У моєму магнітофоні завжди стояла її касета. Низький грудний оксамитовий голос. Печальна інтонація. Філософська меланхолія. «Ще один день пройшов, ще один крок до краю. Він пролетить як мить, так все життя мине». Коли з усіх злітала піна днів, лушпиння великого міста, ми з друзями слухали Ольгу Богомолець. Слухали б і слухали, тільки в концертах вона була велика рідкість — інакша в бардівському середовищі, серйозна, зібрана. Потім касета загубилася, і ніби частинка чогось важливого в тобі відійшла, цього клаптика, вузенької смужечки бракує й по сьогодні. Недавно на одному з сайтів надибала її альбоми, але там же й «ввічлива відмова»: на жаль, зараз немає дисків. Зате є касети. Про те, що вона — правнучка академіка Богомольця, я зметикувала куди пізніше, а для корінного Києва, звичайно, вона була насамперед дівчиною з гучним медичним прізвищем. Правда, після шести років навчання в Медичному інституті її відмовилися розподілити — це були якісь корпоративні порахунки зі старшими Богомольцями. Потім була цікава історія з навчанням в Америці — на Всесвітній конгрес дерматологів в Америку Ольга відiслала тези своєї кандидатської, а через кілька місяців прийшло запрошення приїхати на конгрес. Вона ввічливо подякувала і відписала, що не має грошей на цей візит. Але доля була наполегливою, другий лист з американським штемпелем повідомляв, що при конгресі діє комітет допомоги слаборозвиненим країнам і по цій програмі їй виділяють гроші. Перший жест був гордий — лист полетів у кошик для сміття, та доля знову не здавалася: викидаючи папери, Ольга знайшла лист і перемінила рішення — вона поїхала вчитися в Америку. Після повернення заснувала Клініку лазерної медицини доктора Богомолець, яка працює вже 12 років і славиться по всьому світу. Зараз вона доктор медичних наук, координатор Європейської асоціації лазерної дерматології у Східній Європі, поважний професіонал. Рік після отруєння Віктора Ющенка була його особистим лікарем. Зараз фото доктора Богомолець у медичному халаті — на всіх помаранчевих бігбордах, вона третiй номер у списку до «Київради» від «Нашої України».
Недавно Ольга Вадимівна Богомолець народила четверту дитину і тимчасово перебралася з сім'єю з-за мiста, де мешкає уже п'ять років у власному будинку, до мами, в будинок Богомольця, в родинне гніздо. У помешканні прохолодно, тож вхідні двері утеплили — завісили здоровенною шкурою. Поки пані Оля заколисує тримісячну Софiйку, я помічаю на кухні прикріплену двома магнітами до холодильника листівку від руки — привітання вiд родини Ющенків iз народженням донечки. Немовля заснуло, мама може давати інтерв'ю. Вона дуже м'яка, домашня, усміхнена, з двома косичками. «Поворожи мені на каві твоїх очей...» Але як тільки мова заходить про її клініку, Ольга змінюється на очах — тверді інтонації, чіткі формулювання, абсолютна відповідальність за свою справу. Їй 41 рік і вона стільки всього встигла. Судіть самі.

XX зимові Олімпійські ігри, які завершилися минулої неділі, для України на тлі попередніх двох Олімпіад виявилися вдалими — здобуто дві бронзові медалі. А якщо рахувати за місцями в чільних шістках, то перше очко в неофіційний командний залік принесла наша саночниця Лілія Лудан. Упродовж багатьох років вона входить до світової еліти в цьому виді спорту, хоча медалей сягає нечасто. Чи могла Лілія піднятися на п'єдестал у Турині? Як ведеться саночницям і взагалі санному спорту в Україні? Про це ми говоримо з Лілією Лудан, якій допомагає 3-річна донька Даринка (вона також прийшла на зустріч в «УМ»).

