Свого часу, обговорюючи пенсії по 14—16 тисяч гривень, які отримував дехто із колишніх високопосадовців, тоді як більшість «простих» пенсіонерів ледве зводила кінці з кінцями, парламентарії дуже обурювалися. І в перших рядах борців за «обрізання» несправедливо великих, на їхню думку, доходів і без того небідних чиновників стояли фракції лівого спрямування. Що, в принципі, природно. Однак учора більшість народних обранців, включно з комуністами, забули про свої попередні переконання, затято відстоюючи наявність космічно великих пенсій. І як ви вже, мабуть, здогадалися, колишньому інженеру або вчительці з 40-річним стажем розраховувати на пенсію в розмірі 10 тисяч гривень не варто.

Кажуть, окремі чиновники досить своєрідно привчають своїх дітей до класики. Зокрема, коли неслухи влізуть у шкоду, не позбавляють їх солодкого і не ставлять у куток, а тільки кажуть оту відому літературну фразу: «До нас їде ревізор!» Не повірите, але ефект перевершує всі сподівання. Бо діти у цих сім'ях «з подачі» дорослих уже змалку бояться отого ревізора більше, ніж Змія-Горинича, Бабу Ягу та «бабая», разом узятих.
Зрозуміло, подібне хатнє «виховання» практикують далеко не всі керівники. А тільки ті столоначальники, які до державної кишені лізуть, ніби до власної, і бюджетні кошти використовують, скажімо так, не зовсім ефективно. Тому й не дивно, що подібних порушників фінансової дисципліни в холодний піт кидає вже тільки при згадці про працівників контрольно-ревізійної служби. У цьому переконаний і начальник КРУ в Донецькій області Ігор Балик.

Рада молодих підприємців України продовжує переконувати тих, хто зовсім недавно вирішив розпочати свій бізнес, що для них кредити в нашій країні — річ цілком доступна. У рамках виставки «ГрошіЕКСПО 2005», яка пройде 10-13 листопада у Виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза», 11 листопада відбудеться День мікрокредитування.

У серпні Алчевськ відвідав Президент України, і серед іншого почув від міського керівництва слiзну розповідь про те, що навіть героям-металургам ніде помитися, бо немає в міста коштів на забезпечення найпростіших комунальних потреб городян. Однак, виявляється, дещо місцеві керманичі таки можуть зробити й без допомоги Центру. Наприклад, днями було оголошено, що вже в березні наступного року в Алчевську почне працювати завод з очищення так званих поверхневих вод.

Без води у помешканнях потерпають жителi міста нафтовиків Борислава. В окремих районах вже більше півроку люди марно відкривають у квартирах крани з надією побачити воду.

Розбурханий вулик нагадує нині відкрите акціонерне товариство «Черкаське хімволокно». Причиною такого неспокою стала звістка про зупинку одного з цехів підприємства. Це й вивело трудовий колектив на акцію протесту. Під стінами підприємства люди обурювалися такою сумною перспективою підприємства з 40-річною історією, висловлювали незадоволення низькими заробітками й постійною затримкою з їх виплатою. Вони впевнені, що закриття одного цеху — це дзвіночок про закриття усього Черкаського хімволокна, відомого раніше на увесь Союз, а це значить, що на вулиці без засобів для існування опиниться колектив із 3572 працівників.

На відміну від більшості регіонів України, в яких демографічні показники підтверджують невеселі прогнози щодо скорочення кількості населення, на Івано-Франківщині впродовж чотирьох останніх років, навпаки, спостерігається зростання народжуваності та уповільнення темпів смертності. Приміром, торік на світ Божий з'явилося 15046 прикарпатців, що на 875 немовлят більше, ніж у попередньому році. Водночас за межу вічності за цей же період відійшло майже на 600 осіб менше, ніж у 2003 році.

Продукцію Харківської бісквітної фабрики, добре знану на теренах колишнього СРСР (згадайте хоча б славнозвісний харківський торт), сьогодні купують не лише українці: третина її йде на експорт до Росії, Вірменії, Молдови, Литви, Ізраїлю, Канади, США, Німеччини, Чехії, Об'єднаних Арабських Еміратів і ще цілої низки країн. Український зефір і мармелад дуже люблять в Європі, Америка із задоволенням купує продукти для діабетиків (зокрема, цукерки на фруктозі) та звичайне зоологічне печиво, Канаді припали до душі вафлі й карамель. «Воно й не дивно, — стверджують працівники фабрики. — Ми використовуємо тільки натуральні високоякісні інгредієнти. Скажімо, ароматні бісквіти півроку залишаються свіжими завдяки натуральним консервантам: спирту і герметичній упаковці. А за кордоном уже давно перейшли на замінники та штучні добавки, які дешевші за ціною, але зовсім інші на смак».

Весняною, різнобарвною, легкою — і водночас напрочуд «спокійною» та елегантною. Саме такою буде мода сезону весна-літо/2006 у варіанті португальських дизайнерів. Одягнувши вишукану сукню від модельєрки Фатіми Лопес, навіть найпростіше хлопчакувате дівча перетвориться на розкішну жінку: великі вирізи, «важкі» й дорогі тканини, «глибокі» кольори і на противагу — сміливі купальники та парео й пляжні сукенки ніжних пастельних відтінків. Так і хочеться потрапити в бутік Фатіми з чималенькою сумою грошей у кишені!

Раніше — поп-короля, мультимільйонера й улюбленця мільйонів, а тепер — насамперед нещасного й затурканого постійними проблемами чоловіка, Майкла Джексона (а йдеться саме про нього) буквально переслідують неприємності. Навіть після того, як американська Феміда зняла зі знаменитого співака звинувачення в розбещенні неповнолітніх (нагадаємо, Джексон потрапив до суду за підозрою в надмірній «любові» до хлопчиків), життя зірки не налагодилося. Мало того, що Майкл збанкрутував, так йому довелося ще й переїхати за межі США, позаяк там на нього дивляться майже вороже. Спершу після завершення судових слухань Джексон переїхав до Бахрейну, і, треба сказати, непогано влаштувався: купив собі дві величезні вілли на штучному острові неподалік від природного острова Аль-Мухаррак і відтепер має посвiдку на проживання в цій країні. А ще «в активі» Джексона є знамените каліфорнійське ранчо Neverland, яке він уже давно збирався продати. Але, на свою біду, дещо цю справу затягнув, тож тепер до всіх інших неприємностей додався ще й ризик... страйку.