Пам'ятки Давнього Єгипту, Етрурії, Греції та Риму з давніх-давен привертали до себе увагу. Наприклад, уже давні римляни колекціонували грецьку скульптуру. Полюбляли (а подекуди полюбляють і зараз) навідуватися до стародавніх, укритих товщею землі поселень та гробниць, грабіжники. Пізніше прийшов час дослідників, знавців старовини. Завдяки їм усім за декілька сотень років музеї світу накопичили величезну кількість знахідок, які можуть багато що «розказати» про життя стародавніх народів. Майже в кожному музейному зібранні Європи ви обов'язково побачите римські мармури або давньогрецьку розписну кераміку. Україна, й Київ зокрема, — не виняток. Знамениті київські меценати й колекціонери кінця ХІХ — початку ХХ ст. Богдан та Варвара Ханенки заклали основу однієї з найцікавіших в Україні колекції старожитностей, куди ввійшли твори давньоєгипетських і етруських, давньогрецьких і римських майстрів.

З чим у вас асоціюються коні? З важкою кованою збруєю, з перегонами на іподромі чи, може, з панською бричкою, запряженою парою-другою втомлених коників? А може, згадуєте дитинство, в якому було (або ж не було) місце для старого дідусевого коня? Що б ви не відповіли, цими днями в Італійському дворику старовинної кам'яниці на львівському Ринку ви точно не побачите те, на що сподіваєтесь. І коні, як виявляється, таки винні. Точніше, вони — винуватці, бо стали героями цілої фотовиставки. І тут ви точно не побачите до болю традиційних пегасів та фентезійних красунь верхи на жеребцях. Не побачите, тому що в об'єктив фотографа потрапили характери — адже вони є і в коней. Особливо у коней. Особливо коли придивитись уважніше.

За десять хвилин вісімнадцята. У кнайпі «Купідон» навіть не пахне презентацією. За столиком — самотній директор «Кальварії» Петро Мацкевич. Біля нього, як на похоронах, стоять бутербродики на чарочках із горілкою. Піар-директор «Кальварії» Ксеня Сладкевич помітно радіє, коли бачить хоч одну журналістську душу. Затим до клубу влітає Ірванець — привів на київську презентацію якогось люблінського професора. Ірванець до Мацкевича: «Дякую, Петре, за гарно виданого Прохася». Мацкевич: «Будь ласка. Але той, Прохаська цього разу видавали не ми...».

Минулого тижня у столиці Росії українські хокеїсти провели перші офіційні матчі сезону. Київський «Сокіл» під прапорами збірної України з двома поки що «вільними агентами» — захисником Остроушком і воротарем Карпенком — здобув таку необхідну перед стартом нового сезону ігрову практику, причому відразу бойову. Треба ж надолужити прогаяне, коли єдиний професійний клуб держави на початку місяця не мав місця для тренувань на льоду.

Два тижні тому у столиці Фінляндії завершилася десята світова першість. Попри приємні очікування, українська команда у Гельсінкі не порадувала своїх прихильників і здобула лише одну медаль. В останній день змагань до «золота» сенсаційно злетів стрибун у висоту Юрій Кримаренко, піднявши Україну на 17-те місце загального заліку серед 196 країн-учасниць. Але більше п'єдесталів не було. Відтак найгірший виступ нашої збірної в її історії світових першостей не міг не викликати негативну реакцію як серед журналістів, так і серед державних структур. Міністр у справах молоді, сім'ї і спорту Юрій Павленко повідомив навіть, що розпочав службове розслідування такої невдачі. Наразі ж віддуватися за всіх перед представниками преси прийшов державний тренер, віце-президент Федерації легкої атлетики України Валерій Александров.

Донецьк завжди ретельно готується до останньої неділі серпня, коли святкує День шахтаря і День міста. Не одне покоління донеччан звикло, що обов'язковим номером програми має бути футбол — союзна федерація навіть обов'язково стежила, щоб у цей день «Шахтар» грав домашній матч. І можна не зазирати до довідників, щоб переконатися: уболівальники столиці Донбасу, як правило, отримують у подарунок результативну гру своїх улюбленців. І хоча останнім часом уже ніхто навмисно не забезпечує святкову єдність роботяг і спортсменів, не став винятком і останній матч.

У протистоянні володарів Кубка чемпіонів і Кубка УЄФА-2005, на противагу вже доволі усталеним традиціям, цього разу кращими виявилися переможці Суперліги. Хоча ЦСКА, послаблений відсутністю травмованого форварда Олича, був дуже близьким до історичного для російського футболу успіху.

Якщо цінові прогнози у бік підвищення справджуються через два дні, можна сміливо говорити про картельну змову на ринку нафтопродуктів. Лише наприкінці минулого тижня експерти висловлювали припущення, що бензин подорожчає до 4 гривень, а в неділю автозаправки вже рясніли такими цінниками. Весняна криза нас навчила поважати «кермо країни», коли під тиском уряду нафтотрейдери пригальмували накручування цін. Чому ж уряд мовчить тепер? На вересень аграрії забезпечені бензином лише на 50 відсотків, повідомляє Мінагрополітики. Певно, в Кабміні трохи налякані грізними зауваженнями на свою адресу з приводу «ручного управління», яким, мовляв, нічого не вдіяти проти зростання світових цін на нафту. Однак вочевидь існує політичний фактор, який впливає на цінову ситуацію з бензином за цілковитої залежності українського внутрішнього ринку від постачання російської нафти. Отож повторення квітневої картельної змови в Україні можливе у будь-який час. Особливо з огляду на те, що два тижні тому президент РФ Володимир Путін заявив, що вважає несправедливо заниженою нинішню ціну на нафту марки Urals і пропонує урядові розглянути можливість підвищення ціни. До речі, коли матеріал верстався в номер, ЗМІ повідомили, що з 31 жовтня російський мінфін вводить експортне мито на нафту в розмірі 179 доларів за тонну.