Ірландський рок-співак Боно («у миру» — Пол Х'юсон) цього року, як і в 2005-му, став одним із номінантів на Нобелівську премію миру. Як повідомляє агенція «Рейтер», 45-річний фронтмен групи U2 висунутий на здобуття цієї почесної нагороди за свою кампанію проти бідності у світі. А ще музиканти U2 були визнані також «послами сумління». Ця нагорода щороку призначається правозахисною організацією «Міжнародна амністія», й ірландські рокери отримали її за «використання впродовж понад двох десятиліть музики і слів у боротьбі за права людини». Вокаліст Боно, гітаристи Едж та Адам Клейтон, барабанщик Ларрі Муллен і менеджер рок-гурту Пол Макгіннес минулої неділі отримали нагороди на національному стадіоні Чилі, який в роки диктатури генерала Августо Піночета виконував роль концтабору для політв'язнів. Нагороди рокерам вручила президент Чилі Мішель Бачелет.

Було це в Запоріжжі, в день відвідин авіапідприємства Президентом України Віктором Ющенком. Глава держави дещо несподівано для керівництва ВАТ побажав поспілкуватися з робітниками складального цеху віч-на-віч. Тому гендиректор «Мотор Січі» В'ячеслав Богуслаєв, який супроводжував главу держави, цього разу ніяк не міг уникнути імпровізованої прес-конференції. Видавав журналістам як традиційну інформацію (і те у нас добре, і з цим усе о'кей!), так і досить не прогнозовані заяви, адже, як відомо, пан Богуслаєв усіляко афішує свою проросійську орієнтацію. Гендиректор висловлював компліменти гостю. Президент Ющенко, мовляв, молодець, не те, що його попередники: «молодий розум», «талановитий, запам'ятовує все...»

«Iндустріальний союз Донбасу» зацікавлений у придбанні Сіверськодонецького державного промислового підприємства «Азот». Про це одному з луганських інформагенцій повідомив його колишній генеральний директор Володимир Ляхов, коментуючи рішення Фонду держмайна про включення «Азоту» до списку підприємств, що підлягають приватизації. «Я руками й ногами за продаж цього об'єкта, — заявив пан Ляхов, — і вважаю, що це позитивно позначиться на самому підприємстві, тільки потрібен добрий інвестор, який поставить «Азот» на ноги. У держави таких коштів немає».

Хоч не вельми бурхливо, та все ж відбувається «прибирання» у владних кабінетах з огляду на конституційну реформу. Зокрема, тиждень тому постановою Кабінету Міністрів було затверджено перелік органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується урядом через відповідних міністрів. Таким чином було частково перерозподілено між Верховною Радою та Кабміном повноваження Президента України згідно із змінами до Конституції, які набули чинності з 1 січня цього року. Але, як уже зазначалося експертами, вищезгадані зміни набрали чинності, тоді як багато питань діяльності центральних органів виконавчої влади так і залишилися неврегульованими іншими нормативними актами.

Понад сто будинків моди з різних країн світу — таким майже рекордним є склад учасників чергового тижня моди («простої», тобто прет-а-порте, а не високої, як нещодавно), що проходить цими днями в Парижі. Стартували покази вбрання, яке нам радять носити у сезоні осінь-зима/2006-2007, не де-небудь, а в залі знаменитого паризького кабаре «Мулен Руж». Першопрохідцем із досить оригінальною симпатичною колекцією (особливо до вподоби глядачам були яскраві й вишукані вечірні сукні) став іспанський дизайнер Хосепо Фонд, а завершиться «модний» тиждень 5 березня показом колекції улюбленого бренду Юлії Тимошенко «Луї Віттон».

Роббі Уїльямсу, схоже, не дають спокою лаври Романа Абрамовича. Співак ніколи не приховував, що любить футбольний клуб «Челсі», а після того як команду придбав російсько-чукотський мільярдер, Роббі викупив абонемент у VIP-ложу стадіону «Стемфорд Бридж», де грає домашні матчі улюблений клуб. Там Уїльямс міг познайомитися зі знаменитим олігархом або принаймні спостерігати за ним збоку і, очевидно, дійшов висновку, що бути власником футбольної команди зовсім непогано. Отож вирішив Роббі купити бодай частинку клубу й собі.

Найцікавіше питання для росіян ХХІ століття полягає у тому, хто і як правитиме країною, коли закінчаться всі запаси нафти і газу.

Навколо постаті колишнього ректора Національної податкової академії в Ірпені, що на Київщині i водночас голови обласного осередку Партії регіонів Петра Мельника черговий скандал — у власній київській квартирі знайдено мертвим начальника його особистої охорони 25-річного Романа Лотюка. Офіційна версія міліції — самогубство.