Упродовж кількох місяців 23 школам Харківщини повернули втрачені імена Героїв Радянського Союзу. Відповідних рішень місцевих рад чекають ще три навчальних заклади регіону. Якщо і решта депутатів проголосують схвально, в області фактично не залишиться жодного району, де хоча б одна школа не носила ім’я радянського героя.

Уже вдруге за останній рік харківські співробітники СБУ перекрили канал постачання в область небезпечних наркотиків. Як і минулого разу, до рук правоохоронців потрапило угруповання, організоване людьми у міліцейських погонах. Причому наразі йдеться про наркокартель, який працював одразу на три області завдяки посадовим можливостям керівників — один iз них очолював підрозділ з боротьби з незаконним обігом наркотиків у Сумській області, другий — підрозділ Лінійного відділу станції «Полтава–Київська». Обидва організатори носять погони майорів міліції.

Набрати води iз джерела у Саржиному Яру харків’яни з’їжджаються з усіх куточків міста. А приїхавши, не поспішають додому. Оаза живої природи фактично в самісінькому центрі міста вабить зеленню парку і добре облаштованою купальнею. Здавалося, на цей куточок благодаті посеред індустріального залізобетону рука міських чиновників уже точно не підніметься. Але де там! Днями стало відомо, що схили незайманої яруги, засаджені старими деревами, потроху розпродуються мерією під будівництво. Принаймні громадськості стало відомо про передачу в приватну власність щонайменше двох ділянок природної зони.

Закривавлене тіло відомого харківського бізнесмена знайшли в лісосмузі поблизу кiльцевої дороги. Водій покійного повідомив, що сам відвіз його напередодні за місто, бо той побажав залишитися наодинці. Наказ господаря не здивував підлеглого — підприємець любив усамітнитися серед лісової тиші й раніше. Але після того, як бос перестав відповідати на дзвінки і сам не виходив на зв’язок, водій вирішив розвідати ситуацію. Приїхавши на місце, де залишив шефа, він набрав його номер і по дзвінку знайшов тіло покійного. Слухавка, за версією підлеглого, лежала поруч iз понівеченим тілом бізнесмена.

Наприкінці серпня, у День міста, харківський майдан Ірини Бугрімової мав прикрасити пам’ятник на її честь. Проте не сталося — створений скульптором ескіз не сподобався керівникам мерії. У результаті 100–літній ювілей знаменитої землячки, що відзначався цього року, пройшов у її рідному місті непомітно. Але це ніскільки не затьмарило видатних заслуг унікальної жінки, яка до останнього подиху служила цирковому мистецтву і про яку й досі ходять неймовірні легенди.

У справі редактора журналу «Новий стиль» Василя Климентьєва з’явилася тривожна новина. Як повідомив співробітник видання Петро Матвієнко, днями зник чоловік, який проходить у кримінальній драмі свідком. Назвати його ім’я та бодай якісь подробиці журналіст відмовився, посилаючись на таємницю слідства. І водночас підкреслив, що чергове зникнення людини свідчить про «недопрацювання правоохоронних органів».

Переїхавши у 1926 році з Києва до столичного Харкова зі своїм «Березолем», Лесь Курбас особисто собі підписав смертельний вирок. Але після гучного арешту режисера в 1933 році його театр працював і далі, ставши на деякий час одним із найкращих у радянській Україні. Квитки на його вистави розкуповували за місяць, оскільки городяни приходили сім’ями на один і той самий спектакль по кілька разів. Серед палких прихильників «Березолю» була і Ніна Романівна Логвінова — професор кафедри мистецтвознавства Харківського державного університету мистецтв імені І. П. Котляревського, яку творчо–педагогічна доля звела з багатьма курбасівськими театральними зірками. Вона люб’язно погодилася пригадати кілька епізодів із життя легендарної трупи, ностальгія за якою в харківських театральних колах, здається, вже стала спадковою.

Після кількох сіл, що вдалося побачити з вікна потяга, Козача Лопань нагадала осередок справжньої ділової активності. Одразу за пероном, незважаючи на божевільну спеку, кипить будівництво великого магазину.

Почесний голова харківського осередку Народного Руху України Володимир Пасічник прикував себе ланцюгом до каменя, спорудженого на честь проголошення Державного суверенітету Української РСР. До такого радикального кроку чоловіка змусив намір чиновників облдержадміністрації спорудити на місці пам’ятного знаку 22–метровий флагшток до Дня українського прапора. Таке доручення областям дав Президент, але в Харкові з його виконанням явно перестаралися. Принаймні консультація з національними партіями, організована в управлінні внутріш­ньої політики і зв’язків із громадськістю, викликала шквал невдоволення українських активістів. Представники ВО «Свобода», скажімо, повідомили, що влада має намір спорудити багатометрову щоглу, демонтувавши історичний пам’ятний знак.

Львівське приватне підприємство «ПЛ Лізинг» уже до кінця цього тижня вимагає у харківського «Міськелектротрансу» повернути 90 тролейбусів та десять трамваїв, наданих у розстрочку три роки тому, за борги. Як повідомив пресі директор лізингової компанії Юрій Свідзинський, з початку року харків’яни не перерахували власнику перевізної техніки жодної копійки, внаслідок чого розмір недоїмки зріс майже до 49 мільйонів гривень.