Головний державний санітарний лікар Росії Геннадій Онищенко повідомив наприкінці минулого тижня на прес-конференції в Москві, що пташиний грип поширився на шість регіонів Росії: Новосибірськ, Алтай та Омськ у Сибіру та Курган, Челябінськ і Тюмень на Уралі. Вогнища захворювання виявлено також у Казахстані. В Росії вiд захворювання загинуло вже 11 тис. домашньої птиці, а інших 120 тис. змушені були знищити. Онищенко також не виключив можливості захворювання людей цією хворобою, хоча таких випадків наразі не виявлено. Він висловився за заборону мисливства в регіонах поширення хвороби, оскільки мисливці можуть заразитися від диких птахів, які є носіями вірусу. Губернатори окремих регіонів вже запровадили заборону на полювання.

Ігор Бакай може спати спокійно. А коли його хтось зустріне на московських вулицях і спитає: «Михалич, як справи?», він може відповідати: «Не діждетесь». У сенсі — не діждетесь екстрадиції до України. Адже в Білокам'яній про «Ігорька» турбуються. Росіяни вперлися рогом у своє законодавство і кажуть, що Україні Бакая не віддадуть, бо він є їхнім повнокровним співвітчизником. Хороша «відмазка». Тільки навряд чи нею хтось зможе «відмазати» від справи Бакая (точніше — численних справ, заведених в Україні) ті підозри, що Ігор Михайлович має в Москві потужне покровительство.

Суттєве підвищення вартості нафтопродуктів на українському ринку поки що аж ніяк не вплинуло на зростання їхньої якості. Про це, зокрема, свідчать численні скарги споживачів. Офіційні перевірки підтверджують обгрунтованість цих скарг. Щодо цього вже сформовано громадську думку, причому не без допомоги Держспоживстандарту, який раз по раз оприлюднює результати проведених перевірок якості та безпеки бензину на українських АЗС. На ринку нафтопродуктів далеко до благополуччя. Рейди тривають. Фахівці Держспоживстандарту залучають до них працівників державної податкової міліції та державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

На одному із сайтів в інтернеті нещодавно з'явилася вельми цікава інформація щодо відкритого акціонерного товариства «Київський ЦУМ». Фондом державного майна України тут проведено перевірку, яка, окрім усього, виявила, що користуються спорудою універмагу безкоштовно. Отож з цього приводу направлено відповідного листа до прокуратури Києва. Мало не 25 відсотків акцій ЦУМу належать самому Фонду держмайна та двом фірмам — зі Сполучених Штатів Америки та Віргінських островів, ще 22,03 % — товариству з обмеженою відповідальністю «Сігма-Трейд». Останнє відоме багатьом читачам з недавніх публікацій у різних виданнях, де йшлося про події довкола відкритого акціонерного товариства «Дніпрополімермаш». Насамперед у них акцентувалася увага на узурпації влади, штучному банкрутстві підприємства, втраті його науково-технічного потенціалу шляхом махінацій з акціями та інших недобропорядних діях. Тепер, виявляється, у «Сігма-Трейд», власниками якого є сини екс-міністра промисловості України Валерія Мазура, проблеми не лише у Дніпропетровську.
Ще красномовнішу інформацію можна почерпнути на сайті Дніпропетровського розрахунково-вексельного центру: «Емітент облігацій ТОВ «Сігма-Трейд» (Дніпропетровськ) у 2003 році збільшило чисті збитки на 24,8% — до 3,603 млн. грн.». Показово, що хронічно збиткове ТОВ «Сігма-Трейд» примудрилося свого часу придбати акції «Дніпрополімермашу», запевняючи у своїх можливостях вивести підприємство на належний рівень. Наприкінці 2001 року «Сігма...» випустила у бездокументарній формі п'ятирічні облігації з погашенням 5 листопада 2006 року номінальною вартістю 10 тис. грн. на загальну суму 16,5 млн. грн. та щоквартальною виплатою відсотків за ставкою 50% річних. Усі облігації перебувають у власності нерезидентів. Минулого року за ними виплачено 1,492 млн. грн. відсотків. Проте за рік до цього компанія виплатила за ними 6,188 млн. грн. Отож є над чим замислитися...

