У Львові мешканці будинку на вулиці Головацького, 38 серед ночі були налякані незрозумілим шумом. Як з'ясувалося, тріщав сам будинок, а згодом по стінах поповзли і тріщини. За словами керівника прес-центру Головного управління МінНС у Львівській області Павла Василенка, більшість мешканців квартир не змогли самостійно вийти зі своїх помешкань, оскільки тріщини в стінах призвели до перекосів вхідних дверей.

Ой! Ти чого? Диви який, припхався в моє серце, дозволу не спитав, ще й тупцяєш там нахабнючо, струшуєш болото з тракторної підошви, смітиш обгортками з презервативів, не пускаєш нікого... пусти хоч Вову. Вова хороший. Не хочеш? А Валеру пустиш? Он, якими очима дивиться — ні? Хто, хто? «Хто Ти є, Ти взяв все моє життя, Ти випив мою кров, п'яним впав». Ти монополіст? Угу, а ще «у Тобі так багато сторін, яких я не розуміла»: Ти — мій ранішній сон, вдих і видих (але не зітхання!), довга дорога додому, мої записи на нудних прес-конференціях, Ти — бульбашки джакузі і заморожена королівська креветка, «і очі Твої — то моя небезпека, і ті ж самі очі — то щастя моє»!

Сьогодні в Києві має розпочатися засідання підкомісії, спеціально створеної у рамках міждержавної комісії Ющенко-Путін для обговорення всіх питань, пов'язаних із перебуванням в Україні Чорноморського флоту РФ. Головним питанням будуть не стільки маяки, ситуація навколо яких вже наблизилася до точки кипіння, як підвищення орендної плати для Росії за перебування її флоту на українській території. Рішення розрахувати оренду для ЧФ за сучасними стандартами було прийняте ще на минулому тижні на засіданні Ради нацбезпеки та оборони України.

Настрій Юрія Єханурова під час проведення наради з адміністративно-господарським активом області та прес-конференції засвідчував, що поїздкою по Івано-Франківщині минулої суботи Прем'єр, вочевидь, задоволений. Йому сподобалося, що тут «не чув скигління, а бачив людей, які хочуть роботи, шукають її і знаходять». Глава уряду навіть назвав Івано-Франківськ символічною газонафтовою столицею України, зважаючи на історичні заслуги прикарпатців у розвитку галузі та підготовці висококласних кадрів у місцевому Національному університеті нафти і газу.

Голову Донецької облдержадміністрації Вадима Чупруна за рік перебування на цій посаді «звільняли» часто. А знову подібні чутки почали поширюватися напередодні приїзду в Донецьк одного з помітних членів «Народного союзу «Наша Україна» Петра Порошенка. Мовляв, до нас їде новий «губернатор», який очолить область після «підказки» тутешніх «помаранчевих» главі держави.

Бердянськ, який є морськими воротами Азовського моря, зацікавив Євробанк реконструкції та розвитку, а начальник порту, їхній «вартовий-ключник», несподівано потрапив в опалу. В Україні тільки й балачок, що про нову хвилю морозів. А в Бердянську є й приємне «відновлення»: повернувся на посаду начальник порту Володимир Пікінер. Не зрозуміло тільки, чому міністерство змарнувало майже п'ять місяців на роздуми, перш ніж прийняти таке рішення.

Чутки навколо столичного бюджету завжди були болючою темою для депутатів Київради. Тим паче що закиди на їхню адресу нерідко звучать із вуст «старших братів» за рангом, які посідають парламентські крісла. Крім того, виявилося, що низка народних депутатів України після припинення каденції нинішнього складу Верховної Ради бачить себе у кріслі столичного голови. Неперевірені факти навколо міського кошторису поширилися, зокрема, після того, як на останній сесії Київради до нього внесли зміни.

До свого театру режисер Дмитро Богомазов ішов довго. І по дорозі встиг переробити купу важливих і резонансних справ. Закінчивши режисерський курс Едуарда Митницького, Богомазов почав свій творчий розгін в очолюваному ж Едуардом Марковичем Театрі драми і комедії на Лівому березі. Його перші вистави не мали нічого спільного з поняттям «проба пера», були самодостатніми і зухвалими — «Чарівниця», «Що завгодно, або Дванадцята ніч», «Трохи вина —2», або 70 обертів»... А потім посипалися запрошення, і Богомазов, як нормальний, жадібний до творчості митець, почав ставити в інших театрах. У Театрі імені Лесі Українки — «Сон у літню ніч» Шекпіра, в Черкаському театрі імені Шевченка — «Отелло», в Одеському імені Василька — вистави «Щастя поруч», «Едіп», «Що їм Гекуба?»... Крім того, Богомазов встигав щорічно фігурувати у «Київській пекторалі», він став представником Авіньйонського фестивалю в Україні, організував фестиваль сучасного театру «Українська театральна платформа». Але мрію про свій театр не полишав ніколи.