Спеціальний посланець ООН, 68-річний екс-президент Фінляндії Мартті Ахтісаарі розпочав «човникову дипломатію». Регулярно курсуючи між столицею Сербії — Белградом та столицею Косова — Приштіною, він має за мету виробити компроміс стосовно майбутнього статусу цієї населеної переважно албанцями провінції, яка після закінчення бомбардувань НАТО Югославії у червні 1999 року перебуває під адміністрацією ООН. Водночас напередодні початку важких та, вочевидь, затяжних переговорів парламент Косова уже встиг ускладнити їх майбутній перебіг, прийнявши резолюцію про незалежність провінції.

То була приголомшлива звістка, у голову вона не вкладалася. Григір повісився... Високий, міцний, чубатий, 48-річний і щоб сам, добровільно, пішов із життя? Десь за рік до того знайшли повішеним знаменитого композитора Володимира Івасюка, і майже не виникало сумнівів, що то не було самогубством. Тож і тут миттєво ствердилося: влада розправилася з письменником, який дозволяв собі бути самим собою і чхати хотів на ідеологічні потреби можновладців. Бо ж чого йому вішатися, та ще й одразу після присудження премії імені Лесі Українки?

Здається, сама доля звела разом два підприємства — словацький концерн Martimex та 732-й завод Міноборони України, що розташований у Вінниці. Коли конверсія примусила західних виробників шукати нову нішу на ринку, вони в першу чергу скористалися зв’язками, напрацьованими в «оборонці» за радянських часів. Упродовж двох останніх років 732-й завод потерпав через відсутність замовлень, тому пропозиція українсько-литовського СП «Агроліта» та фірми Martimex Alfa (вона входить до концерну) розпочати спільну роботу була для нього справжньою знахідкою.

Різного ступеня «незалежності» гірничі профспілки шантажують сьогодні уряд майбутніми страйками. Вимога одна: зректися планів приватизації шахт, а натомість збільшите їхнє державне фінансування. Аргументують свою позицію тим, що, мовляв, вугільна галузь не може працювати прибутково, а тому без бюджетних дотацій їй не обійтися. Досвід приватизованих копалень із запасами коксівного вугілля дещо підірвав залізобетонну міць такої логіки. Але її прибічники не здаються: кокс — це ж вихід на метал, а метал є товаром експортним, надприбутковим...

Як і прогнозувала «УМ» 29 листопада, Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Регіонпромсервіс», тим самим заборонивши будь-кому заважати киянам в господарюванні на шлакових відвалах, які належать запорізькому ВАТ «Дніпроспецсталь». Судовим вердиктом невдоволені обидві сторони процесу.

Президент дав доручення розробити державні цільові програми із захисту прав споживачів. Про те, що це означає для нас із вами, говорили на засіданні прес-клубу «Якість», який почав працювати на базі Департаменту у справах захисту споживачів у Києві. Адже часто-густо пересічний покупець навіть не знає, куди йому звертатися по захист від недоброякісних послуг. Проте справа навіть не в цьому, тому що захист, як і агресія, вимагає витрат. А у більшості випадків ніхто або майже ніхто не бажає дарма витрачати свою енергію на безнадійні проекти. Так от, можна вважати, що згаданий департамент взявся за подібні проекти, причому розгорнув їх відразу в кількох секторах. Ідеться про житлово-комунальний сектор, муніципальний транспорт, дрібнооптові ринки, рекламні послуги, автозаправні станції — саме тут найчастіше обдурюють нашого брата.

Під прапори ОУН-УПА всі ставали з єдиною метою — здобути незалежну Україну, але кожен умирав за неї по-своєму, здебільшого — під псевдонімом, який приховував від розправи родину. Їхні могили або зрівнювали з землею, або заростали чагарниками за часів правління переможців. Після розпаду СРСР про них згадали, але ненадовго.

У нашій дивній незалежній державі дотепер — на догоду істеричним онукам Леніна—Сталіна — ганьбляться імена десятків тисяч патріотів, котрі хотіли бачити Україну вільною ще в середині ХХ століття. Органи державної влади зверху донизу не виявляють ніякого інтересу до зусиль суттєво здрібнілих рядів вітчизняних «меморіалівців», які з останніх сил шукають місця загублених поховань, аби віддати християнські почесті загиблим чи розстріляним, переважно молодого віку, українським повстанцям. Увесь тягар цієї фізично важкої і психічно напруженої роботи на Івано-Франківщині в останні роки ліг винятково на плечі кількох людей уже далеко не молодого віку.
Чому так сталося і чи варто й далі рити землю задля не завжди результативних пошуків черепів та кісток часто безіменних героїв чи безневинно замучених земляків? Про це — розмова з головою Івано-Франківського обласного товариства «Меморіал», директором Музею визвольних змагань Прикарпатського краю Степаном Каспруком.

Чи діє на вас реклама на кшталт «Допоможіть безпритульним дітям!»? Чи хочеться вам покинути курити від заклику «Нікотин — це шкідливо!»? Отож-бо й воно. А чи подіє на вас реклама американского фонду допомоги голодним сомалійським дітям: «Ми не просимо у вас грошей. Ви не любите цього. Ми тільки просимо у вас коробки з-під взуття. Нам не вистачає трун, щоб хоронити наших дітей». Таке не може не зачепити! Це називається просто — креатив. І йому тільки починають навчатися українські рекламісти. Благо, крига скресла: у Києві днями відбувся перший національний фестиваль соціальної реклами, який засвідчив: є у нашій державі світлі голови та небайдужі люди. Близько 650 робіт представили як досвідчені рекламісти, так i початківці — було на що подивитися. Усе це дійство відбувалося під патронатом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, за підтримки Спілки рекламістів України та провідних рекламних агентств.

Iснуюча система фізичного виховання повністю себе дискредитувала і збанкрутіла. Частина випускників ВНЗ настільки погано фізично підготовлена, що їм сміливо можна видавати посвідчення інвалідів ІІІ групи, адже рівень працездатності у них належить до І або ІІ групи (РФС), який визначають або за допомогою тестів Купера, або методом експрес-оцінки по Апанасенко.

Найкраща британська співачка (що підтверджено відповідною грамотою), соул-діва й володарка чоловічих сердець Об'єднаного Королівства Джоселін Ів Стокер, а на сцені — просто Джосс Стоун — таки розійшлася зі своїм хлопцем і водночас продюсером Бо Дозьєром. Навколо цього розриву одразу з'явилося чимало пліток, адже британці, якi свою молоду зірочку дуже люблять і з цікавістю стежать не лише за її творчістю, а й особистим життям, добре пам'ятають скандал річної давності. Тоді одежний бренд Gap (до речі, американський), обличчям якого Джосс є вже другий сезон поспіль, ледве не розірвав із нею контракт. Компанії, яка загалом була дуже задоволена співпрацею з 17-річною співачкою, дуже не подобалося те, що неповнолітня Стоун живе разом зі своїм продюсером. Мовляв, такий «розпусний» спосіб життя не сприятиме довірі покупців до бренду. Дурниця, якщо подумати, адже одяг від Gap складно назвати продукцією для солідних матрон, які могли б перейнятися моральним обличчям Джосс.