Про те, що чеська топ-модель Кароліна Куркова — красуня, знають усі, хто бодай раз у житті бачив її фото, не кажучи вже про особисте знайомство з манекенницею. Однак не всім, мабуть, відомо, що у довгоногої білявки на додачу до ідеальної зовнішності ще й добре та чуйне серце. Адже далеко не кожна супермодель стільки часу приділяє благодійності, як Куркова. Вона залюбки бере участь у всіх можливих благодійних акціях, особливо якщо виручені з них кошти спрямовуються на потреби дітей, і навіть іноді відмовляється від вигідних показів, якщо вони збігаються в часі із якимось доброчинним заходом. До того ж 21-річна красуня працює у благодійних фондах допомоги дітям Beautiful Life і Free Arts.

Вдова легендарного фронтмена рок-гурту «Нірвана» Курта Кобейна, епатажна Кортні Лав, продовжує дратувати колишніх колег покійного чоловіка. Протягом тривалого часу вона судилася з музикантами «Нірвани» за спадщину Кобейна (після його смерті, у 1994 році, до Кортні перейшло 98 відсотків прав на використання матеріалів групи, що завжди дуже дратувало «нірванівців»), а тепер Лав учинила акт узагалі нечуваного святотатства: продала чверть усіх пісень «Нірвани» сторонній людині. Відтепер права на цю частину доробку гурту належать такому собі Ларрі Местелю, колишньому виконавчому директорові лейблу «Вірджин».

Бред Пітт із Анджеліною Джолі геть заплутали своїх прихильників. Як уже повідомляла «УМ», парочка останні кілька тижнів мешкала в Парижі — там Енджі, за бажанням своєї смертельно хворої на рак матері, уродженки Франції, збирається народити свого первістка. Однак Бредові, схоже, місто закоханих анітрохи не до душі. Він постійно ходив насуплений і на все скаржився: і повітря паризьке, мовляв, брудне, і машин повно, дітям гратися ніде (служба безпеки зіркової парочки поселила їх у хмарочосі неподалік центру, тоді як в Америці Пітт із Джолі живуть у приватному будинку), і навіть каналізація паскудна, через що у них у квартирі постійно смердить. Словом, якась бридка діра. І що ото в цьому гидкому місті знаходять його шанувальники?

— А в мене дід 20 років у контррозвідці служив. Здоровий такий дід! Досі в лісі пеньки мохом до півдня повертає — шпигунів заплутує...

Підсумкове засідання Центральної виборчої комісії почалося вчора о 16-й годині. На жаль, станом на цей час номер «України молодої» вже доверстувався, тож ми не встигли донести до читачів офіційні цифри. Однак ці дані не надто відрізняються від тих, що були оприлюднені ще 30 березня. Після звірки електронних та паперових протоколів, а також їхнього уточнення, з'ясувалося, що йдеться лише про соті частки відсотка.

Майже чотири роки тому Олександр Єльяшкевич отримав політичний притулок у Сполучених Штатах. Одразу після парламентських виборів-2002 він виїхав з України, побоюючись за своє життя. У 2000-му на нього напали, Єльяшкевич одержав важкі травми голови. Опозиціонер звинуватив у організації нападу Леоніда Кучму, а невдовзі на підтвердження цієї версії з'явилися й плівки Мельниченка. На одному із записів голоси, схожі на мову Кучми та голови СБУ Деркача, обговорювали те, як би «добити» Єльяшкевича.
Після трьох із половиною років вимушеної еміграції Олександр Сергійович повернувся разом зі своїм напарником Миколою Мельниченком в Україну. Нині Єльяшкевич працює секретарем у Громадській раді з питань забезпечення реалізації виборчих прав громадян. Він має свій кабінет у секретаріаті Президента, хоча й працює там на громадських засадах. Нашу розмову ми почали саме з виборів.
Коли мова зайшла про Мельниченка, голос Олександра Сергійовича підвищився, а мовлення — пришвидшилося. Він неохоче розповідає про екс-майора та останні події в «касетному скандалі». Зокрема, про новий виток «тейпгейту» — записи, на яких Мельниченко сам зізнається, що задовго до оприлюднення «плівок» про «писання» Кучми знали лідер СПУ Мороз і тодішній глава РНБО Марчук. Єльяшкевич закликає не відволікатися на ці скандали і каже, що головне — це зміст записів, що викривають екс-Президента та його оточення.