— Уже стало ритуальним питання щодо оцінки перспектив України після помаранчевої революції. Однак зараз в Україні суттєво зростає невдоволення діяльністю уряду, нової команди, надто швидко минає постреволюційна ейфорія. Наскільки глибоко це помітно з Варшави, і як узагалі ви оцінюєте нинішню ситуацію в нашій державі?
— Надалі зберігається високий кредит довіри до України, породжений революцією. Але нам помітні суперечності між різними гілками української влади — урядом, парламентом, секретаріатом чи РНБО. Помітний дисбаланс щодо прийняття важливих рішень, наприклад свого часу я щотижня запитував у наших експертів, чи український уряд нарешті ухвалив програму діяльності? Саме практична програма нового уряду і є найкращою характеристикою. Водночас необхідно визнати, що проблеми нового уряду зрозумілі: подібне досить часто зустрічається і в Польщі. За демократичної, але дуже різнорідної влади подібна напруженість і внутрішні конфлікти цілком зрозумілі.

Зовсім нещодавно в столиці стався одночасно трагічний і показовий випадок: семирічний хлопчик, cтомлений від постійних побоїв батьків та їх збоченого розуміння батьківського обов’язку, вистрибнув із вікна власної квартири на п'ятому поверсі. Хлопчика, за життя якого тривалий час боролися медики, вилікували. Проте доля продовжує з маленьким Назарієм свою злу і несправедливу гру...

Десять серпневих днів поблизу селища Білики Кобеляцького району тривав збір еколого-патріотичного табору для юнаків і дівчат віком 13—18 років, організований Полтавською станицею Національної скаутської організації України «Пласт». Намети пластунів із п'яти осередків Полтавщини цього разу вгніздилися на мальовничій лісовій галявині неподалік берега тихоплинної Ворскли. Одразу з'ясувалося, що «аборигенами» тієї місцини були досить грізні комахи — оси та джмелі, гнізда яких знаходилися в різних кінцях галявини. Однак, дотримуючись одного з найголовніших принципів пластунського руху — жити у гармонії з природою, гості не стали тривожити чи «виселяти» звідти крилатих «господарів». Навпаки, обгородили згадані гнізда стовпчиками і подбали, щоб ніхто бодай випадково їх не зруйнував. Тож під час таборування між пластунами і комахами не виникало жодних «непорозумінь».

Є люди, від яких віє надзвичайною життєвою енергією, — поруч із ними відчуваєш красу життя. Саме до таких належить наша землячка із славетного Лебединського краю, член Національної спілки письменників — Віра Артамонова. Життєвий шлях Віри Климівни, як багатьох людей покоління 30-х років, був наповнений нелегким дитинством, складною юністю, у яку увірвалася війна... Віра Климівна працювала медсестрою, потім завідувала лікарською дільницею в селі Юрківка на Черкащині, була головним лікарем, завідувачкою міськвідділу охорони здоров'я Олександрії, головним лікарем 2-ї поліклініки Печерського району Києва, працювала в головному управлінні МОЗ України. У цілому 43 роки трудового стажу... Письменницьку діяльність розпочала в 1961 році, друкувалась в республіканських газетах та журналах, має понад 300 публікацій. Окремими виданнями вийшли збірки поезій: «Суцвіття», «Травневий дощ», «Так велить весна», «Непочата вода», «Просто осінь», «Скликаю спогади на віче», «Лицарі і мадонни», «Вітрами знедолена скрипка», «Коли на серці цвіт». Віра Климівна — автор книжок для дітей — «Колючий м'ячик», «Малий», «Сонечко сказало правду», «Повітряний змій».