваринами незгірш від справжніх звірят привертали увагу дітлахів, які приходили до столичного зоопарку. Втім ось уже два з половиною місяцi зоопаркові атракціони нікого не катають і поволі заростають бур'янами. Невдовзi вони мають взагалі зникнути звiдси. Річ у тім, що зоопарк розірвав договір із консорціумом, який влаштував цю «Країну мрій», але не переказував належних коштів господарям території. Вчора на офіційному веб-порталі київської міської влади з'явилася інформація про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб Київського зоологічного парку. Хто в чому винен, «УМ» з'ясовувала на мiсцi.

Голова Комітету Верховної Ради з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Володимир Стретович може стати першим заступником Генерального прокурора. Власне, сам Володимир Миколайович натякав на ймовірність такого розвитку подій ще з місяць тому, але тоді преса сприйняла цю новину досить скептично. По-перше, з'явилася вона тоді, коли ще надто свіжим був спогад про невдалу спробу Стретовича та його соратників по «антикорупції» відправити у відставку Генпрокурора Святослава Піскуна (комітет більшістю голосів цю пропозицію не підтримав), а по-друге, місце свого першого заступника парламентському візаві нібито запропонував сам Піскун, з яким Стретович постійно вступає в публічну полеміку і якого закликає піти у відставку.