До незаплямованих скандалами і водночас не надто відомих широкому загалу «нашоукраїнців» належить і народний депутат Микола Кульчинський, колишній рухівець, а тепер голова полтавської міської організації НСНУ, член політради партії.
— Хто це сказав, що імідж НСНУ — не позитивний?! — зазначив у коментарі «УМ» Кульчинський. — Знаєте містерію «Великий льох» Тараса Шевченка? Там є слова про те, що будуть народжуватися два Івани, близнята. Один буде за волю боротися, а другий — його антипод — буде «катам помагати». І «регочеться навісна мати (Україна), що обох близнят Іванами звати». Я з української історії знаю, що у нас, образно кажучи, завжди були два Івани. І для мене політична сила Президента була тим Іваном, який уособлює, чи принаймні має уособлювати, все найкраще, що є в українському суспільстві. Тоді це був виклик часу, всі питали, де ж партія Ющенка, ми хочемо в цю партію, хочемо за неї голосувати. Ця сила мала засадничо обстоювати українські інтереси — це їхній обов'язок, працювати над програмою Президента, над шляхом у нормальне, демократичне, наповнене українським змістом майбутнє нашої держави. От, скажімо, в Полтаві Народний рух має 0,67 відсотка — і це при тому, що ми там товклися день і ніч! А в НСНУ — 21 відсоток. Ми наберемо на виборах 25% по всій Україні, от побачите! А те, що НСНУ вийшов не зовсім таким, як хотілося, — це все та ж проблема двох Іванів...
Так, зараз в НСНУ є люди, які ніколи не мали нічого спільного ні з українським патріотизмом, ні з Майданом. Але це не має ніякого значення. Це все тимчасове. І на Полтавщині, скажімо, цього немає, для кожного з нас бути в партії Ющенка — це велика честь, це щастя! Ви мене просто шокуєте, коли кажете, що у партії негативний імідж. Я, звісно, мабуть, по області суджу, але навіть вірити не хочеться, що загалом по Україні ситуація протилежна.
А негативний імідж окремих людей не треба переносити на всю партію. Партія — це складний організм. Там є всякі люди. І в тому числі далекі від ідеалів Майдану. Однак ці люди почали масово з партії тікати, коли побачили, що для них є місце і в Соцпартії, яка до себе всіх «колишніх» бере, і в Народній партії Литвина. Зрештою, яке суспільство — така влада, такі й партії. Не можна ж бути чернечою сектою. Головне, що «Народний союз...» — це справді живий організм, я це чую, бачу й відчуваю, в тому числі й під час засідань політичної ради. У цьому організмі є розуміння того, що негативне ставлення суспільства до певних постатей переноситься на всю партію. Але водночас, якщо добре подумати: той же Порошенко, Червоненко — вони стільки робили на виборах, невже ж ми це все так просто забудемо?
Демократія — це дуже нелегка справа. Для того, аби вона була, кожному з нас треба постійно себе виховувати. А говорити правду, бути об'єктивним — це завжди нелегко...