Тимчасова парламентська комісія зі встановлення участі Бориса Березовського у фінансуванні виборчої кампанії кандидата в президенти України Віктора Ющенка продовжить свою роботу в складних умовах. Ключова причина — ідеологічна та політична розбіжність у поглядах. Головою цієї комісії є комуніст Юрій Соломатін, а його заступниками — рухівець Михайло Поживанов та есдек Ігор Шурма. Саме ця трійця нещодавно літала в Лондон, щоб порозмовляти там із Березовським. І всі вони по-різному трактують слова БАБа.

Так влаштована сучасна мода, що в ній далеко не останню роль відіграє те, що на твоїй блузці чи футболці намальовано. Вінні-Пухів і П'ятачків від Анісімова відносили, Петрика П'яточкіна і Козаків від Оксани Караванської також, леза від Залевського і Малевич від Анісімова були, третє око від Андре Тана благополучно пережили. Що нас чекає наступної весни і літа? Олексій Залевський весь сезон пропонує пам'ятати про їхню «круглу дату» — 11 років заснування марки, тому на спортивних речах нашиває дві одинички, а на футболках і регланах — смішного янгола. Натхненням для колекції «Еволюція хлопчачої уяви» Марії і Руслана Костельних зі Львова послужили дитячі малюнки їхнього Данилка, дитяча графіка доречно прийшлася на серйозні шкіряні спідниці, пом'якшила і демократизувала шкіряні курточки, ділові костюми, малюнок продиктував легковажніший силует і більш молодіжні форми, рибки і котики перемістилися на трикотажні шалики. Ірині Каравай настрій навіяли екзотичні острови, от вона й вишила рибки, ананаси на своїх стьоганих курточках, піджаках, кофтах, спідницях, а Олесю Теліженко вразила фотографія звичайної української дівчини початку ХХ століття, знайдена в архівах музею Івана Гончара, вона й помістила її на свої етнічні блузи, піджаки, куртки. Ольга Лосєва зобразила на футболці те, що на цьому місці під шкірою — серце, легені, кровоносні судини. Тетяна Земськова й Олена Ворожбит робили свої весну-літо під подвійним гаслом — «Часи міняються, і ми разом з ними» і «О часи, о звичаї», ці ж вислови латиною пустили по подолах спідниць і вздовж брюк. Олена Голець для DolceDonna на всіх речах вишила взір, який у текстильників називається «огірок» або ж «перець».
Принти й малюнки на одязі — це така собі гра в розпізнавальні знаки, сигнальні вогні сучасної моди, а демократичні правила в цій грі дозволяють будь-який дорогий для тебе фетиш, чи оберіг, чи прикольний малюнок, фотографію, карикатуру перенести на свій одяг. Пригадуєте, Сніжана Нєх минулого року робила казкові шкіряні сумочки з ніжними картинами Жені Гапчинської, а Ольга Герасим'юк скористалася ідеєю і на свою сумку приладнала портрет улюбленої бабусі. Бо модно — це все, що ти вмієш носити із переконливим виглядом, а не те, що тобі нав'язали поблажливі консультантки в бутіку.

Чемпіонат вітчизняної суперліги потроху набирає хід. Учора свої перші матчі провели «Кривбасбаскет» і БК «Київ». Запізнілий старт найкращої команди країни минулого сезону був пов'язаний із затяжною підготовкою «беків» до нового сезону, про що головний тренер киян Ренато Паскуале позавчора розповів журналістам на прес-конференції. Взагалі настрій італійського фахівця був далеко не оптимістичний, і про свої сумніви він заявив уже в перших фразах.

Позавчора відбулися останні матчі відбіркового циклу молодіжного чемпіонату Європи 2006 року (U-21), лише словацькі та російські футболісти зустрічалися у середу. Утім матч останніх уже не мав великого значення, бо команді Андрія Чернишова, аби втратити друге місце в групі 3, потрібно було програти з різницею у п'ять і більше м'ячів. Отже, після вівторка фактично вже були відомі всі 16 команд, які забезпечили собі місця у «плей-оф», — переможці груп та колективи, що посіли другі місця (серед них — збірна України).