Юлію Тимошенко можуть позбавити однієї з її заповітних мрій — розірвати угоду між «Нафтогазом» та «Газпромом», підписану 4 січня цього року. Адже замість неї це може зробити Господарський суд Києва, який, як повідомляє газета «Дєло», прийняв до розгляду позовну заяву Дніпровського меткомбінату ім. Дзержинського. У ній підприємство, яке входить до групи «Індустріального союзу Донбасу», вимагає визнати вищеназвану угоду недійсною. Як відомо, корпорацію ІСД контролюють відомі українські багатiї Сергій Тарута та Віталій Гайдук.

Хай там як не хочеться деяким чільникам «Нашої України» «дружити з Юлею», а таки доведеться. І не лише тому, що союз із Партією регіонів надовго, якщо не назавжди перекреслить перспективи і НСНУ як партії, і, що лякає «наших» найбільше, президентські перспективи Віктора Ющенка на другий строк. «До 2009-го точно не відмиємось», — із сумом констатують навіть ті «нашоукраїнці», які для себе особисто прирівнюють БЮТ до ПР. Однак на користь коаліції таки з Блоком Тимошенко (і Соцпартією, звісно), до аргументу про те, що в очах виборців «бандюки», проти яких стояли на Майдані, і «наша Юля» — це величини непорівнянні, щонайменше від минулої суботи додався ще один надпотужний аргумент — вимоги, які ставить «партія Януковича» тим, кого погодиться взяти до себе в коаліцію.

Право приймати у себе фінал престижного турніру накладає на команду-господаря додатковий тягар. Насамперед — психологічний (фінансові й організаційні клопоти клубу до уваги не беремо). Звісно, всі чекають від «приймаючої сторони» лише перемоги. А самі гравці сподіваються на підтримку переповнених трибун і десь у глибині душі — на прихильність суддів, нехай і незначну. Минулого уїк-енду БК «Київ», приймаючи «фінал чотирьох» клубного Кубка Європи, всупереч очікуванням, був позбавлений і першого, і другого. Тож і посів лише третє місце. Хоча з грошима проблем не було — тут допомогли генеральні спонсори, фірма «Росукренерго». Так, та сама, скандальна, з якої походить один із «батьків» «Києва» Дмитро Фірташ.

Відтоді, як ми востаннє зустрічалися з Наталкою («УМ» писала про неї у 2000-му, а про її з друзями діяльність — у 2001-му), вона змінилася. Розквітла, стала впевненішою в собі, розкутішою. Та чи й можна дивуватися, адже Наталя Осауленко за ці роки здобула освіту, знайшла покликання, отримала фахові знання під це покликання, бо воно не збіглося з освітою, має роботу. А ще разом із друзями побувала у багатьох країнах, знайшла нових друзів. Зустріла того, хто став її чоловіком, і народила сина Сашка, якому зараз півтора року. Звичайна біографія звичайної молодої жінки, скажете ви. І ми погодимось.
Ось тільки до обласного прес-клубу, де призначена наша зустріч, Наталя без допомоги чоловіка не дістанеться. Втім чиюсь ще — а ми стоїмо з готовністю допомогти — категорично заперечує: «Та що ви, ми так кожного дня на роботу й з роботи. Ми ж на другому поверсі живемо. А ліфт не працює». Коли сходинки закінчуються, вона вміло рулює коридором свого візка, на якого Наталі довелося сісти в дев'ятнадцять.