Ремонт вулиці Банкової, а відповідно, й остаточне рішення щодо доступу «простих смертних» під стіни секретаріату Президента затягується. Керівник Державного управління справами Ігор Тарасюк каже, що крапку в цій справі буде поставлено до початку зими. «Будівельний ордер у нас є, він виділений Київською міською радою до 1 грудня цього року... І ми повинні або продовжити цей ордер для подальших будівельних робіт, або сказати, що площа [перед СП] прийнята в експлуатацію...», — зазначив Тарасюк в інтерв'ю «5-му каналу». Він зауважив, що під час ремонту були повністю перекладені всі комунікації — «телефонні, енергетичні, опалювальні, які потрібні, аби все працювало, і зараз вони проходять випробування».

У понеділок таки було сформовано новий уряд. Це вберегло Польщу від оголошення дострокових парламентських вибрів, — наші сусіди стояли на краю політичної кризи, адже коаліціянти — партії-переможниці жовтневих виборів «Право і справедливість» та «Громадянська платформа» — довго не могли домовитися про формування уряду. Дострокові вибори могли принести дуже гіркі політичні наслідки, а не суто технологічні труднощі. Явка польського суспільства на останніх парламентських виборах і так була рекордно низькою, тож після дострокових, до того ж пов'язаних iз певним політичним авантюризмом «Права і справедливості», польський електорат радше всього зігнорував би позачергові парламентські перегони.

Рада Безпеки ООН позавчора одноголосно прийняла резолюцію з вимогою до Сирії співпрацювати в розслідуванні вбивства колишнього прем'єр-міністра Лівану Рафіка Харірі, яке проводить ООН. Одноголосне ухвалення резолюції стало можливим завдяки тому, що США і Франція погодилися виключити з тексту документа абзац про можливість запровадження проти Сирії економічних санкцій, з яким не погоджувалися два члени Радбезу — Росія та Китай. Цю погрозу замінили розпливчастим попередженням, що РБ ООН вдасться до подальших кроків, якщо офіційний Дамаск до 15 грудня не виконуватиме вимоги цієї резолюції.

Щонайменше 20 осіб загинули та 45 отримали поранення у результаті вибуху машини в портовій Басрі, яка є другим за кількістю населення містом Іраку. Терористичний акт стався позавчора о 20.30 за місцевим часом у людному торговому районі міста. На момент вибуху місцеві ресторани були заповнені людьми, які святкували одну з останніх ночей Рамадану. Замах планувався проти місцевої поліції, оскільки вибухівку було детоновано в момент, коли поруч проїздили дві машини поліцейського патруля. Серед жертв теракту — шестеро поліцейських, решта — цивільні особи, повідомляє «Франс Пресс».

Звичайно, це чистої води кон'юнктура: пародія на всесвітньо відомий роман, який уже побив усі реальні і нереальні рекорди з продажу. Забезпечити увагу до власної книжки та ще й за допомогою такої відомої людини, як Леонардо Да Вінчі, — кращого маркетингового ходу й не вигадаєш. Не знаю, як відповідали — і чи відповідали взагалі — на ці кпини брат і сестра Литвинови, але дорікати їм не доводиться. Не вони перші, не вони останні. До того ж письменники до об'єкта свого професійного інтересу поставилися з величезною любов'ю і щирим захопленням. А з такою симпатією, як на мене, можна братися за іронічне переосмислення найвизначнішого шедевра.

Як пише офіційний сайт голлівудської картини «Гроші на двох» (режисер Д. Дж. Карузо), сценарист фільму Ден Джилрой («Конвоїри», «Втікач») давно хотів написати історію про спорт, а щоб вона не була гумово-штучною, взяв факти з життя. Реальний баскетболіст Брендон Лінк із команди UNLV, який, пошкодивши коліно, почав працювати на телефоні, а тоді відкрив у собі здібності прогнозиста і зробив фантастичну кар'єру в нью-йоркській консалтинговій фірмі, став прототипом головного героя драми «Гроші на двох» футболіста Брендона Лейна (Метью МакКонах'ю).

У трьох найбільших містах Чернігівщини не протовпитися від театрів та театралів. Відразу трьома театральними фестивалями в Чернігові, Ніжині та Прилуках позначився кінець жовтня.
Першим стартував 20 жовтня в обласному центрі XVI міжнародний фестиваль «Слов’янські театральні зустрічі», приурочений до 80-річчя Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка.

Публікація в «УМ» від 21 вересня «Пісня в штрафмайданчику» розставила чимало крапок над «і» у питанні нецільового використання головної критої спортивної арени України. Нагадаємо, що наприкінці того матеріалу питання було звернене вже не до «ворога» баскетболістів і хокеїстів — директора Палацу спорту Віктора Ткаченка, а до заступника голови Фонду держмайна Олександра Капцова та керівника Держкомспорту Валерія Борзова, які в 1992 році віддали цю споруду за «смішні гроші». Громадськість запитує, хто винен? Свого часу віце-прем'єр (тоді ще) Микола Томенко повідомляв «УМ», що домагатиметься відновлення справедливості, тобто повернення Палацу в спортивне лоно, через суди; вивчало «прихватизаційні» документи і профільне Міністерство. У багатьох склалося враження, що розв'язання проблеми полягає у передачі Палацу спорту в державне управління, тим більше що реприватизаційні настрої у суспільстві вельми популярні (хоча Палац спорту лише орендують). А тут ще й нове загострення: при тому, що під дахом головної критої арени тривають виставки й концерти, Федерація хокею Білорусі погрожує виключити київський «Сокіл» зі свого чемпіонату, якщо українська команда не проводитиме домашні матчі в Палаці спорту... Відтак «УМ» звернулася до директора ЗАТ «Палац спорту» Віктора Ткаченка насамперед із наміром «постояти за хокей», а ще — з'ясувати до кінця стан справ у «бухгалтерії» орендарів.