У Запоріжжі завершився чемпіонат України зі спортивної гімнастики. Як і прогнозувала «УМ», з першого дня змагань у фаворитах ходили атлети Києва, Херсонської і Луганської областей; успішніше, аніж передбачалося, виступили харків'яни і господарі чемпіонату.

324-та центральна артилерійська база озброєння, яка дислокується за три кілометри від Києва, у селищі Коцюбинське, неодноразово ставала предметом гострих публікацій у пресі. Ні, вибухів на кшталт артемівських чи новобогданівських тут жодного разу не лунало, але ж хто може бути застрахований від недбальства військових? Тим більше коли під боком столиця.
Але відучора з цією загрозою покінчено раз i назавжди.

Політичною силою, з якою колишній державний секретар Олександр Зінченко планує увійти до Блоку Юлії Тимошенко, є Партія патріотичних сил України. Це маловідоме утворення існує на політичній мапі України всього півроку, з 25 березня. Саме цього дня ППСУ отримала реєстрацію в Мін'юсті. А заодно — право брати участь у наступних виборах. Хоча невідомо, чи непомітні «патріотичні сили» скористалися б цією нагодою, якби не розкручене прізвище Зінченка — людини, яка пішла з секретаріату Президента, причому так гримнула дверима, що від «штукатурки» все ще не можуть обтруситися Порошенко «сотоваріщі». «УМ» вирішила з'ясувати, що ховається за брендом ППСУ.

Про те, що промисловi пiдприємства треба виносити iз центру мiста, останнiм часом говорять усi — просто зволiкати вже нiкуди. Земля у Києвi на вагу золота, то й залишати дорогоцiннi гектари пiд димучими трубами якось не по-господарськи... «У жоднiй європейськiй столицi свiту в центрi мiста промислових зон немає, це очевидно, — заявив голова секретаріату Президента Олег Рибачук. — І тут не треба бути особливим туристом чи займатися євроiнтеграцiєю. Було проанонсовано, що i в Києвi буде те ж саме». Позитив у деiндустрiалiзацiї мiста вбачає i спiкер парламенту Володимир Литвин. Тому немає нiчого дивного у тому, що деякi проекти, представленi в суботу на розгляд Президента, Прем’єра та Голови Верховної Ради i столичного керiвництва, передбачали забудову територiї, яку сьогоднi займають фабрики й заводи.
Одна з пропозицiй стосується реконструкцiї кварталу, обмеженого проспектом Перемоги, вулицями Чорновола, Павлiвською, Золотоустiвською та Жилянського. Як розповiв «УМ» архiтектор Олександр Русiн, якщо проект погодять на мiстобудiвнiй радi, на мiсцi тютюнової фабрики може з'явитися багатофункцiональний комплекс, офiсний центр та сучаснi житловi будинки, а замiсть хлiбобулочного комбiнату виросте житловий квартал.

Гострі австріяцькі шпилі, вузенькі, мощені бруківкою вулиці, за 30 кілометрів — гори. Чернівці, на відміну від, наприклад, Львова, не нагадують прекрасну мушлю, яку давно залишив молюск. Це місто органічне. Тут і досі живуть гуцули, що спілкуються автентичною мовою, якій хтозна-скільки років. Тут єврей, який хоче тобі продати домашній сир, так щебече — хоч записуй на диктофон. Серед білих будиночків під черепицею можна побачити німецькі червоні капелюшки, почути польську мову, а по хліб місцеві взагалі їздять у Румунію.
9 жовтня Чернівці святкували День мiста. «Їхала вулицями, святковими, одягненими, вимитими. Вперше слухала свій диск. Я... плакала». Марія Миколайчук, народна артистка України, записала в Чернівцях свій другий диск народних пісень «Буковино» (перший називався «Прощаюсь, ангеле, з тобою», 2001, присвячений чоловікові, акторові Івану Миколайчуку).
На презентації в БК творчої молоді «Автограф» у тісняві ще можна було вдихнути, але видихнути — ніяк. Артистка, незважаючи на свої 64, виглядає фантастично. Проте, запевняє «УМ», ніколи не відвідує ні косметичних салонів, ні лікарів-«пластиків». «Моя зовнішність — це стан душі», — запевняє «УМ» Марія Євгенівна, коли ми ховаємося від гамору в кімнату для репетицій, між барабанних установок і гітар.