Харківська міськрада таки надала російській мові статус регіональної. За цю пропозицію проголосували 53 депутати. І лише троє з риторичним «Ганьба!» та «Ви розпалюєте міжнаціональну ворожнечу» принципово покинули сесійну залу. На думку мера Володимира Шумілкіна, який, власне, й ініціював розгляд цього питання, відтепер у Харкові під час виборів уже ніхто не спекулюватиме мовною проблемою. А сама мова (звісно ж, російська) використовуватиметься фактично скрізь — у системі освіти, державних органах управління, судочинстві та «в багатьох інших аспектах».

Харківська обласна рада не відгукнулася на пропозицію Генпрокуратури дати дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності чотирьох депутатів обласної та районних рад. Причина як для «регіонального парламенту» доволі незвична —відсутність кворуму. Тобто у переддень жіночого свята 32 із 68 народних обранців, очевидно, віддали перевагу корпоративному або сімейному застіллю і «на роботу» не приїхали.

Американська влада після нещодавнього визнання України країною з ринковою економікою, підписання з нею двостороннього протоколу про взаємний доступ на ринки товарів і послуг у рамках майбутнього вступу нашої держави у СОТ знову потішила українців. Зокрема Палата представників американського Конгресу скасувала останній бар'єр на шляху до відновлення для України режиму нормальних торговельних взаємин зі Сполученими Штатами. 8 березня майже одностайно (417 голосів — за, 2 — проти) було ухвалено законопроект про зняття з України дії поправки Джексона-Веніка. Цей документ, прийнятий ще в 1974 році як політичний захід проти Радянського Союзу через перешкоджання еміграції євреїв, забороняв надання державних кредитів, а також встановлював дискримінаційні податки й тарифи на український експорт. Зараз із цим радянським спадком досі живе Росія та низка інших пострадянських країн.

Для нової України 9 березня важливе двома речами. Насамперед — це день народження Тараса Шевченка. По-друге, це дата, коли неподалік пам'ятника Кобзарю пролилася кров, коли її, ту кров, під час політичного бунту намагалися втихомирити в міліцейських відділках кучмівської України, потім знову проливали — біля Адміністрації Президента, а згодом бунтівників тримали в ув'язненні. Йдеться про 9 березня 2001 року, про «Україну без Кучми».

Земельні скандали стали вже звичними для Київщини. Особливо в мальовничих місцях неподалік від столиці. Козин, Осокорки, Вишеньки, Буча — цей список можна продовжити. Посадовцi з колишньої влади та крутії з розщепленими пальцями давно зрозуміли, що будувати «хатинку» не обов'язково у надпрестижній Кончі-Заспі, побудувати можна й у інших селах, що розкинулися на південь від столиці по обидва береги Дніпра. Паралельно «грошові мішки» пішли в ліс — на захід i схід від Києва, адже Дніпро хоча й великий, але місця на всіх не вистачало й тут. До того ж мальовничі краєвиди, наприклад, у тому ж Києво-Святошинському районі нічим не гірші за дніпровські. Лише лісові масиви Бучі, Ірпеня, Ворзеля чого варті! Зі своїми озерцями та затишними річками. Та мало хто знає, що землі лісового фонду в цій чудовій місцині за кілька років перейшли в категорію громадської i житлової забудови. Ліс потроху заповнили дiлки, які вирубували «зайве» i будували «потрібне». Зрозуміло, що земля громади не могла стати приватною без сприяння місцевої влади. Та й одного сприяння для такого «фокусу» було б недостатньо, матеріали розслідування, яке провела незалежна робоча група місцевих активістів, засвідчують — не обійшлося без перевищення службових повноважень i службової підробки. I, звісно ж, без чималого зиску.

Міністр палива та енергетики Іван Плачков — людина з безліччю захоплень та ідей. Це одразу стає зрозумілим, коли потрапляєш у його великий кабінет. Наше знайомство з головним енергетиком країни, звісно ж, починається із приємного — невеликої експозиції старовинної теле- й радіотехніки, якою Іван Плачков захоплюється давно. Тут є унікальний приймач «Дрезден» 1938 року, телевізійний комбайн «Білорусь-5» 1964 року випуску, 45-річний телевізор із пультом управління. Є у робочому кабінеті й дорога серцю річ — магніторадіола «Романтика». «Точнісінько таку батько купив, коли я був у сьомому класі, — розповідає Іван Васильович. — Він працював трактористом, а приймач коштував три його зарплати...» Для малого Івана це було справжнє щастя: він слухав і записував не заглушені радянськими спецслужбами «Голос Америки», радіо «Свобода». «Я виріс на піснях Леннона, Маккартні, «Лед Зеппелін», «Пінк Флойд», — розповідає вже нинішній міністр. — Коли приїхав навчатися в Одесу, я був найбільш «просунутий» у музиці». Загалом же у «радійній» колекції міністра близько 40 експонатів. І всі працюють!
У кабінеті на стінах — карти нафтогазового комплексу та електричних мереж України. А ще — портрет молодого Олега Блохіна на стіні — подарунок. Адже Іван Васильович любить футбол.
Інша ж пристрасть міністра — вино. Іван Плачков знає у ньому толк і сам виготовляє цей напій богів. «Шардоне» і «Каберне» (улюблене вино Івана Васильовича) з виноробні міністра куштували й кореспонденти «УМ». Смачно! А ще нам вдалося поласувати кавармою та меліною — національними болгарськими стравами земляків міністра. І розпитати чимало цікавого. Приміром, про те, що Іван Плачков дарував Туркменбаші на день народження, як учив російську мову і був виноградним царем. І ще, звісно, про — газ.