Горезвісне будівництво­ дороги через парк імені Горького піднесло громадськості черговий сюрприз. Після того, як активісти «Зеленого фронту» домоглися зняття для перевірки верхнього шару ґрунту, підтвердилася версія харківських старожилів про те, що на цьому місці міг бути цвинтар часів Другої світової війни. Захисники парку забили на сполох після того, як під колесами важкої будівельної техніки почали з’являтися людські останки.

За традицією у християнстві, на 40–й день після смерті поминають померлого — кажуть, саме тоді душа покидає цей світ, щоб полинути, куди їй призначено. 5 липня — 40–й день після смерті незабутнього актора, народного артиста України Леся Сердюка, який помер 26 травня. Ми вирішили пригадати його життя його ж роботами у театрі й кіно, проклавши доріжку спогадів від Харкова, який створив його як актора, й до Києва, який зробив його знаменитим.

У Харкові співробітники обласного управління СБУ затримали з великою партією опію та макової соломки 32річного майора Євгена Бурлакова, який іще місяць тому обіймав посаду начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків управління міліції на Південній залізниці. Звільнили його «за порушення дисципліни та законності».

Хоча конфлікт навколо дороги у харківському парку Горького набув міжнародного розголосу, а Президент Віктор Янукович видав своєму представникові в області за цю ситуацію «жовту картку», болючу проблему все одно не вирішено. Учора стало відомо, що лісоруби знову повернулися в район прорубаної просіки і тепер нищать паркову зону заради розширення майбутньої магістралі. Причому дроворуби запевнили активістів «Зеленого фронту» — рубають усе ще ті дозволені депутатами 503 дерева і нічого більше. Та оскільки із указаною кількістю лісоруби впоралися ще у травні, явно перевищивши законну норму, то наразі йдеться про відверте порушення екологічного законодавства. Відомий харківський політолог Валерій Дудко в телевізійному інтерв’ю учора назвав приголомшливу цифру — не менше 900 дубів та сосен пішло під сокиру в парку з початку прокладання нової траси.

...Назва та адреса Харківського приватного музею міської садиби стійко асоціювалися з двоповерховим маєтком в історичній частині мегаполісу, що має невеликий дворик і дерев’яну лавку під старим каштаном. Давній будинок із мрії справді знайшовся швидко і майже такий, як виник в уяві, а ось музей в його стінах — ні. Якби не літній чоловік, що несе ратну службу в офісі однієї з політичних партій, розташованого на першому поверсі будівлі за вказаною адресою, то, напевно, довелося б стукати не в одні двері. «Піднімайтеся на другий поверх, а там — прямо по коридору», — відрапортував служивий, зрадівши, що бодай комусь може бути корисним у період передвиборчого затишшя.

В. о. харківського міського голови Геннадій Кернес погодився на проведення громадських слухань із приводу подальшої долі зелених насаджень міста саме у розпал боротьби городян за життя парку Горького. Але минулої суботи стало зрозуміло, що методи спілкування владних представників Партії регіонів із власною громадою не змінюються під тиском жодних обставин, а мораторій на вирубку дерев навряд чи оголосять. «Якщо цю вакханалію не зупинити, — сказав у підсумку один з ініціаторів проведення громадських слухань Марк Зобов, — через два–три роки Лісопарк та парк Горького зникнуть».

Ще кілька місяців тому така історія могла б зійти за не дуже дотепний анекдот, а тепер це частина нашої реальності, з якою важко не рахуватися. Події розгортаються так, що Харків невдовзі може знову отримати гучний політичний «процес СВУ–СУМ», унаслідок якого у 29—30–х роках минулого століття було розгромлено українські патріотичні організації.

Мати Андрія Єварницького, якого суддя Дзержинського суду Сергій Лазюк засудив до 15 діб ув’язнення, оголосила голодування. Жінка каже, що припинить свою акцію протесту лише після того, як правоохоронці випустять її сина та затриманого разом із ним Дениса Чернегу на свободу. «Єдина вина Андрія в тому, — коментує ситуацію пані Тетяна, — що він запитав, куди його везуть. У чому ще можна було його звинуватити — не зрозуміло». До речі, справу за статтею «злісна непокора працівникам міліції» стосовно захисників парку днями розглядали два судді Дзержинського суду — Сергій Лазюк та Галина Гайдук. Перший відправив своїх «підопічних» за ґрати, друга складу злочину у діях активістів не знайшла.

Було б цілком природно, якби на 19–му році Незалежності глибинний народний фольклор в Україні поповнив нішу національних цінностей, що охороняються державними програмами. Але сталося все якраз навпаки. Українською піснею наразі професійно опікуються науковці та освітяни лише в чотирьох обласних центрах країни і то не на повну силу через брак фінансової підтримки. А це означає, що автентична пісенна спадщина інших етнокультурних регіонів може із часом канути в Лету. Цією тривогою поділилася з «УМ» кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри українського народного співу та музичного фольклору Харківської державної академії культури, етномузиколог Віра Осадча.

На харківському «Зеленому фронті» одразу дві новини: добра і погана. Сумна звістка стосується повідомлення голови облдержадміністрації Михайла Добкіна про те, що прорубану в парку Горького просіку, всупереч протестам громадськості, таки покриють асфальтом. А радісна пов’язана з його ж таки обіцянкою не будувати поблизу магістралі «проголосовані» депутатами міськради готельний комплекс та апартаменти. «Я вам ще раз хочу повторити, що на місці сполучення вулиці Новгородської із Сумською не буде побудовано нічого, окрім дороги, — обіцяє «губернатор». — Навіть не буде павільйонів для зупинок, бо міський транспорт там не зупинятиметься. Хіба що на початку або в місці, де магістраль стикуватиметься з Новгородською».