Тривожні новини про пташиний грип з'являються щодня. На запитання, є пташиний грип в Україні чи нема, поки однозначно відповісти складно, але він уже виявлений в усіх сусідніх країнах. А на минулих вихідних відразу в кількох областях України зафіксована загибель перелітних птахів. Орнітологи разом із вірусологами зараз проводять необхідні дослідження. Тим часом на підході скандал, пов'язаний з неготовністю Ветеринарного департаменту України до епідемії. Бездіяльність чиновників цього відомства, яким керує Петро Вербицький, може дорого коштувати українській економіці: за попередніми підрахунками, збиток від пташиного грипу може становити сотні мільйонів доларів.

Для початку — факт, озвучений генеральним директором МКФ «Молодість» Андрієм Халпахчі. Нічого особливого у ньому немає, але в контексті сучасної кінореальності він виглядає так, наче його «висмикнули» із якогось роману письменника-фантаста. Виявляється, за радянських часів другою за активнiстю наповнення державного бюджету — після виробників горілки та інших високоградусних напоїв — була кіногалузь. Власне, хто пам'ятає ті благословенні роки, — фільми продукувалися сотнями, сеанси у кінотеатрах йшли один за одним, глядацькі зали були заповнені вщерть — погодиться з тим, що так воно, мабуть, і було. Зробити перший крок до такого з усіх боків приємного стану речей вирішив перший «Кіноринок «Молодість», який працює у кінотеатрі «Баттерфляй-Ультрамарин» з 26 по 29 жовтня.

Цього жовтня в Колумбійському університеті відбулись чергові, П'яті «Григоренківські читання», організовані спільно з Фондом Григоренка в рамках Українських студій Гарріманського інституту Колумбійського університету. Учасниками англомовних читань були як етнічні українці, так і американці, які відвідують Українські студії Колумбійського університету або цікавляться українською тематикою. Зустріч зафільмували французькі документалісти. А все почалось з велелюдних Днів пам’яті Петра Григоренка, організованих у 1992 році в Києві і Москві... Дисидентство українського правозахисника Петра Григоренка було особливим. Серед правозахисників 60-х років і пізніше (окрім Сахарова — вченого зі світовим іменем) він мав найвищі звання та посади представника радянського істеблішменту: генерал, професор, начальник кафедри кібернетики Військової академії ім. Фрунзе (Москва)...

Трохи більш ніж за три місяці стартують ХХ зимові Олімпійські ігри. Україна як незалежна держава братиме участь у головному старті чотириріччя вчетверте. За попередні три спроби наші співвітчизники розжилися лише трьома нагородами — по одній кожного гатунку. Минулого разу в американському Солт-Лейк-Сіті «синьо-жовті» взагалі залишилися без нагород, а останнім для нас успіхом стало «срібло» біатлоністки Олени Петрової в японському Нагано у 1998 році.
Уродженка Удмуртії, яка в юності переїхала до Сум, виступала під прапором України на всіх трьох олімпіадах. І саме вона є однією з найбільших наших «медаломістких» надій перед Турином-2006. Про те, як багаторазова призерка чемпіонатів та етапів Кубка світу готується до своїх четвертої Олімпади, Петрова розповіла «Україні молодій».

Якщо білорусів називають бульбашами (хоча картоплю їдять і росіяни, і українці, і поляки, й уся Європа поспіль), то нас, українців, чомусь називають салоїдами (так, ніби англійці не вживають бекон, поляки — смалець, а росіяни не закушують салом). А от мені б хотілося, щоб ми асоціювалися у кулінарному світі з яблуками — райським плодом, тільки не в сенсі гріха, а як найкориснішого, найсмачнішого фрукту. Про його корисність не варто й казати, особливо в наших широтах, де цитрусові й інші екзоти не ростуть, а купувати їх не кожному українцю по кишені, тож доводиться поповнювати вітамінний запас свого організму нашим рідним яблуком.

У вас залишилося пару гривень до зарплати, чи ви на дієті, а може, ви — вегетаріанець, тоді вам стануть у пригоді кілька рецептів страв із овочів. Ці страви не лише заощадять ваш бюджет, урізноманітнять стіл, а й збагатять вітамінний раціон. (Перший пункт цієї тези, звісно, можна взяти під сумнів, бо у наш час уже немає нічого дешевого, крім, хіба що, солі, проте все у цьому світі відносне).
Отже, готуємо кілька сезонних страв, які нічим не поступаються стравам із м'ясом. До того ж ви завжди можете овочевий плов доповнити кількома відвареними сосисками чи кружальцями ковбаски.

Колишня «спайс гьорл», а нині — досить успішна сольна виконавиця з вельми непоганою підбіркою пісень і сексуальним голосом (колись таким, тобто дуже сексуальним, у неї було все — доки кардинально не схудла й не втратила всі свої принади) Джері Холлівел, імовірно, незабаром стане матір'ю. Принаймні саме так стверджує нібито батько її майбутнього первістка, британський сценарист Саша Гервасі. З екс-«перчинкою» Саша познайомився цього літа, і між ними справді спалахнув бурхливий роман.

Якщо Джері Холлівел ще тільки при надії, та й то невідомо, правда це чи чергова «качка», то її колега по співацькому цеху Джамелія вже вдруге стала щасливою мамою. Минулої п'ятниці британська поп-зірка народила дівчинку. Далося це їй нелегко, адже пологи тривали 21 годину! Але головне, що наразі і Джамелія, і її новонароджена донечка (вага при народженні — 3 кілограми 850 грамів) почуваються чудово.

Відомі голлівудські актори Джуд Лоу та Еван Макгрегор планують здійснити мотопробіг дорогами Південної Америки. І маршрут цієї подорожі буде не абиякий, а такий, що повторює шлях молодого Че Гевари в компанії Альберто Гранади. Як відомо, майбутній полум'яний революціонер у 1952 році, будучи ще зовсім молодим, проїхався в компанії приятеля від Аргентини на північ континенту, збагатившись знаннями про життя знедолених латиноамериканців. Уже в ХХІ столітті ця мандрівка стала основою відомого фільму Вальтера Саллеса «Щоденники мотоцикліста». І, мабуть, саме перегляд цієї стрічки підштовхнув Лоу та Макгрегора на тривалий мотоциклетний переїзд. До речі, компанію їм складе Чарлі Бурман, котрий разом із Макгрегором уже мандрував на мотоциклі через Євразію. Було це, нагадаємо, минулого року, і зіркові туристи не без пригод долали територію України.

Жило собі в Німеччині щасливе подружжя: робітник-металург Хайнц-Гюнтер і його дружина-італійка. Разом були і в горі, і в радості, народили двох чудових синів (зараз їм відповідно 25 і 23 роки), відсвяткували «трояндове», «срібне» і ще купу різних весіль, а після 38 років спільного життя раптом розлучилися. Здавалося б, подія хоч не така вже й пересічна (все-таки 38 років витримати одне одного — це, здавалося б, достатньо для того, аби терпіти шлюб і надалі), але все ж не надто особлива. Однак німецький таблоїд «Білд» присвятив їй цілу статтю, оскільки вважає цей випадок вельми неординарним. А все тому, що розлучився Хайнц-Гюнтер зі своєю 58-річною дружиною тільки через те, що чоловік став... жінкою. І тепер дідусь Хайнц уже ніякий не дідусь, і навіть не тато своїм синам, а бабуся Джессіка і, відповідно, друга «мама».