Наталка Могилевська і Андрій Кузьменко на «Інтері», Тіна Кароль і Андрій Кравчук, Олександр Пономарьов на «1+1», Сашко Положинський і Джон Кувалдін на М1, зірки на телебаченні — звична справа, «ящик» експлуатує їх впізнавані обличчя, вони експлуатують безмежні можливості електронних ЗМІ. Чесний бартер. На Першому національному теж є свій проект із співачкою в ролі телеведучої — «Вітаємо вас із Оксаною Пекун». Щодня в будні вона читає листи, вітає іменинників, ювілярів, виконує музичні бажання, і так три роки поспіль.

У шкільні роки Ярослав захопився нетиповим для гуцулів хобі — фокусами. Він годинами просиджував над книгами про видатних ілюзіоністів світу, зокрема братів Кіо, і завзято штудіював самовчитель для клубних фокусників. Вочевидь, мав дар до магічних маніпуляцій, бо в 14-річному віці на шкільних концертах тримав публіку в напрузі по 30—40 хвилин. Однак у дорослому житті сільському юнакові треба було братися за приземленішу справу. Щоправда, в 1986 році він ще мав намір подивувати земляків кавунами та динями, вирощеними в рідному селі Чорний Потік, розташованому на північній окраїні Українських Карпат, на висоті 450—750 метрів над рівнем моря. Однак такий фокус не вдався.

З Анатолієм Кінахом ми зустрілися в понеділок на його «запасному командному пункті» (так Анатолій Кирилович називає свій скромний кабінет на другому поверсі секретаріату Президента на Банковій, при тому що головний офіс секретаря Ради нацбезпеки й оборони розташовий на вулиці Каменєва). Закінчувався останній день різдвяних свят, але «ввідне» запитання — як секретар РНБО провів Новий рік і наступні «канікули» — пан Кінах фактично проігнорував. «Працював», — така лаконічна відповідь зайвий раз засвідчила його імідж людини скупої на емоцiї. Говорили про роботу, передусім — про результати «газової війни», енергетичну безпеку України та виклики парламентських виборів. Відставка уряду, яка грунтувалася також на цій темі, сталася вже наступного дня, але навряд чи вона суттєво змінила б акценти секретаря Ради безпеки.

Наприкінці 1980-х рок-опера «Біла ворона» для України стала гімном Незалежності. І неважливо, що російськомовний текст Юрія Рибчинського, покладений на музику Геннадієм Татарченком, на просторах тодішнього СРСР пролунав спершу у виконанні грузинки Тамари Гвердцителі, росіянина Олександра Малініна та ін. Для нас цей справді геніальний твір асоціювався насамперед із блискучою грою Наталі Сумської та Анатолія Хостікоєва, які втілили образи Жанни д'Арк та її коханого Жюльєна під талановитим керівництвом Сергія Данченка.

Під дахом старенької столичної ковзанки «Авангард», де нині проводить більшість своїх матчів київський «Сокіл», висять светри видатних українських хокеїстів — Шундрова, Степанищева, Ширяєва, Житника, Христича. Поки що поповнення колекції не передбачається, але, очевидно, першим кандидатом на місце у своєрідному залі слави столичної команди є її багаторічний капітан Василь Бобровников. Своєю відданістю клубові, технікою й нестандартністю мислення на майданчику, що відзначають прискіпливі вболівальники, 17-й номер «Сокола» таке право заслужив.

Невеселим виявився початок нового року для двічі «оскароносної» кінозірки Хіларі Свонк. Днями актриса таки розійшлася зі своїм чоловіком і колегою по акторському цеху Чадом Лоу. Подружжя прожило у шлюбі понад 8 років, протягом семи з яких не давало ні пресі, ні родичам-друзям жодних підстав сумніватися в тому, що це — справжнє кохання, яке — назавжди. Однак улітку минулого року між Хіларі й Чадом виникли деякі непорозуміння.

Анджеліна Джолі у США — просто культова фігура. А роман із іншим кумиром молодi, Бредом Пiттом, тільки додав Джолі балів в очах прихильникiв. І тепер уже подвійна кількість фанів ревно стежать за кожним кроком Енджі та її вже майже офіційного чоловіка. Не дивно, що ледве не щодня десь у пресі виникає новина про вагітність актриси.

Насправді для щастя треба небагато. Іноді достатньо не почуватися самотнім і знати, що всі твої близькі здорові. Та, мабуть, нам із вами часто бракує навіть цієї крихти. Інакше навряд чи виявилося б, що найбільш нещасні люди у світі мешкають у Зімбабве і... в Україні.

Шелленберг:

— Штірліц, терміново зв'яжіть мене з Мюллером!

— Мюллер у Гіммлера.

— Ну тоді зв'яжіть мене самi! Противний!

«Ніколи не кажи ніколи» — згадався сучасний афоризм одразу після матчу БК «Київ» проти «Німбурка» в Кубку Європи. Краща команда країни минулого сезону, здавалося, впевнено контролювала хід поєдинку з чемпіоном Чехії, і глядачі біля телевізорів навіть почали потроху нудьгувати через відсутність інтриги. Аж тут в останній чверті матчу десь щось перемкнуло в механізмі команди Ренато Паскуале. Перевага гостей, здобута в другій і третій частинах двобою, почала танути на очах. Італійський наставник української команди не поспішав брати тайм-аут, а його підопічні наче забули, що вони роблять на майданчику.